18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 грудня 2021 року м. Черкаси справа № 914/452/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем судового засідання Пастуховою О.С., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу №914/452/21
за позовом Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України
до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський сад»
про стягнення 378512,97 грн.,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 378512,97 грн. безпідставно збережених коштів.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він, на праві оперативного управління, володіє, користується і розпоряджається цехом техпереробки та підвалом, які знаходяться в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області по вул. Симиренка, 9/5 та є власністю Національної академії аграрних наук України. Відповідач використовував нерухоме майно без достатньої правової підстави за рахунок Позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування майном і зобов'язаний повернути ці кошти Позивачу в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2021 справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2021 розгляд справи відкладено.
Представник Позивача в судовому засіданні 30.11.2021 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2021 в судовому засіданні оголошено перерву.
Матеріали справи містять подані представником Відповідача до Господарського суду Львівської області відзив на позовну заяву, заперечення щодо відповіді Позивача на відзив та письмові пояснення, у яких Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що заявлена вимога про стягнення орендної плати на підставі нікчемного договору, недоведеність фактичного використання цеху техпереробки з підвалом через невідповідність площ, невірність розрахунку заявлених сум через невідповідність площ та відсутності клопотання Позивача про продовження строків позовної давності.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву до Господарського суду Черкаської області та правом на участь в судовому засіданні, повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв.
Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №22274546 від 28.05.2014, об'єкт нерухомого майна (цех техпереробки та підвал), який знаходиться в селі Мліїв Городищенського району Черкаської області по вул. Симиренка, 9/5 має площу 854,2 кв.м, форма власності: державна, власник: Національна академія аграрних наук України. Право власності зареєстроване 21.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №22276014 від 28.05.2014.
За Інститутом помології імені Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ: 00497331 зареєстроване право оперативного управління нерухомим майном (витяг №22655724 від 05.06.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права).
У 2013 році Відповідач взяв участь конкурсі, за результатами якого 16.05.2013 між орендодавцем Інститутом помології імені Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України та Відповідачем було підписано договір №1 оренди нерухомого майна, що належить до об'єктів державної власності.
07.07.2014 року декілька об'єктів нерухомого майна, в тому числі цех техпереробки переданий Відповідачу за актом приймання-передачі.
Рішенням виконкому Мліївської сільської ради №24 від 13.03.2014 «Про впорядкування поштової адреси об'єктів нерухомості, що перебуває на балансі Інституту помології ім. Л.П. Симиренка НААНУ», цеху техпереробки присвоєна поштова адреса вул. Симиренка, 9/5.
01.01.2016 року між Інститутом помології імені Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України та Відповідачем складено акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Відповідачем була повернута частина майна орендарю та зафіксовано факт залишення в оренді цеху техпереробки з підвальними приміщеннями.
Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 22.12.2016, протокол №22, змінено найменування Інституту помології імені Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ: 00497331) на Дослідну станцію помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, з тим же кодом ЄДРПОУ. Пунктом 4 постанови встановлено, що Дослідна станція є правонаступником майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов'язань Інституту помології імені Л.П. Симиренка НААН.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року у справі №925/983/19 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський сад» повернути Дослідній станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України за актом приймання - передачі орендоване нерухоме майно за договором №1 від 16.05.2013, а саме: цех техпереробки та підвал, яке знаходиться за адресою: вул. Симиренка, 9/5, с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року та постановою Верховного Суду від 02.06.2020 року.
У постанові Північного апеляційного господарсько суду від 15.09.2020 у справі №925/983/19 зроблено висновок про нікчемність договору оренди №1 від 16.05.2013 та відсутність правових підстав для стягнення коштів за цим договором.
Нікчемність зазначеного договору також встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року у справі №925/226/20 за позовом ТОВ «Львівський сад» до Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про визнання договору оренди недійсним.
Враховуючи, що Відповідач використовував нерухоме майно без достатньої правової підстави за рахунок Позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування майном і зобов'язаний повернути ці кошти Позивачу в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 378512,97 грн. за період з 13.03.2017 по 18.08.2020.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки у господарських справах №925/983/19 та №925/226/20 за участю тих самих сторін, що і у даній справі, встановлена нікчемність договору оренди №1 від 16.05.2013, дана обставина не доказується при розгляді цієї справи.
Згідно приписів статей 215, 216 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.
Відповідно до частин першої та третьої ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Судом встановлено, що Відповідач використовував нерухоме майно без правовстановлюючих документів.
Таким чином, правовідносини з фактичного користування нерухомим майном без укладеного договору оренди та недоотримання її власником (управлінцем) доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника (управлінця) за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Предметом позову у цій справі є стягнення з Відповідача коштів за фактичне користування нерухомим майном в період з 13.03.2017 по 18.08.2020.
Судом встановлено, що Відповідач користувався нерухомим майном у заявлений Позивачем період.
Передача нерухомого майна Відповідачу підтверджується актами приймання-передачі майна, що належить до державної власності від 07.07.2014 та 01.01.2016.
Про фактичне користування Відповідача нерухомим майном з 2014 року свідчать документи щодо постачання електроенергії на об'єкт по вул. Симиренка, 9/5 в с. Мліїв, а саме: заява Відповідача від 22.09.2014 на заключення договору; договір про постачання електричної енергії №10 від 20.10.2014, укладений між ПАТ «Черкасиобленерго» та Відповідачем; додаток №1 до договору «Обсяги постачання електроенергії споживачу та Субспоживачу»; додаток №2 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року у справі №925/983/19 зобов'язано Відповідача повернути Позивачу за актом приймання - передачі орендоване нерухоме майно за договором №1 від 16.05.2013, а саме: цех техпереробки та підвал, яке знаходиться за адресою: вул. Симиренка, 9/5, с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область. В цій частині зазначене рішення Господарського суду Черкаської області залишене без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року та Верховного Суду від 02.06.2020 року.
Судовими рішеннями встановлено відсутність доказів повернення Відповідачем Позивачу нерухомого майна.
Не надано належних і допустимих доказів Відповідачем щодо повернення нерухомого майна в період з 13.03.2017 по 18.08.2020 і у даній справі.
Примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року у справі №925/983/19 в частині повернення орендованого майна здійснювалось Городищенським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в ході виконавчого провадження №62804432 на підставі наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 27.12.2019.
22.10.2022 постановою начальника відділу закінчено виконавче провадження №62804432 у зв'язку із встановленням повного фактичного виконання рішення згідно акту від 31.08.2020.
Відповідно до акту від 31.08.2020 комісією Позивача було здійснено фактичне прийняття нерухомого майна.
Згідно п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, (далі - Методика) розмір річної орендної плати за використання державного майна розраховується за формулою на підставі вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, та орендної ставки, визначеної згідно додатку 2 Методики.
Відповідно до Додатку 2 до Методики, встановлені орендні ставки за використання нерухомого державного майна за цільовим призначенням. Пунктом 29 Додатку 2 (Інше використання нерухомого майна) визначена орендна ставка у розмірі 15 відсотків.
Згідно примітки до Додатку 2, орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), до яких слід віднести Відповідача, застосовуються з коефіцієнтом 0,7. Із урахуванням коефіцієнта, орендна ставка становить: 15 х 0,7 = 10,5%.
Згідно висновку оцінювача Печиборща В.З. від 16.11.2015 про вартість майна, ринкова вартість цеху техпереробки та підвалу, що розташовані за адресою: вул. Симиренка, 9/5, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області визначена станом на 10.11.2015 року складає 856000 гривень з урахуванням ПДВ.
Наведені у звіті оцінювача площа та адреса нерухомого майна відповідають наявним у матеріалах справи правовстановлюючим документам та технічному паспорту об'єкта.
Ринкова вартість без ПДВ становить: 713333,33 грн. Річна орендна плата без ПДВ (за формулою згідно п. 8 Методики): 713333,33 х 10,5 / 100 = 74900 грн. Розмір орендної плати за базовий місяць без ПДВ (за формулою згідно п. 12 Методики): 74900 / 12 х 102,0% (інфляція за базовий місяць листопад 2015) = 6366,50 грн.
Листом від 04.02.2016 року №10.2-17/73 Національна академія аграрних наук України затвердила звіт про оцінку вартості нерухомого майна та погодила розрахунок плати за базовий місяць листопад 2015 року у розмірі 6242 грн. без ПДВ.
Аналогічний розмір плати за базовий місяць погоджений Відповідачем шляхом підписання двостороннього акту надання послуг №9 від 17 лютого 2016 року.
Виходячи із погодженої сторонами плати за базовий місяць у розмірі 6242 грн. без ПДВ, Позивачем, з урахуванням приписів Методики та строків позовної давності, проведено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів Відповідачем за період з 13.03.2017 по 18.08.2020.
Суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі 378512,97 грн. за відповідний період, встановив правильність їх нарахування.
Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин встановлено із 12.03.2020 року Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 та безперервно продовжувався згідно відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, з моменту встановлення карантину 12.03.2020 року трирічний строк загальної позовної давності, який визначений ст. 257 ЦК України, продовжується в силу закону, а із урахуванням періоду за який проведено розрахунок позовних вимог, позов подано без пропуску строку позовної давності.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При вирішенні даного спору, судом враховано правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18; а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №908/848/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 24.09.2019 у справі №916/52/19, від 16.05.2019 у справі № 916/2153/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо нарахованої суми безпідставно збережених коштів, які не сплачені за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 378512,97 грн., яку просить стягнути Позивач, Відповідачем не надано контррозрахунку суду та не спростовано розміру нарахувань чи вартості майна на момент проведення його оцінки.
Відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків із Позивачем за користування нерухомим майном за період з 13.03.2017 по 18.08.2020.
Отже, Відповідач у заявлений Позивачем період використовував нерухоме майно без правовстановлюючих документів та не вносив плату за його використання.
Наведені Відповідачем у відзиві та інших заявах доводи, не спростовують зазначених обставин.
Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У рішенні ЄСПЛ від 28 січня 2011 року у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 5677,69 грн. покладається на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський сад» (81615, Львівська область, Стрийський район, с. Стільсько, вул. Шевченка, 109, код ЄДРПОУ 38414750) на користь Дослідної станції помології імені Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (Черкаська область, Черкаський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 9, код ЄДРПОУ: 00497331) 378512 (триста сімдесят вісім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 97 коп. безпідставно збережених коштів та 5677 (п'ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 69 коп. судового збору.
Видати наказ.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане 14.12.2021.
Суддя С.С.Боровик