Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4125/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", м.Полтава
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 9 807,34 грн.,
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (відповідач) 9 807,34 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 18.10.2021 відповідач отримав 20.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. № 94).
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (клієнт) був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли згідно Актів прийому-передачі документів №25-02 від 11.05.2021 до Договору № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 у ПАТ "СК "Саламандра" до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (а.с.№ 12-20).
08.12.2020 року у м. Дніпрі по вулиці Старокозацькій сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів NissanQashqai д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та LexusRX350 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
ДТП трапилась внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується електронним повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 08.12.2020 та заявою про подію, яка має ознаки страхового випадку.
На момент ДТП автомобіль Nissan Qashqai д.н. НОМЕР_1 був застрахований в ПАТ СК "Саламандра" відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) "КАСКО МІНІ" №Е0152.0028174 від 17.03.2020 (а.с.№ 43-46).
08.12.2020 водій пошкодженого Nissan Qashqai д.н. НОМЕР_1 звернувся до ПАТ СК "Саламандра" з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку, в якому повідомив про ДТП та настання страхового випадку (а.с.№76,77).
На виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) "КАСКО МІНІ" №0152.0028174 від 17.03.2020, на підставі ремонтної калькуляції №0030230.12 від 21.12.2020, розрахунку коефіцієнту фізичного зносу на 08.12.2020, страхового акту №0030230.12.20/1 від 26.04.2021, розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №0030230.12.20/1, ПАТ СК "Саламандра" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 9807,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1792 від 07.05.2021.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Lexus RX350д.н. НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", що підтверджується полісом №ЕР/128102964, то саме до відповідача, ПАТ СК"Саламандра" мало право вимоги в порядку суброгації.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2020 між ПАТ СК "Саламандра" та ТОВ "Маркс.Капітал" був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли, згідно акту прийому-передачі документів №25-02 від 11.05.2021 до Договору № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 у ПАТ СК "Саламандра" до ТДВ "Міжнародна страхова компанія".
Відповідно до пункту 90 Переліку переданих регресних вимог № 02-21 (за період з 01.04.2021 по 30.06.2021), який є невід'ємною частиною Договору факторингу №02.01.2020-СК від 02.01.2020 право вимоги до відповідача перейшло до Фактора - позивача.
Як зазначено у Переліку переданих регресних вимог № 02-21 (за період з 01.04.2021 по 30.06.2021), за регресні вимоги Фактор сплачує Клієнту - ПАТ СК "Саламандра" 1320922,71 грн., включно до 31.12.2021.
На виконання відповідної умови ТОВ "Маркс.Капітал" сплачує кошти на користь ПАТ СК "Саламандра", що підтверджується платіжними дорученнями від 02.04.2021 №126; від 30.04.2021 №156; від 30.04.2021 №109; від 30.04.2021№110;від 30.04.2021 №111; від 06.05.2021 №116; від 12.05.2021 №117; від 06.05.2021 №158; від 06.05.2021 № 159; від 06.05.2021 №160; від 13.05.2021 №164; від 14.05.2021 №165; від 14.05.2021 №166; від 24.05.2021 №177; від 25.05.2021 №182; від 26.05.2021 №183; від 31.05.2021 №191; від 01.06.2021 №192; від 01.06.2021 №193; від 02.06.2021 №194; від 18.06.2021 №226; від 25.06.2021 №233.
Позивач є зареєстрованою фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 07.07.2011. Одним із видів діяльності товариства є надання послуг факторингу.
В порядку та на умовах, визначених п. 1.2. Договору факторингу Фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) по усіх переданих Регресних вимогах Клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
В порядку та на умовах, визначених п. 1.3. Договору факторингу, права за регресними вимогами переходять від Клієнта до Фактора з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній Регресній вимозі за формою наведеною у Додатку №2 до цього Договору.
В порядку та на умовах, визначених п. 6.1. Договору факторингу, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (відповідні документи отримані ТДВ "Міжнародна страхова компанія" 14.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Як стверджує позивач, після спливу встановленого законом строку для виплати страхового відшкодування, відповідачем на користь ТОВ "Маркс.Капітал" страхове відшкодування виплачене не було, так само як і не було повідомлено про прийняття рішення про відмову у здійснені виплати страхового відшкодування.
11.05.2021 позивач направив відповідачу вимогу № 06931 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, яку отримано останнім 14.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, не виконав зазначену вимогу, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Оцінивши доводи позивача, викладені в позовній заяві, разом із наданими до суду доказами в підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до загальних умов та визначень Договору страховий випадок - це передбачена договором подія, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу), застрахованим або третім особам.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями cт. 993 Цивільного кодексу України та cт. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) транспортним засобом.
Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою,
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотньої вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Lexus RX350 д.н. НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" згідно полісу №ЕР/128102964.
Відповідно до п.1.4 cт.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особами, відповідальність яких застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
11.05.2021 позивач звертався до відповідача з заявою № 06931 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації (а.с. №73-74), яку отримано останнім 14.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.№75).
Відповідно до п. 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати страхового відшкодування, зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається із матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Як вже було зазначено вище, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9807,34 грн. і реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування, оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що протокол огляду колесного транспортного засобу від 15.12.2020, ремонтна калькуляція №0030230.12 від 21.12.2020, розрахунок коефіцієнту фізичного зносу на 08.12.2020, страховий акт №0030230.12.20/1 від 26.04.2021, розрахунок страхового відшкодування до страхового акту №0030230.12.20/1, платіжне доручення №1792 від 07.05.2021 (а.с.№ 57-71) є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідач відповідно до страхового полісу № ЕР/128102964 здійснював страхування цивільно-правової відповідальності водіїв забезпеченого транспортного засобу автомобіля Lexus RX350 д.н. НОМЕР_2 , яким встановлено ліміт за шкоду майну 130000 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За полісом № ЕР/128102964 розмір франшизи становить 0 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 9807,34 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:
- копію договору про надання професійної правової допомоги №11/2020 від 26.10.2020,
- копію додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до Договору від 26.10.2020,
- копію детального опису робіт (наданих послуг) від 28.09.2021
- копію акту надання послуг від 28.09.2021,
- ордер ВІ №1043975 від 26.05.2021,
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ФК № 296 від 19.01.2015,
- копію додатка до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №296 від 19.01.2015.
Обсяг правової допомоги та її вартість містяться у детальному описі робіт (наданих послуг) від 28.09.2021 та акті надання послуг від 28.09.2021, і складають 6000,00 грн. (ознайомлення з матеріалами справи, 3 год. - 2400,00 грн., підготовка та подання позовної заяви до суду, 1 год. - 3600,00 грн.).
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зауважує, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, надавши оцінку співмірності суми зазначених судових витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-242,247,252,256 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10, п/р НОМЕР_3 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647, код ЄДРПОУ 37686922) матеріальну шкоду в розмірі 9807,34 грн., 2270,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "20" грудня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко