Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" грудня 2021 р. Справа № 922/4270/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60; код ЄДРПОУ 00188334)
до Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 113835,64 грн.
без виклику учасників справи
Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 113835,64 грн, з яких:
41004,91 грн - заборгованості з орендної плати за договором оренди № 4310-Н/06 від 23.10.2009;
72830,73 грн - заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов зазначених договорів щодо оплати на користь позивача спожитих послуг за період з 01.02.2020 по 20.05.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2021 відкрито провадження у справі № 922/4270/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 27.10.2021.
Позивачем копію ухвали від 27.10.2021 отримано 01.11.2021, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 029724/2, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 113).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 27.10.2021 повернулася на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 114-117). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов (вх. № 27093 від 16.12.2021), в якому визнає позовні вимоги частково: по орендній платі на суму 22777,88 грн, про стягнення витрат балансоутримувача на суму 48839,91 грн.
Відповідач вказує, що він підлягає звільненню від орендної плати за березень-червень 2020 року та січень 2021 на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки в зв'язку з запровадженням в країні протиепідемічних заходів в зазначений період він не здійснював будь-якої діяльності в орендованому приміщенні.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 28459 від 02.12.2021) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він підлягає звільненню від сплати орендної плати за березень-червень 2020 року та січень 2021 на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки відповідачу вже було зменшено розмір орендної плати на 50% на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 15.07.2020 № 611, а останній при цьому не довів неможливості використання орендованого майна зокрема в період березень-червень 2020 року та січень 2021.
Окрім того, позивач також зазначає, що Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на який посилається відповідач, жодним чином не звільняє останнього від сплати наданих послуг з утримання орендованого приміщення на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009.
Також позивач зазначає, що при поверненні з оренди нерухомого майна між сторонами було підписано відповідний акт від 20.05.2021, згідно з яким відповідач визнав факт існування в нього заборгованості перед позивачем за договором оренди № 4310-Н/06 від 23.10.2009 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009.
Відповідач надав суду запереченнями (вх. № 29015 від 08.12.2021), в яких наполягає на тому, що його має бути звільнено від сплати орендної плати за березень-червень 2020 року та січень 2021 на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки в зв'язку з запровадженням в країні протиепідемічних заходів в зазначений період він не здійснював будь-якої діяльності в орендованому приміщенні.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що підписання з його боку рахунків-актів та акту повернення з оренди нерухомого майна від 20.05.2021 не є визнанням з його боку розміру існуючої заборгованості в повному обсязі.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 03.02.2016 між відповідачем, як орендарем, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській області, як орендодавцем, укладено договір № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.10.2009 № 4310-Н/06 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого сторони виклали п. 1-12 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.10.2009 № 4310-Н/06 в новій редакції, зазначеній у вказаному вище договорі № 4 від 23.02.2016.
Згідно з п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім. № № 23-25, 29-32 та 37 на 1-му поверсі п'ятиповерхової будівлі (літ. «А-5») (далі - майно), загальною площею 159,20 кв. м., за адресою: м, Харків, вул. Сумська, 60, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00188334; далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 12 червня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 1772300,00 грн (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі триста гривень), без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Стан майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання (п. п. 1.1-1.3 договору оренди).
Згідно з п. п. 3.1, 3.6 договору оренди орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 року - 11815,33 грн.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.11 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Сторонами у справі не заперечується факт надання відповідачу, як орендарю, об'єкта оренди в оренду на виконання умов договору оренди.
Як свідчать матеріали справи, з метою оплати відповідачем орендної плати на користь позивача, як балансоутримувача, останній щомісячно починаючи з січня 2020 року і до моменту припинення договірних відносин 20.05.2021 виставляв до сплати відповідачу рахунки-акти
Однак, відповідач не в повному обсязі вносив на користь позивача, як балансоутримувача, орендну плату за період з лютого 2020 року по 20.05.2021 року.
За даними позивача, відповідач має борг зі сплати орендної плати за вказаний період в сумі 41004,91 грн.
Крім того, як свідчать матеріали справи, на виконання п. 5.11 договору оренди відповідач, як орендар, та позивач, як балансоутримувач, уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009 (далі за текстом - договір про відшкодування витрат; а. с. 31-33).
Згідно з п. 1.1 договір про відшкодування витрат (в редакції додаткової угоди № 2 від 11.05.2020 (а. с. 35) балансоутримувач, Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості «Гипрококс», забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 60 (надалі - будівля), загальною площею 8200,6 м2, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере на себе участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаній ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послу, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат (в редакції додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 (а. с. 42) орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання будівлі включаючи всі необхідні експлуатаційні витрати, в тому числі на ремонт будівлі, а також за комунальні послуги, які орендар не отримує безпосередньо від підприємств, що поставляють комунальні послуги, та відшкодування ПДВ, який нараховує балансоутримувач у відповідності з чинним законодавством України.
З метою економічної достовірності та доцільності при розрахунку вартості 1 м2 експлуатаційних витрат застосовується річний індекс інфляції до вартості 1 м2 експлуатаційних витрат попереднього року, починаючи з 01.01.2020, і є незмінною протягом поточного року, а її зміна щорічно зазначається шляхом укладання додаткової угоди до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009.
При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Як свідчать матеріали справи, з метою відшкодування відповідачем витрат на утримання майна, позивач щомісячно починаючи з січня 2020 року і до моменту припинення договірних відносин 20.05.2021 виставляв до сплати відповідачу рахунки-акти
Однак, відповідач не в повному обсязі вносив на користь позивача, як балансоутримувача, відповідну плату за період з лютого 2020 року по 20.05.2021 року.
За даними позивача, відповідач має борг зі сплати витрат на утримання майна за договором про відшкодування витрат в сумі 72830,73 грн.
Як свідчать матеріали справи, 20.05.2021 сторонами складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а. с. 43), згідно з яким, в зв'язку з припиненням договірних відносин відповідач повернув позивачу об'єкт оренди; при цьому сторони визначили що датою припинення договору оренди є 20.05.2021.
Крім того, згідно з Анкетою про стан майна і розрахунки за договором оренди, яка є додатком до акту від 20.05.2021 про повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони узгодили що станом на дату складання даного документа відповідач має перед позивачем заборгованість за договором оренди в сумі 41004,91 грн. та заборгованість за договором про відшкодування витрат в сумі 72830,73 грн.
Проте, визначена в Анкеті про стан майна і розрахунки за договором оренди, яка є додатком до акту від 20.05.2021 заборгованість за вказаними вище договорами відповідачем в добровільному порядку не сплачена.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 13.09.2021 № 47/1015 в якій вимагав від останнього сплати існуючої заборгованості. Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Обставини щодо стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 41004,91 грн. та за договором про відшкодування витрат в сумі 72830,73 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
В процесі розгляду справи відповідачем визнається факт існування заборгованості за договором оренди в сумі 22777,88 грн. та заборгованості за договором про відшкодування витрат в сумі 48839,91 грн. Щодо решти заборгованості за договорами, нарахованої за березень-червень 2020 року та січень 2021 відповідач вважає, що його має бути звільнено від її оплати на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки в зв'язку з запровадженням в країні протиепідемічних заходів в зазначений період він не здійснював будь-якої діяльності в орендованому приміщенні.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано накази про зупинення діяльності ФОП Бєдіна І.О. від 17.03.2020, від 04.04.2020, від 25.04.2020, від 12.05.2020, від 23.05.2020, наказ про часткове відновлення діяльності від 05.06.2020, лист до позивача від 05.11.2020 з цього приводу, лист позивача від 16.07.2020.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Частиною 3 ст. 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Зазначене також кореспондується з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 762 ЦК України.
Статтею 901 ЦК України також передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України також передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Факт наявності у відповідача перед позивачем 41004,91 грн боргу за договором оренди № 4310-Н/06 від 23.10.2009 та 72830,73 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Строк виконання зобов'язань з її оплати встановлено умовами зазначених договорів та є таким, що настав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними вище договорами та у вказаних вище сумах.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він нібито має бути звільнений від сплати орендної плати на підставі Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону внесено зміни у пункті 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 16, ст. 100), а саме:
підпункт 4 виключити;
доповнити підпунктами 5 та 6 такого змісту:
"5) для суб'єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
6) суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна".
Частиною 4 ст. 762 ЦК України також передбачено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.2 Договору оренди (у редакції договору № 4 про внесення змін від 03.02.2019) майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Як вже було зазначено вище, на підтвердження того, що відповідач не здійснював будь-якої діяльності в орендованому приміщенні в зв'язку з запровадженням карантинних обмежень, останнім надано накази про зупинення діяльності ФОП Бєдіна І.О. від 17.03.2020, від 04.04.2020, від 25.04.2020, від 12.05.2020, від 23.05.2020, наказ про часткове відновлення діяльності від 05.06.2020, лист до позивача від 05.11.2020 з цього приводу, лист позивача від 16.07.2020.
Однак, оцінивши спірні обставини в їх сукупності суд констатує, що відповідач протягом березня-червня 2020 року та січня 2021 мав об'єктивну можливість користування майном за цільовим призначенням. До того ж господарська діяльність закладів громадського харчування не обмежується виключно процесом роздрібної реалізації продукції та одержання коштів. Вона включає в себе також різного роду підготовчі заходи, різноманітну супутню діяльність, котрі також передбачають використання відповідного майна. Зокрема, у період дії карантину відповідач не був позбавлений можливості здійснювати роботу кафе в режимі «на винос». Відповідач міг здійснювати обслуговування, профілактику та ремонт наявного в приміщенні обладнання, оздоблення та ремонт приміщення. Відповідач мав можливість зберігати в приміщенні необхідне майно, проводити роботу з персоналом тощо. Нездійснення цих заходів відповідачем з причин відсутності заінтересованості в них чи їх низької економічної ефективності є проявом його суб'єктивних мотивів, а не ознакою об'єктивної неможливості користування майном.
Наведений вище висновок узгоджується із статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якою визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена і в Постановах Верховного суду від 13.08.2019 у справі №914/70/18, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 18.12.2018 у справі № 910/7495/16.
До того ж, постановою Кабінету міністрів України від 15.07.2020 № 611 установлено, що на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2.
Відповідно до Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 затверджено Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, до яких, зокрема, відносяться орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з зазначеними обставинами, відповідачу було здійснено коригування нарахованої орендної плати та зменшено орендну плату на 50 відсотків, що підтверджується підписаними коригуючими рахунками-актами № 39/1 від 31.10.2020, № 53/1 від 31.10.2020, № 67/1 від 31.10.2020, № 81/1 від 31.10.2020, № 95/1 від 31.10.2020, № 109/1 від 31.10.2020, № 123/1 від 31.10.2020 (а. с. 55-58).
До того ж, підписанням Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.05.2021 року та відповідних рахунків-актів відповідач фактично визнав та узгодив розмір існуючої заборгованості з орендної плати у розмірі 41004,91 грн. та заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 72830,73 грн.
Окрім того, вказаними вище положеннями чинного законодавства, на які посилається відповідач, взагалі не передбачено можливості звільнення орендарів від сплати заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, в т.ч. тих, що виникли у відповідача перед позивачем на підставі умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009.
Вищевикладене свідчить про безпідставність доводів відповідача про необхідність його звільнення від сплати орендної плати та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на підставі вказаних вище положень чинного законодавства України.
Разом з тим, позовні вимоги у даній справі є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60; код ЄДРПОУ 00188334):
41004,91 грн. - заборгованості з орендної плати за договором оренди № 4310-Н/06 від 23.10.2009;
72830,73 грн. - заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 11 від 23.10.2009;
2270,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак