29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" грудня 2021 р. Справа №924/856/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Старокостянтинів
про стягнення 36386,54 грн. заборгованості
Представники сторін:
від позивача: Михайлик Л.Г. згідно довіреності в режимі відеоконференції
від відповідача: не з'явився
Рішення виноситься 09.12.2021р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 36386,54 грн. заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди №01/1-09/2015 від 01.09.2015р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить суд його задовольнити.
Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.
Копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), яка підтверджена довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №2713/03-27/2021, та повертались на адресу суд з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній" та "за закінченням терміну зберігання".
Копія ухвали суду від 01.11.2021р. вручена відповідачу 05.11.2021р. за адресою АДРЕСА_1 .
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
01.09.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Орендодавець) в особі директора філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Старокостянтинівський елеватор" та Фізичною особою-підприємцем Чечамушкіною Катериною Іллівною (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/1-09/2015.
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю. Орендоване приміщення - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Старокостянтинів, вул. М. Кривоноса, 1. Площа орендованого приміщення - 170,46 м2. Мета використання орендованого приміщення - розміщення їдальні.
Згідно з п. 2.1 цього Договору, Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі орендованого приміщення (додаток 1 до Договору) та акту приймання-передачі обладнання, яке знаходиться в орендованому приміщенні (додаток 2 до Договору).
За умовами п. 3.1 договору розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням, що орендується становить 7670,70 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1278,45 грн.
У відповідності до п. 3.2 договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.3 Договору, вартість комунальних послуг Орендар сплачує Орендодавцю окремо на підставі виставленого рахунку Орендодавцем.
Згідно з п. п. 3.5, 3.6 договору, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після закінчення місяця Орендодавець зобов'язується виставити Орендарю рахунок за користування приміщенням та комунальні послуги. Орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Орендодавця орендну плату не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку.
Згідно з п. п. 5.2, 5.3 договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити оплату за користування орендованим приміщенням та обладнанням, комунальні послуги відповідно до договору; виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання у разі погіршення стану орендованого приміщення, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.
Відповідно до п. 7.2 договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 9.1 договору, Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання.
Пунктом 10.1.2 договору визначено, що термін дії Договору достроково припиняється за вимогою Орендодавця у випадку несвоєчасного внесення орендної плати.
Згідно з п. 13.4 цього Договору, умови цього Договору можуть бути змінені та доповнені за попередньою згодою обох Сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, що є невід'ємною його частиною.
Актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2015 p., актом приймання-передачі обладнання від 01.09.2015 р. та актом приймання-передачі майна від 01.09.2015 р. Орендодавцю було передано частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Кривоноса, 1, а також майно та обладнання у нежитловому приміщенні. Загальна площа об'єкту оренди, який передається орендарю за актом приймання-передачі приміщення, складає 170,46 м2, а саме: приміщення зали площею 84,20 м2, приміщення кухні площею 52,06 м2, приміщення кладовки площею 17,9 м2, приміщення вбиралень площею 2,2 м2, приміщення мийки площею 9,4 м2, приміщення душової площею 2,3 м2, приміщення душової площею 2,3 м2, приміщення санвузла площею 2,4 м2.
Додатковою угодою №1 від 15.09.2016р. до договору оренди строк дії договору було продовжено до 01.09.2017р.
Додатковою угодою №2 від 02.09.2017р. до договору оренди від строк дії договору було продовжено до 30.07.2018р.
Позивач листом від 05.03.2018р. №297 надіслав відповідачу вимогу про сплату 110395,39 грн. до 15.03.2018р.
Листом від 20.03.2018р. №383 позивач повідомив відповідача про розірвання договору та зобов'язав повернути приміщення їдальні у строк до 27.03.2018р. та до 10.04.2018р. погасити заборгованість в розмірі 110395,39 грн.
Позивач листом від 05.03.2018р. №410 надіслав відповідачу вимогу про сплату 38386,54 грн. до 15.04.2019р.
Листом від 03.05.2019р. №556 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату 60700,34 грн., з яких 38386,54 грн. основного боргу до 15.05.2019р.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2017 року - листопад 2017 року станом на 30.11.2017р. заборгованість відповідача за договором №01/1-09/2015 від 01.09.2015р. становила 58820,22 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано зі сторони позивача та відповідача.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період грудень 2017 року - грудень 2018 року станом на 31.12.2018р. заборгованість відповідача за договором №01/1-09/2015 від 01.09.2015р. становила 38386,54 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано зі сторони позивача та не підписано зі сторони відповідача.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019р. - 12.08.2021р. станом на 12.08.2021р. заборгованість відповідача за договором №01/1-09/2015 від 01.09.2015р. становила 36386,54 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано зі сторони позивача та не підписано зі сторони відповідача.
Позивачем та відповідачем підписано акти надання послуг за договором №01/1-09/2015 від 01.09.2015р. на загальну суму 37615,18 грн., а саме: від 31.12.2017р. №24 на суму 10159,42 грн.; від 31.01.2018р. №2 на суму 10261,02 грн. (підпис відповідача міститься в графі "затверджую"); від 28.02.2018р. №4 на суму 10414,94 грн.; від 20.03.2018р. №5 на суму 6779,80 грн.
Також позивачем та відповідачем підписано акти здачі-приймання наданих комунальних послуг за договором №01/1-09/2015 від 01.09.2015р. на загальну суму 43936,29 грн., а саме: від 31.12.2017р. №1934 на суму 14129,30 грн.; від 31:01.2018р. №159 на суму 17994,71 грн. (підпис відповідача міститься в графі "затверджую"); від 28.02.2018р. №295 на суму 11115,78 грн.; від 20.03.2018р. №360 на суму 696,50 грн.
За період з грудня 2017 по березень 2018 року позивачем виставлені відповідачу рахунки за користування приміщенням: від 31.12.2017 №1935, від 31.01.2018 №161, від 28.02.2018р. №296, від 20.03.2018 №360, а також рахунки на оплату комунальних послуг від 31.12.2017 №1934, від 31.01.2018 №160, від 28.02.2018 №297, від 20.03.2018 №361.
За період з 01.12.2017р. по 19.02.2020р. відповідач сплатив позивачу 103985,15 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 05.12.2017р. - 2000 грн.; від 08.12.2017р. - 2000 грн.; від 15.12.2017р. - 2000 грн.; від 22.12.2017р. - 1500 грн.; від 05.01.2018р. - 1500 грн.; від 19.01.2018р. - 1500 грн.; від 22.01.2018р. - 1500 грн.; від 24.01.2018р. - 1500 грн.; від 29.01.2018р. - 1500 грн.; від 30.01.2018р. - 1000 грн.; від 06.02.2018р. - 1500 грн.; від 14.02.2018р. - 1500 грн.; від 28.02.2018р. - 1500 грн.; від 14.03.2018р. - 2000 грн.; від 20.03.2018 - 65 500 грн.; від 02.05.2018р. - 1500 грн.; від 05.05.2018р. - 500 грн.; від 31.05.2018р. - 500 грн.; від 06.07.2018р. - 500 грн.; від 17.07.2018р. - 500 грн.; від 10.08.2018р. - 500 грн.; від 22.08.2018р. - 500 грн.; від 10.09.2018р. - 1000 грн.; від 21.09.2018р. - 1500 грн.; від 01.10.2018р. - 1500 грн.; від 17.10.2018р. - 1500 грн.; від 25.10.2018р. - 1485,15 грн.; від 08.11.2018р. - 1500 грн.; від 15.11.2018р. - 1000 грн.; від 27.05.2019 - 500 грн.; від 09.07.2019р. - 500 грн.; від 19.02.2020р. - 1000 грн.
Позивач листом від 15.07.2021р. №819 надіслав відповідачу вимогу про сплату 36386,54 грн., а також акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за користування приміщенням №19 від 30.09.2017р., №21 від31.10.2017p., №1726 від 30.11.2017 p., №1934 від 31.12.2017 p., №2 від 31.01.2018 р., №4 від 28.02.2018 p., №5 від 20.03.2018 р.; Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за комунальні послуги №1300 від 30.09.2017 p., №1502 від 31.10.2017 p., №22 від 30.11.2017 р., №24 від 31.12.2017 p., №159 від 31.01.2018 p., №295 від 28.02.2018 p., №360 від 20.03.2018 p.; рахунки за оренду нежитлового приміщення №1300 від 30.09.2017 р., №1504 від 31.10.2017 p., №1723 від 30.11.2017 p., №1935 від 31.12.2017 p., №161 від 31.01.2018 p., №296 від 28.02.2018 р., №360 від 20.03.2018 р., рахунки на оплату комунальних послуг №1300 від 30.09.2017 p., №1502 від 31.10.2017 p., №22 від 30.11.2017 p., №24 від 31.12.2017 p., №159 від 31.01.2018 p., №295 від 28.02.2018 p., №360 від 20.03.2018 р.; Акти звірки взаєморозрахунків за період січень 2017-листопад 2017р.; грудень 2017-грудень 2018р.; 01.01.2019-27.04.2021р.
Направлення позивачем відповідачу вимоги від 15.07.2021р. №819 з додатками підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 16.07.2021р., описом вкладення в цінний лист від 16.07.2021р. та рекомендованим повідомленням від 16.07.2021р. (вручено 19.07.2021р.), а також фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 02.08.2021р. та описом вкладення в цінний лист від 02.08.2021р.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.09.2015р. укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/1-09/2015, відповідно до умов якого позивачем передано в оренду відповідачу нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Старокостянтинів, вул. М. Кривоноса, 1, площею 170,46 м2. Строк дії договору (з врахуванням додаткових угод №1 від 15.09.2016р. та №2 від 02.09.2017р.) - до 30.07.2018р.
Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що у відповідача виник обов'язок сплачувати кошти за оренду приміщення за договором оренди від 01.09.2015р. в силу п. 3.1, 3.2 договору, за якими розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням, що орендується становить 7670,70 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачу рахунки за користування приміщенням та рахунки на оплату комунальних послуг з врахуванням коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць.
Як вже зазначалось, позивач листом від 15.07.2021р. №819 надіслав відповідачу вимогу про сплату 36386,54 грн., а також акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за користування приміщенням №19 від 30.09.2017р., №21 від31.10.2017p., №1726 від 30.11.2017 p., №1934 від 31.12.2017 p., №2 від 31.01.2018 р., №4 від 28.02.2018 p., №5 від 20.03.2018 р.; Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за комунальні послуги №1300 від 30.09.2017 p., №1502 від 31.10.2017 p., №22 від 30.11.2017 р., №24 від 31.12.2017 p., №159 від 31.01.2018 p., №295 від 28.02.2018 p., №360 від 20.03.2018 p.; рахунки за оренду нежитлового приміщення №1300 від 30.09.2017 р., №1504 від 31.10.2017 p., №1723 від 30.11.2017 p., №1935 від 31.12.2017 p., №161 від 31.01.2018 p., №296 від 28.02.2018 р., №360 від 20.03.2018 р., рахунки на оплату комунальних послуг №1300 від 30.09.2017 p., №1502 від 31.10.2017 p., №22 від 30.11.2017 p., №24 від 31.12.2017 p., №159 від 31.01.2018 p., №295 від 28.02.2018 p., №360 від 20.03.2018 р.; Акти звірки взаєморозрахунків за період січень 2017-листопад 2017р.; грудень 2017-грудень 2018р.; 01.01.2019-27.04.2021р.
Направлення позивачем відповідачу вимоги від 15.07.2021р. №819 з додатками підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 16.07.2021р., описом вкладення в цінний лист від 16.07.2021р. та рекомендованим повідомленням від 16.07.2021р. (вручено 19.07.2021р.), а також фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 02.08.2021р. та описом вкладення в цінний лист від 02.08.2021р.
При цьому, договором було обумовлено як орендна плата за користування приміщенням, яка мала сплачуватись на підставі виставлених рахунків, які направлялись відповідачу, так і оплата комунальних послуг, яка мала сплачуватись на підставі виставлених актів здачі-приймання наданих комунальних послуг, які направлялись відповідачу.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Судом враховується, що сторонами строк дії договору оренди нежитлового приміщення №01/1-09/2015 (з врахуванням додаткових угод №1 від 15.09.2016р. та №2 від 02.09.2017р.) визначено до 30.07.2018р.
При цьому, позивач в позові вказав про повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення 26.03.2018р., відповідно, здійснення нарахувань позивач здійснював до 26.03.2018р., що відповідає умовам договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на виставлені позивачем відповідачу рахунки, які відповідач згідно матеріалів справи отримував, однак не повністю оплатив, а також беручи до уваги підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2017р., період дії договору та період користування відповідачем приміщенням, суд приходить до висновку, що позивач правомірно заявив до стягнення 36386,54 грн. заборгованості за договором оренди №01/1-09/2015 від 01.09.2015р., а тому вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окремо судом враховується, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.04.2021р. відповідачем було припинено підприємницьку діяльність як фізичною особою-підприємцем.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за договором, укладеним між ним та ФОП Чечамушкіною К.І.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд приходить до висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019р. по справі №127/23144/18.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 36386,54 грн. (тридцять шість тисяч гривень триста вісімдесят шість гривень 54 коп.) заборгованості, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст складено 20.12.2021р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - в матеріали,
2 - позивачу (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1),
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ).
Рек. з повід.