ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 грудня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/521/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши заяву приватного виконавця Баталіна С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, подану у межах справи
за заявою Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»
до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма ТОС»
про стягнення 93624,50 грн,
за участі секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
16.12.2021 приватний виконавець Баталін С.С. звернувся до суду із клопотанням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма ТОС» Фалкова Олександра Руслановича. У клопотанні він вказав, що керівник не вживає заходів з погашення заборгованості та має бажання виїхати на постійне місце проживання до іншої країни. У поданні виконавець заявив також клопотання про судовий розгляд без його участі.
За змістом частини 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України відповідне подання виконавця розглядається судом негайно за участю виконавця.
Враховуючи заявлене виконавцем клопотання, подання розглянуте судом без його участі.
За результатами вивчення матеріалів подання суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, 19.05.2021 у справі суд видав судовий наказ № 9213/521/21 від 19.04.2021 про стягнення з МПП «Виробничо-комерційна фірма ТОС» на користь АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» 90000 грн боргу за кредитом, 1890 грн процентів, 1710 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 24,50 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та 227 грн компенсації по сплаті судового збору.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № ВП65776982 від 11.06.2021 за судовим наказом відкрите виконавче провадження.
Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстроване.
Поряд з цим, за змістом Подання боржник також не має іншого майна та грошових коштів для виконання судового рішення.
Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань керівником боржника є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Проте, за змістом статті 337 ГПК України встановлена можливість судового розгляду подання виконавця лише стосовно фізичної особи - боржника, а не керівника юридичної особи.
Зокрема, за цією статтею тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку коли ця особа є боржником та має місце невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення. Окрім того, такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
При цьому Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Боржника, дійсно свідомо не виконував належні до виконання обов'язки керівника шляхом ухилення від їх виконання, чи все ж таки має місце невиконання судового рішення з підстав відсутності грошових коштів та майна у Боржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 232, 337 ГПК України,
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її прийняття.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до пункту 29 частини 1 статті 255 та частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня її прийняття.
Суддя М.К. Закурін