29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" грудня 2021 р. Справа № 924/1234/21
м. Хмельницький
Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , м. Хмельницький про забезпечення позову,
17.12.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький, до споживчого товариства «Домашній хліб Поділля», м. Красилів Хмельницької області про визнання недійсними рішень загальних зборів членів споживчого товариства, визнання недійсними змін до статуту споживчого товариства та скасування записів щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» та заборонити вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» на підставі рішення загальних зборів членів споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» або уповноваженого ними органу.
Заяву мотивує тим, що оскаржуваними у позовній заяві рішеннями ОСОБА_1 позбавлено його корпоративних прав, в тому числі, на управління товариством, які він просить поновити. Вважає, що існує реальний ризик прийняття відповідачем нових рішень та внесення нових змін до ЄДРЮО, ФОП та ГФ після звернення до суду з даним позовом, що унеможливить захист прав ОСОБА_1 , з чого останній буде змушений звертатись до суду із новим позовом щодо скасування нових рішень та записів.
Реальність ризику, на переконання заявника, підтверджується витягом з Реєстру ЮО, ФОП та ГФ, згідно якого до реєстру вже внесено зміни 16.09.2021 року та 20.09.2021 року.
З приводу поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом враховується наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших учасників господарського товариства, крім випадків, коли заборона вчиняти дії має стосуватися лише корпоративних прав заявника, тобто безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Водночас, в даному випадку визначити таку взаємопов'язаність між визначеними позивачем заходами та предметом спору згідно поданого ним позову не можливо з огляду на те, що позивач просить заборонити вчиняти буд-які реєстраційні дії та записи.
Заходи забезпечення позову мають бути конкретно визначеним та, у даній ситуації, стосуватись конкретних, що прямо стосуються предмета спору, дій по зверненню до суб'єкта державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та поданню документів для державної реєстрації змін до відомостей, тоді як вимогу позивача про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії, вносити будь-які записи спрямовано на невизначене коло питань з управління товариством.
Доводи ж позивача про ймовірність проведення державної реєстрації змін до відомостей про відповідача визнаються судом такими, що носять характер ймовірних припущень та є необґрунтованими в розрізі предмету та підстав поданого у даній справі позову (щодо визнання недійсними чотирьох рішень загальних зборів).
Саме ж лише подання ОСОБА_1 позову не свідчить ані про вчинення будь-яких дій щодо проведення державної реєстрації, ані щодо пов'язаності відповідних дій із предметом спору за поданою позивачем позовною завою.
Поряд з тим позивачем не доведено, що обрані ним заходи спрямовано на забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, тоді як передбаченим ГПК України процесуальним механізмом унормовано забезпечення у обраний заявником спосіб ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не в межах будь-яких теоретично ймовірних та майбутніх вимог позивача, а саме вимог за тим позовом, в межах якого останній звернувся до суду.
Отже, вказані вище посилання позивача не свідчать про наявність підстав для застосування обраних заявником заходів забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, доказово не обґрунтовані та не спрямовані на ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , м. Хмельницький, про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» та заборонити вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» на підставі рішення загальних зборів членів споживчого товариства «Домашній хліб Поділля» або уповноваженого ними органу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - заявнику (29021, м. Хмельницький, вул. Кринична, 8) - рек. з пов. про вручення