Рішення від 16.11.2021 по справі 923/746/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Справа № 923/746/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора-керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон

позивача-2: Каховського професійного аграрного ліцею, с. Зелений Під Каховського району Херсонської області

до відповідача: Приватного підприємства "ЗЛОТОДАР", с. Зелений Під Каховського району Херсонської області

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

прокурор Коваленко Т.О.

від позивача-1: не прибув

від позивача-2: Карпухін Ю.Ю. - адвокат

від відповідача: Єленич О.В. - адвокат

Прокурор - керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Каховського професійного аграрного ліцею звернувся до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Злотодар", в якій просить:

- визнати недійсним Договір від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції, укладений Каховським професійним аграрним ліцеєм (ЄРДПОУ 02548216) з ПП "Злотодар" (ЄРДПОУ - 38215682).

- зобов'язати ПП "Злотодар" (ЄРДПОУ - 38215682) звільнити та передати Каховському професійному аграрному ліцею займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 371,8 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером: 6523585500:15:010:0001, ринкова вартістю якої складає 15729400,00 грн.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб'єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92,93,96 ЗК України, ст.ст.1130-1132 ЦК України, ст.29 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", Постанов Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 та № 992 від 07.06.1999 що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст.203, ст.215 ЦК України. Прокурор зазначає, зі спірного Договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від укладення спірного Договору, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ПП "Злотодар", який отримав цю ділянку без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний її звільнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 року, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року позовну заяву Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Олешківського міжрайонного управління водного господарства залишено без руху.

Ухвалою від 03.06.2021 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 923/746/20 визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

01.07.2021 до суду від позивача-1 надійшли пояснення, в яких зазначає, що Договір від 14.02.2017 за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк. Просить задовольнити позовні вимоги прокурора.

Ухвалою суду від 06.07.2021 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання до 09.09.2021 о 10:00 год.

12.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що договір про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції не передбачає жодних умов щодо передачі права користування чи власності на земельну ділянку, яка залишається землями державної власності та продовжує перебувати у постійному користуванні Ліцею. Вказує на те, що норми Земельного кодексу України, про які веде мову позивач не повинні застосовуватись до правовідносин Сторін спірного Договору, оскільки це не договір оренди, а договір про забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами Ліцею з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції.

26.07.2021 до суду від позивача-2 надійшли заперечення на відзив, в яких зазначає, що в оспорюваному договорі відповідач не визначив конкретний вклад кожного у спільну діяльність, його вартість та індивідуальні ознаки. У зв'язку з чим неможливо визначити яким чином буде здійснюватися розподіл прибутку, оскільки умови договору такого порядку не містять, а розміри вкладів сторін, пропорційно яким відповідно до ст. 1139 ЦК України може розподілятися прибуток, не визначено. Проте, договір не містить умов щодо порядку відшкодування витрат та збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників. Визначити розмір відшкодування витрат та збитків пропорційно вартості вкладу сторін у спільне майно у відповідності до ст. 1137 ЦК України не має можливості, оскільки конкретний розмір вкладів сторін не визначено. Натомість договір врегульовує відповідальність відповідача та позивача 2 одне перед одним, тобто сторін між собою, що суперечить суті спільної діяльності. Зазначає, що договір про спільну діяльність від 14.02.2017р. за своєю правовою природою та юридичними ознаками не є договором про спільну діяльність.

28.08.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач надає додаткові обґрунтування власної позиції.

06.09.2021 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого прокурор надає додаткові обґрунтування власної позиції.

Ухвалою від 28.09.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/746/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.10.2021 о 12:00 год.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача-1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача-2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено прокурору орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 326742 від 04.02.2009 року Каховському професійному аграрному ліцею на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 432,62 га з кадастровим номером: 6523585500:15:010:0001 для ведення підсобного господарства.

Каховським професійним аграрним ліцеєм укладено Договір від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції з Приватним підприємством "Злотодар".

Реалізація заходів та здійснення робіт по даному договору здійснюється на земельній ділянці загальною площею 371,8 га, що є часткою від земельної ділянки 432,62 га відповідно до Державного акту на право постійного користування ЯЯ №326742 (кадастровий номер 6523585500:15:010:0001).

Відповідно до аналітичної довідки №12 від 21.04.2021 ринкова вартість частини земельної ділянки площею 371,8 га яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером: 6523585500:15:010:0001, яка розташована в межах Червоноперекопської сільської ради Каховського району Херсонської області станом на квітень 2021 року, складає 15729400,00 грн.

Пунктом 1.1 Розділу 1 Договору "Предмет та мета договору" передбачено, що сторони домовились, що предметом за цим договором є взаємна робота сторін по організації та здійсненні діяльності для ефективного забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами Каховського професійного аграрного ліцею з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва, ознайомлення при цьому з технологіями вирощування та збирання сільськогосподарської продукції (у тому числі з засобами впровадження та розвитку зрошувального землеробства використання технологій крапельного зрошення), ознайомлення з сучасною сільськогосподарською технікою, її роботою, вивчення основ раціонального використання та охорони земель, а також здійснення заходів щодо участі в установленому порядку (відповідно до окремого виробничого плану дій програми) до такої роботи з обробітку землі учнів та слухачів.

Пунктом 1.3 визначено, що метою даного договору є прагнення сторін на основі застосування сучасної сільськогосподарської техніки, новітніх технологій обробітку землі, вирощування та здійснення захисту рослин, а також використання засобів та способів здійснення раціонального використання земель, максимально забезпечити можливість набуття учнями та слухачами Каховського професійного аграрного ліцею необхідних професійних вмінь, практичних навиків та вмінь щодо ефективного господарювання на землі, вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва високої якості та врожайності, на земельних ділянках та отримання врожаю на рівні, що забезпечує беззбиткове господарювання Сторін.

Пунктом 1.4 передбачено, що організація та здійснення діяльності з виробничого навчання та проходження виробної практики учнями та слухачами Каховського професійного аграрного ліцею, для досягнення мети, зазначеної в пункті 1.1.цього договору здійснюється відповідно до окремого навчального (виробничого) плану (програми, робіт), що затверджується директором закладу. У навчальному (виробничому) плані (програмі, робіт) визначається порядок, строки, етапи, участь викладачів, керівників практики (у разі потреби) й інші необхідні погоджені Сторонами умови.

Пунктом 8.1 розд. 8 "Термін дії даного договору, інші умови" Договору передбачено, що термін дії договору становить 7 (сім) років та починає свій перебіг з дня підписання його Сторонами та скріплення печатками.

Розділом II Договору передбачено взаємні зобов'язання та права Сторін.

Так, п.2.2 розділу II Договору визначено, що Каховський професійний аграрний ліцей розробляє до 1 жовтня поточного року необхідні щорічні навчальні (виробничі) плани (програми, робіт). Надати можливість та доступ ПП "Злотодар" протягом строку дії договору виконувати умови договору. У разі дострокового розірвання договору без згоди ПП "Злотодар", у тому числі й з причин припинення у Каховського професійного аграрного ліцею права постійного користування земельною ділянкою від незалежних від ПП "Злотодар" причин, але відповідно до законодавства, відшкодувати ПП "Злотодар" втрати неодержані за результати діяльності за той календарний рік, в якому наступили обставини, про які йдеться в цьому пункті. Попереджати ПП "Злотодар" про будь-які обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язання за даним договором.

Згідно п.2.3 розділу 2 Договору визначено, що ПП "Злотодар" зобов'язується забезпечувати організацію виконання протягом дії договору в оптимальні період часу згідно технологічних вимог необхідного обсягу робіт з посіву, вирощування та збиранню сільськогосподарської продукції рослинництва високої якості за допомогою наявної у власності та користування сільськогосподарської техніки та з використанням власних трудових ресурсів, а також здійснювати брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин, та залучати (надавати можливість) для виконання цих робіт (відповідно до умов цього договору та згідно затверджених Каховським професійним аграрним ліцеєм навчальних (виробничих) планів (програм, робіт) в установленому порядку та за попереднім повідомленням Ліцею, учням та слухачам Каховського професійного аграрного ліцею (у супроводі та під наглядом керівників) для проходження ними виробничої практики.

Відповідно до розділу 3 Договору сторони домовилися, що ведення спільних справ для досягнення мети за даним договором здійснюється ПП "Злотодар". ПП "Злотодар" являється повноважним представником Каховського професійного аграрного ліцею і виконує та здійснює всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети, представляє спільні інтереси сторін по спільній діяльності перед третіми особами. Ведення бухгалтерського обліку та звітності, вчинення інших необхідних фінансових операцій щодо здійснення заходів передбачених п.1.1. здійснює ПП "Злотодар". Каховський професійний аграрний ліцей має право здійснювати координацію дій ПП "Злотодар" у рамках договору, шляхом присутності представників (уповноважених) Каховського професійного аграрного ліцею по виконанню умов договору за пунктом 1.1.

Відповідно до розділу 5 Договору "Розподіл результатів спільної діяльності" вся вирощена сільськогосподарська продукція рослинництва в результаті співпраці з метою набуття в ході виробничого навчання та під час проходження виробничої практики учнями та слухачами Каховського професійного аграрного ліцею професійної кваліфікації, навиків, знань та умінь по вирощуванню сільськогосподарської продукції рослинництва, обробітку землі, знайомлення з новітніми технологіями в агропромисловому комплексі, є власністю ПП "Злотодар". Сторони домовились, що з одержаної продукції, після збору врожаю весь прибуток від спільної діяльності, що передбачена цим договором, розподіляється відповідно до матеріальних витрат сторін. Виплачується, встановлені Законом України податки, а кошти, що залишились після сплати податків, розподіляються пропорційно витратам сторін. При цьому Каховський професійний аграрний ліцей отримує в перший рік після підписання договору (2017 рік) не менше 500,00 грн/га, в другий рік (2018 рік) не менше 750,00 грн/га, в усі наступні - не менше 1000,00 грн/га. Підведення підсумків діяльності, облік затрат на її ведення і фактичний облік одержаної ПП "Злотодар" сільськогосподарської продукції рослинництва здійснюється на основі окремого звіту, який складає ПП "Злотодар" щорічно до 15 вересня. Фактичний розподіл, одержаної в результаті спільної діяльності сільськогосподарської продукції, здійснюється ПП "Злотодар" щорічно до 1 жовтня.

Прокурор стверджує, що аналіз умов спірного договору свідчить про те, що сторони взяли взаємні зобов'язання спільно діяти з метою одержання прибутку, вказане свідчить про намагання укласти договір про спільну діяльність у формі простого товариства.

Проте, за твердженням прокурора, вищевказаний Договір укладено усупереч вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Таким чином виник спір, якій підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Порядок ведення спільної діяльності регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Стаття 1131 ЦК України обумовлює, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Проте, вищевказаний Договір укладено усупереч вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Істотними умови для договорів про спільну діяльність, згідно ЦК України, зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст.1130, 1 131, 1133, 1134, 1 135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/302 від 28.04.1995 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", при укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

У договорі №1 від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних дій, а також права учасників на інформацію.

Таким чином, спірний договір суперечить ст.ст.1133, 1134, 1136, 1137, 1138 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності.

Так, вищевказаний Договір не є договором про спільну діяльність, так як всупереч положенням статей 1130-1131 ІДК України, його умовами та первинними документами щодо його виконання не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об'єднання зусиль та майна сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату співпраці, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, розмір його та пропорційні частки, право спільної власності на продукцію, доходи від спільної діяльності.

На відміну від будь-яких інших зобов'язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результат у роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов'язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про професійну(професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент укладення спірного договору, далі по тексту Закон № 103/98-ВР) законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти.

Відповідно до ст. 2 Закону Закон № 103/98-ВР завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно-технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

Частиною 1 статті 17 Закону № 103/98-ВР заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Відповідно до п.1.1 Статуту Каховського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом заступника Міністерства освіти і науки України від 13.06.2018 №633 Каховський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Пунктом 7.8 Статуту визначено, що для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей використовує навчально-матеріальну базу та земельну ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів.

Пунктом 7.9 Статуту передбачено, що майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, що закріплюються за професійним ліцеєм на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону № 103/98-ВР підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають здобувачам освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально- виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із закладами професійної (професійно- технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1, п.1.4 розділу 1, п.2.3.1 розділу 2 Договору що організація та здійснення діяльності з виробничого навчання та проходження виробної практики учнями та слухачами Каховського професійного аграрного ліцею, для досягнення мети, зазначеної в пункті 1.1. цього договору здійснюється відповідно до окремого навчального (виробничого) плану (програми, робіт), що затверджується директором закладу. У навчальному (виробничому) плані (програмі, робіт) визначається порядок, строки, етапи, участь викладачів, керівників практики (у разі потреби) й інші необхідні погоджені Сторонами умови.

Згідно інформації Каховського професійного аграрного ліцею №192 від 28.04.2021 на виконання умов договору № 1 від 14.02.2017 окремий навчальний (виробничий) план (програми, робіт) не розроблявся та не затверджувався, ПП "Злотодар" впродовж 2017-2021 років учнів та слухачів Каховського професійного аграрного ліцею до обробітку землі з метою отримання останніми необхідних якісних професійних знань, практичних навиків, вмінь щодо ефективного господарювання не землі, вирощування сільськогосподарського продукції рослинництва високої якості та врожайності не залучав.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про професійну (професійно- технічну) освіту" професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах: урок виробничого навчання в навчальному закладі; урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг; виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг; переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи в сфері послуг; інші форми професійної практичної підготовки.

Постановою Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999 "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" затверджено Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики (далі - Порядок) встановлено, що такий Порядок є обов'язковим для всіх професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування.

Згідно з абз.3 п.3 Порядку виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Абзацом 5 пункту 2 Порядку встановлено, що виробниче навчання та виробнича практика учнів, слухачів можуть проводитися, як виняток, з дозволу Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у навчально-виробничих майстернях, на дільницях, полігонах, будівельних об'єктах, полях, фермах, навчальних господарствах, ділянках та інших підрозділах професійно-технічних навчальних закладів (в тому числі у формі стажування на виробництві, у сфері послуг) за умови забезпечення ними виконання у повному обсязі робочих навчальних планів і програм.

Згідно інформації Каховського професійного аграрного ліцею №192 від 28.04.2021 Міністерством освіти і науки України, Управлінням освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації дозвіл на проведення виробничої практики на земельних ділянках ліцею у період часу з 2017 по 2021 року не надавався.

Таким чином положення пунктів 1.1, 1.3, 1.4, 2.3.1, Договору щодо організації та здійсненні діяльності для ефективного забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами Каховського професійного ліцею не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки навчальний заклад не отримав необхідний дозвіл від Міністерства освіти і науки України, Управлінням освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації для організації виробничої практики на земельних ділянках Каховського професійного аграрного ліцею.

Отже, в порушення вимог ч.5 ст.203 ЦК України положення пунктів 1.1, 1.3,1.4, 2.3.1 Договору не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним через невиконання сторонами його умов, а укладення вказаного договору за відсутності відповідного дозволу в свою чергу суперечить ст.29 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та абз.5 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999.

Суд зазначає, що висновки щодо невідповідності спірного договору вимогам ст.203 ЦК України підтверджується наступним.

Договір № 1 від 14.02.2017 за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк.

Так, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161- XIV, зі змінами чинними на час укладення спірного договору (далі - Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки), що передбачено в наступних пунктах договору.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору площа земельної ділянки на якій передбачено реалізація заходів та здійснення робіт по даному договору здійснюється на земельній ділянці загальною площею 371,8 га, що є часткою від земельної ділянки 432,62 га відповідно до Державного акту на право постійного користування ЯЯ №326742 (кадастровий номер 6523585500:15:010:0001).

Таким чином, вказаними умовами оскаржуваного правочину сторонами фактично узгоджено таку істотну умову договору про оренду землі, як об'єкт оренди, у розумінні ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до п. п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3. ПП "Злотодар" забезпечує організацію виконання протягом дії договору в оптимальні періоди часу згідно технологічних вимог необхідного обсягу робіт з посіву, вирощуванню та збиранню сільськогосподарської продукції рослинництва високої якості за допомогою наявної у власності та користуванні сільськогосподарської техніки та з використанням власних трудових ресурсів, а також здійснення брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин. За власний рахунок та з власних матеріалів з використанням власних трудових та інших матеріальних ресурсів, у тому числі з використанням сучасної сільськогосподарської техніки та технологій здійснюватиме заходи з обробітку землі з метою, що визначена в пукті 1.1 договору. Здійснюватиме оплату необхідних платежів щодо використання земельних ділянок, що зазначені у пункті 1.1 для забезпечення виконання умов за цим договором. Отже, саме ПП "Злотодар" виконує усі необхідні дії для досягнення поставленої за Договором цілі, а отже здійснює використання земельної ділянки.

З аналізу прав і обов'язків Каховського професійного аграрного ліцею, визначених п.п 2.2, 5.2 Договору останній надає можливість та доступ ПП "Злотодар" протягом строку дії договору виконувати умови договору, що передбачені у пункті 1.1, на земельних ділянках зазначених у пункті 1.1. Окрім того, Договором передбачено, що кошти, що залишились після сплати податків, розподіляються пропорційно витратам сторін. При цьому Каховський професійний аграрний ліцей отримує в перший рік після підписання договору (2017 рік) не менше 500,00 грн/га, в другий рік (2018 рік) не менше 750,00 грн/га, в усі наступні - не менше 1000,00 грн/га.

Таким чином, вказаними пунктами встановлено зобов'язання ПП "Злотодар" здійснити оплату за договором на користь Каховського професійного аграрного ліцею.

Факт сплати коштів ПП "Злотодар" на рахунки Каховського професійного аграрного ліцею свідчать виписки по рахунку за 17.11.2020, 03.12.2019, 20.12.2018, 24.11.2017, 14.11.2017.

Відповідно до п. 14.1.136 ст.1 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата). Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

З аналізу вказаних положень чинного законодавства вбачається, що передбачена п. 3.2. Договору щорічна плата є за своєю природою орендною платою, оскільки визначена, як платіж, що отримує Каховський професійний аграрний ліцей від ПП "Злотодар" фактично за користування земельною ділянкою.

Таким чином, вказаними умовами оскаржуваного правочину сторонами фактично узгоджено таку істотну умову договору про оренду землі, як орендна плата, у розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі" оскільки отримання прибутку Каховського професійного аграрного ліцею буде здійснюватися за рахунок ПП "Злотодар".

За таких умов, суд приходить до висновку,що оспорюваний Договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам передбаченим Цивільним та Земельним кодексам України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов'язання за ним мають припинитись на майбутнє.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція у п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013№ 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до и.8.1 термін дії договору становить 7 (сім) років та починає свій перебіг з дня підписання його Сторонами та скріплення печатками.

Таким чином, дослідження умов договору про спільну діяльність дає підстави вважати, що основною його ознакою є платне володіння та користування ПП "Злотодар" протягом певного строку земельною ділянкою.

ПП "Злотодар" фактично самостійно користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 371,8, що перебуває у постійному користуванні каховського професійного аграрного ліцею, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує за її експлуатацію та користування навчальному закладу. Вказана земельна ділянка використовується ПП "Злотодар" для комерційної діяльності на умовах сгроковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Суд зазначає, що окрім того, висновки щодо невідповідності спірного договору вимогам ст.203 ЦК України підтверджується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст. 148 Господарського кодексу України відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбання ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Статтею 149 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно зі статтями 150 та 151 Господарського кодексу України передбачено лише 2 випадки використання природних ресурсів суб'єктами господарювання, або на праві власності або на праві користування.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином земля, як природний ресурс має особливий статус та її використання у господарській діяльності врегульовано в першу чергу нормами земельного законодавства.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Чинним Земельним кодексом України передбачено, лише 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Отже, чинне земельне законодавство не передбачає такої підстави, як договір про обробіток земельної ділянки, за яким надається право доступу сільгоспвиробнику до земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч.4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Аналізуючи зміст договору, вбачається, що Каховський професійний ліцей фактично передав ПП "Злотодар" у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та ЗУ "Про оренду землі".

Суд зазначає, що взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, Каховський професійний аграрний ліцей здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, площею 371,8 га, не маючи права на вчинення такого правочину, що передбачено наступними нормами законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 92 Земельного Кодексу України (далі по тексту ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. "а" ч.2 ст.92 ЗК України).

Право володіння розуміється як належність об'єкта певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 по справі №1-17/2005 встановлено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Права землекористувачів визначені ст.95 ЗК України. Відповідно до ч.1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, саме Каховський професійний аграрний ліцей, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Земельним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, не передбачено право постійного користувача землею, розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному землекористувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, Каховський професійний аграрний ліцей здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, площею 118,2 га, не маючи права на вчинення такого правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний Договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам передбаченим Цивільним та Земельним кодексам України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 сг. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, згідно із вимогами п.п.1, 4, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, аналіз правомірності укладення оспорюваного правочину належить здійснювати з урахуванням норм як Цивільного та Земельного кодексів України, так і Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним актом законодавства, а також положень самої угоди безпосередньо.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов 'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017у справі № 923/129/17.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, а також у постанові Верховного суду від 17.01.2019 року у справі № 923/241/18 та постанові від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши положення Договору про співпрацю від 14.02.2017, укладеного між Позивачем-2 та Відповідачем, можна зробити висновок,

Дослідивши договір укладений 14.02.2017 між Відповідачем та Позивачем-2, суд приходить до висновку, що договором приховано фактичні орендні відносини між Позивачем-2 та Відповідачем, він містить усі істотні умови договору оренди землі та за своєю правовою суттю регулює орендні правовідносини, а тому є удаваним. При цьому, сам договір укладений з порушенням земельного законодавства, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним та, як наслідок, у відповідності до ст. 216 ЦК України, у ПП "Злотодар" виникає зобов'язання звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Каховському професійному аграрному ліцею.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у даній справі, то суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України, закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійсню, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ГПК України (ст. 53 ГПК України).

Системне тлумачення положень указаних норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Що стосується інтересів держави, які підлягають захисту.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. Mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії").

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 закріплено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки у даному випадку порушено детально регламентований державою порядок використання та розпорядження земельною ділянкою як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, отже має місце порушення інтересу держави, який захищається державою в особі уповноваженого органу - прокуратури.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно. Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Таким чином, відповідно до вище указаних положень та рішення Конституційного Суду України, із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Держава виступає гарантом реалізації та впровадження на території країни прийнятих законів та інших нормативно- правових актів, тобто будь-які суспільно-правові відносини, які виникають, мають реалізовуватися виключно в правовому полі, в межах визначених чинним законодавством.

Спірний договір, в свою чергу, не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92, 93,96 ЗК України, ст.ст.1130-1132 ЦК України, ст.29 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", Постанов Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 та № 992 від 07.06.1999 що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч.1, 2, 5 ст.203, ст.215 ЦКУкраїни.

На захист економічних інтересів держави яким спричинено шкоду, внаслідок користування земельною ділянкою, яка згідно норм Конституції України є національним багатством, в порушення вимог чинного законодавства України. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері користування та розпорядження землями підривають основні принципи його існування, може призвести до незаконного відчуження земельної ділянки державної власності, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансово-економічної діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може являти публічного інтересу оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.

Законність набуття прав на землю та її раціональне використання становить посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід'ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної та комунальної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що "Правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Крім того, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, Каховський державний аграрний ліцей набув земельну ділянку відповідно до п. "в" ч.3 ст.22 ЗК України як навчальний заклад саме для забезпечення реалізації потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією у тому числі "Тракторист-машиніст".

Інтерес держави полягає у першу чергу в додержанні постійним землекористувачем вимог чинного законодавства під час реалізації своїх правомочностей щодо спірної земельної ділянки та утримання від вчинення ним дій щодо розпорядження земельною ділянкою, які він не уповноважений вчиняти.

Крім того, суспільний інтерес держави полягає у додержанні громадянами, юридичними особами незалежно від форм власності, державними органами та органами місцевого самоврядування встановленого нею порядку використання землі та вимог земельного законодавства.

Що стосується органу, який може здійснювати захист інтересів держави та нездійснення ним захисту інтересів держави.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту, та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою, за відсутності належного реагування з боку компетентного органу, для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення із позовом до суду.

Суд зазначає, що звернення прокурора із цим позовом спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності на час укладення договору 14.02.2017, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Спір у даній справі виник із правовідносин щодо розпорядження Каховським професійним аграрним ліцеєм земельною ділянкою державної власності шляхом укладення з ПП "Злотодар" договору №1 від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність у формі простого товариства.

Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч.1,2 п.п. "а,б,в" ч.3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно з вимогами ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб. Таким органом у Херсонській області є ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, яке і наділено повноваженнями на реалізацію від імені держави правомочностей власника земель зазначеної категорії.

Статтею 187 ЗК України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до вимог ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2013 № 963-IV (далі - Закон № 963-ІУ) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Стаття 5 Закону Закон № 963-ІV визначає, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Водночас, компетентним органом у даних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, як власником (розпорядником) спірної земельної ділянки та контролюючим органом, з моменту укладення спірного правочину тобто з 14.02.2017 року не вжито будь-яких заходів, спрямованих па захист інтересів держави, припинення порушення вимог земельного законодавства з боку навчального закладу і фізичної особи - підприємця та протиправного використання земель держаної власності.

Власником та розпорядником спірної земельної ділянки переданої навчальному закладу є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Враховуючи вищевказане, дана позовна заява заявлена в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Крім того, прокурор звертається до суду із позовом в інтересах держави в особі Каховського професійного аграрного ліцею, виходячи із того, що даний суб'єкт, відповідно до ст.ст. 22, 92, 95 ЗК України набув у встановленому порядку право постійного користування земельною ділянкою, є землекористувачем, а отже наділений правом самостійного господарювання на землі, яке було порушено спірним договором. Каховський професійний аграрний ліцей, як землекористувач, який наділений земельним законодавством повним об'ємом прав і обов'язків, пов'язаних із використання вказаної земельної ділянки та відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України має право вимагати усунення будь-яких порушень.

Що стосується виключного випадку в якому прокурор може здійснювати захист інтересів держави.

Дана позовна заява пред'явлена як захід прокурорського реагування в інтересах ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Каховського професійного аграрного ліцею з підстав того, що уповноважені органи, не здійснюють належний захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до їх порушення.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Окрім того, у рішенні Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Тобто, виходячи із повноважень уповноважених органів можна дійти висновку чи здійснюють дані органи захист інтересів держави з досліджуваних питань, засобами, наданими їм законодавством.

З огляду на викладене, керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області, виконуючи надані законом функції, звертається до суду з даним господарським позовом про визнання недійсним договору №1 від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції.

Прокурор зазначає, що згідно з листами ГУ Держгеокадастру у Херсонській області №10-21-0.41-7303/2-20 від 11.12.2020, №10-21-0,41-2228/2-21 від 19.04.2021 позовні заяви про звільнення земельної ділянки і визнання недійсним, договору №1 від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції, укладеними Каховським професійним аграрним з Приватним підприємством "Злотодар" до Господарського суду Херсонської області не спрямовувалися.

У відповідь на запити прокуратури №08-40 вих-20 від 03.02.2020, №24- 521 вих-20 від 25.11.2020, Головним управлінням повідомлено, що заходи реагування з вказаного питання не вживалися в зв'язку з відсутністю інформації про укладення вказаних договорів про співпрацю (№10-21-0.42- 1003/2-20 від 14.02.2021, №10-21-0.41-7303/2-20 від 11.12.2020, №10-21-0,41- 2228/2-21 від 19.04.2021 ).

Тоді як, в запитах прокурора №08-40 вих-20 від 03.02.2020, №24-521 вих-20 від 25.11.2020, №24-137 вих-21 від 12.04.2021 Головне управління неодноразово повідомленно про виявленні порушення вимог законодавства, та вказано, що за результатами вивчення вказаної угоди встановлено невідповідність його умов ст.ст.92, 93, 96 Земельного Кодексу України, ст.ст.1130-1132 Цивільного Кодексу України, ст.29 Закону України "Про професійно-технічну освіту", №992 від 07.06.1999, що є підставою для визнання її недійсною.

За твердження прокурора, зазначене формулювання у відповіді на лист прокуратури вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу, який уповноважений державою на здійснення охорони земель, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред'явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області

Крім того, спірним правочином порушено інтереси законного землекористувача - Каховського професійного аграрного ліцею, який з моменту укладення оспорюваного договору та до часу звернення прокурора з позовом, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положеньст. 131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Виключність у даному випадку, чому саме прокурор звертається до суду обґрунтовується тим, що зазначені суб'єкти владних повноважень з моменту укладення спірного договору та до часу звернення прокурора з позовом, не дивлячись на те, що прокурором інформовано про порушення та застосування заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову з указаних питань, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, що призводить до порушення економічних, суспільних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст.131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадвастру у Херсонській області не вживалися заходи цивільно-правового реагування щодо визнання недійсним договору, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.53 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Щодо заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування ч.1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі № 910/18560/16, відповідно до якої якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020р. у справі № 911/2191/16.

Також слід зазначити, що тягар доказування пропуску строку позовної давності відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України покладається на особу, яка заявила про застосування позовної давності.

З матеріалів справи слідує, що сторни укладаючи спірний Договір приховали укладення договору оренди землі, а тому прокурор і Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не мали можливості дізнатись або виявити вказане порушення у сфері земельних правовідносин.

Крім того, враховуючи обсяг повноважень Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (контролюючого органу), а саме відсутність повноважень щодо проведення перевірок та підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) відносно суб'єктів господарювання, відповідно.

Таким чином, держава в особі вказаного компетентного органу не могла довідатись про вказане порушення інтересів держави.

Про порушення спірним Договором інтересів держави у сфері земельних відносин Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області стало відомо лише з запитів прокурора, що підтверджується його відповіддями №10-21-0.42-1003/2-20 від 14.02.2021, №10-21-0.41-7303/2-20 від 11.12.2020, № 10-21-0,41-2228/2-21 від 19.04.2021 та поясненнями до позовної заяви.

Також з матеріалів справи слідує, що Кахорвській окружній прокуратурі Херсонської області стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту лише у 2021 року під час вивчення стану законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переданої в по стійне користування Каховському професійному аграрному ліцею, про що свідчить запит № 52-482 вих 21 від 14.04.2021.

В матеріалах справи відсутні докази, що прокурору було відомо про порушення спірним Договором інтересів держави у сфері земельних відносин у строки визначені відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Каховської окружної прокуратури Херсонської області заявлена межах трирічного строку, без пропуску строків позовної давності, а тому заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Отже, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Відповідачем, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростовано, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір від 14.02.2017 про організацію та забезпечення виробничого навчання та проходження виробничої практики учнями та слухачами з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції, укладений Каховським професійним аграрним ліцеєм (ЄРДПОУ 02548216) з ПП "Злотодар" (ЄРДПОУ - 38215682).

3. Зобов'язати ПП "Злотодар" звільнити та передати Каховському професійному аграрному ліцею займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 371,8 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером: 6523585500:15:010:0001, ринкова вартістю якої складає 15729400,00 грн.

4. Стягнути з ПП "Злотодар" на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 04851120, р/р № UA 568201720343100001000002291 банк - Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172) витрат по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 20.12.2021 р.

Суддя В.П.Ярошенко

Попередній документ

102009977

Наступний документ

102009979

Інформація про рішення:

№ рішення:	102009978
№ справи:	923/746/21
Дата рішення:	16.11.2021
Дата публікації:	21.12.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Херсонської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (06.07.2021)
Дата надходження:	01.06.2021
Предмет позову:	про визнання недійсним договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.12.2025 16:46	Південно-західний апеляційний господарський суд
06.07.2021 10:00	Господарський суд Херсонської області
09.09.2021 10:00	Господарський суд Херсонської області
28.09.2021 11:00	Господарський суд Херсонської області
19.10.2021 12:00	Господарський суд Херсонської області
16.11.2021 14:30	Господарський суд Херсонської області
01.03.2022 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.09.2022 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
15.11.2022 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд