09 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/363/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Керівника Тернопільської окружної прокуратури (46001, м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 7), в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд 48)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, буд. 35)
до відповідача - Фізичної особи - підприємця Габрих Петра Васильовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за договором оренди
За участю від:
прокуратури - Михайлюк Т.В.
позивача - Ткач Р.М.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
Зміст позовних вимог.
Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Габрих Петра Васильовича про:
- дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.07.2018 №1305, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Фізичною особою - підприємцем Габрих Петром Васильовичем ;
- зобов'язання Фізичної особи - підприємця Габриха Петра Васильовича повернути Регіональному офісу водних ресурсів у Тернопільській області частину приміщення ремонтно-механічної майстерні (літ. Б, поз. 1-13) площею 50,0 кв.м., реєстровий номер 05379205.40.АААБВЖ717, інвентарний номер 101000015, за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого станом на 30.04.2018, згідно з експертною оцінкою, складає 97458 грн;
- стягнення з фізичної особи-підприємця Габрих Петра Васильовича заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018 у розмірі 22625,22 грн, а саме: на користь Державного бюджету 9581,96 грн - боргу з орендної плати, 383,50 грн - 3% річних, 886,04 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 10666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №1305 від 23.07.2018 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а також норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тривалий час (з 2019 року по 2021 рік) не виконує зобов'язання щодо сплати орендної плати. За твердженням прокурора, наведене є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку відповідно до ч.3 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 ЦК України, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повернення такого майна відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також стягнення боргу з орендної плати та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних. Несплата до бюджету орендної плати за користування нежитловим приміщенням позбавляє Український народ загалом надходжень до Державного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність держави в цілому. Так, зважаючи на триваючий характер невиконання ФОП Габрих П.В. умов договору оренди щодо перерахування орендної плати за використання майна та невжиття РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях заходів з метою захисту інтересів держави, прокуратура звернулася з цим позовом до суду.
08.09.2021 Тернопільською окружною прокуратурою подано заяву №8677 вих 21 від 07.09.2021 (вх. №7343) з проханням, зокрема: закрити провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині вимог щодо розірвання договору, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 2000 грн боргу до Державного бюджету; повернути судовий збір в сумі 4540 грн на підставі п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в частині двох немайнових вимог, щодо яких заявлено клопотання про закриття провадження у справі. В цій частині заява мотивована тим, що станом на 08.09.2021 спірний договір припинив свою дію, відповідачем по акту приймання - передачі від 01.07.2021 повернено орендоване майно, а також частково сплачено борг з орендної плати в сумі 2000 грн.
Разом з цим, у заяві №8677 вих 21 від 07.09.2021 Тернопільською окружною прокуратурою викладено заяву про збільшення позовних вимог, мотивовану збільшенням періоду нарахувань, а саме до дати фактичного повернення майна відповідачем. З урахуванням цього прокурор просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018 у розмірі 23172,82 грн, а саме: на користь Державного бюджету 9802,72 грн - боргу з орендної плати, 453 грн - 3% річних, 1143,38 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 10666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у заяві від 08.09.2021 (вх. №7367 від 08.09.2021) підтримано заяву №8677 вих 21 від 07.09.2021, подану прокуратурою. Разом з цим, 17.09.2021 позивачем до матеріалів справи подано письмові пояснення №10-114-02233 від 16.09.2021 (вх. №7657) та розрахунки щодо збільшення позовних вимог.
22.09.2021 Тернопільською окружною прокуратурою до матеріалів справи подано заяву №9204вих-21 від 22.09.2021 (вх. № 7798) про уточнення позовних вимог, з вимогами про стягнення з Фізичної особи - підприємця Габрих Петра Васильовича заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018, а саме: на користь Державного бюджету 9802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 10666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Надалі, 18.10.2021 від прокуратури надійшла заява №10000вих-21 від 18.10.2021 (вх. №8444), з вимогами про закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині вимог щодо стягнення 5000 грн боргу до Державного бюджету. У зв'язку з цим, прокуратура просила стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018, а саме: на користь Державного бюджету 4802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 10666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань. Наведене мотивоване здійсненою відповідачем частковою оплатою суми боргу в розмірі 5000 грн до Державного бюджету.
04.11.2021 Тернопільською окружною прокуратурою подано заяву №10457 вих-21 від 29.10.2021 (вх. №8973) про закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 6000 грн. З приводу цього у заяві зазначено, що до Державного бюджету України сплачено кошти в сумі 3000 грн та 3000 грн на рахунок Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області. У зв'язку з наведеним, прокуратура просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018, а саме: на користь Державного бюджету 1802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 7666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Після цього, Тернопільською окружною прокуратурою подано заяву №11891 вих-21 від 08.12.2021 (вх. №10049 від 09.12.2021) про закриття провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 4500 грн на рахунок Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області. Враховуючи наведене прокуратура просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018, а саме: на користь Державного бюджету 1802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань; на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області 3166,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 08.06.2021 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Згідно ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Позиція третьої особи.
Третя особа участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечила, пояснень щодо позову, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 08.06.2021 (про відкриття провадження у справі) не надала.
При цьому, Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області 18.11.2021 до матеріалів справи подано клопотання №1167 від 18.11.2021 (вх. №9391), в якому повідомлено про здійснену ФОП Габрих П. В. часткову оплату суми основного боргу в розмірі 4500 грн на рахунок третьої особи.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/363/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.07.2021.
08.06.2021 судом також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області, в порядку ст. 50 ГПК України.
Ухвалою суду від 01.07.2021 було продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/363/21, відповідно до ч.3 ст. 177 ГПК України, а також відкладено підготовче судове засідання на 18.08.2021.
Ухвалою суду від 18.08.2021 підготовче засідання було відкладено на 08.09.2021.
Надалі, ухвалами суду від 08.09.2021: відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжено строк підготовчого провадження по справі №921/363/21; відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2021; закрито провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про: дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.07.2018 №1305, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Фізичною особою - підприємцем Габрих Петром Васильовичем ; зобов'язання Фізичної особи-підприємця Габриха Петра Васильовича повернути Регіональному офісу водних ресурсів у Тернопільській області частини приміщення ремонтно-механічної майстерні (літ. Б, поз. 1-13) площею 50,0 кв.м., реєстровий номер 05379205.40.АААБВЖ717, інвентарний номер 101000015, що за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого станом на 30.04.2018, згідно з експертною оцінкою, складає 97458 грн; стягнення з Фізичної особи-підприємця Габрих Петра Васильовича заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018 у розмірі 2000 грн; у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Тернопільській обласній прокуратурі повернено судовий збір в сумі 4540 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2021: прийнято до розгляду заяви прокурора та позивача про збільшення розміру позовних вимог із додатками; закрито підготовче провадження по справі №921/363/21 та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 18.10.2021.
Ухвалою суду від 18.10.2021: прийнято до розгляду заяву Тернопільської окружної прокуратури №10000вих-21 від 18.10.2021 (вх. №8444 від 18.10.2021) про зміну позовних вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог; відкладено розгляд справи на 28.10.2021.
В судовому засіданні 28.10.2021 оголошувалась перерва до 08.11.2021, про що учасники справи повідомлялись відповідною ухвалою.
Ухвалою суду від 08.11.2021 розгляд справи відкладався на 18.11.2021.
В судовому засіданні 18.11.2021 оголошувалась перерва до 09.12.2021, про що учасники справи повідомлялись ухвалою від 18.11.2021. Цією ж ухвалою судом прийнято до розгляду заяву Тернопільської окружної прокуратури №10457 вих-21від 21.10.2021 (вх. №8973 від 04.11.2021) з додатками та клопотання Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області №1167 від 18.11.2021 (вх. №9391 від 18.11.2021) з додатком.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 09.12.2021 не забезпечив, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся у встановленому ст. 120 ГПК України порядку за адресою його місцезнаходження.
Копії ухвал, які направлялись на адресу ФОП Габрих П.В. повернулись на адресу суду із відмітками підприємства зв'язку Укрпошта: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17.
Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 09.12.2021 не забезпечила, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
09.12.2021 Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області подано клопотання №1255 від 09.12.2021 (вх. №10067) про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване необхідністю у третьої особи уточнення інформації щодо здійснених відповідачем оплат суми заборгованості у даній справі.
З огляду на тривалий час, протягом якого розглядається дана справа, закінчення судом підготовчого провадження, з'ясування обставин справи та дослідження доказів судом, керуючись ст. ст. 80, 177-185, 194, 195-217 ГПК України відхилено клопотання №1255 від 09.12.2021, подане третьою особою.
Присутніми в судовому засіданні 09.12.2021 представниками прокуратури та позивача підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви Тернопільської окружної прокуратури №11891 вих-21 від 08.12.2021 (вх. №10049 від 09.12.2021).
Суд, у судовому засіданні 09.12.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
23.07.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Габрих Петром Васильовичем (орендарем) укладено договір оренди №1305 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення ремонтно - механічної майстерні (літ.Б, поз. 1-13) площею 50,0 кв.м., реєстровий номер 05379205.40.АААБВЖ717, інвентарний номер 101000015, за адресою: вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2018 і становить за незалежною оцінкою 97458 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання - передавання майна.
Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 договору).
Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (червень 2018 року) - 1218,23 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору у разі користування майном протягом неповного календарного місця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
У п. 3.6 договору зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно (п. 3.11 договору).
Згідно п.5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Відповідно до п. 5.10 договору орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору).
У п. 10.1 договору зазначено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 23.07.2018 по 22.06.2021 включно.
Розділом 12 договору обумовлено, що розрахунок орендної плати, звіт про оцінку майна, що передається в оренду та акт приймання - передавання орендованого майна є невід'ємними частинами і складовими договору (додатками до договору).
Як у п. 3.1 договору, так і у додатку до договору - Розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна вказано, що орендна плата за базовий місць червень 2018 року становить 1218,23 грн.
В матеріалах справи міститься акт приймання - передавання нерухомого майна від 23.07.2018, згідно якого Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області (балансоутримувач) передав Фізичній особі - підприємцю Габрих Петру Васильовичу (орендарю) вищевказане майно в оренду.
РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях зверталось до ФОП Габрих П.В. з листами №18-112-00998 від 26.05.2020, №18-112-01152 від 17.06.2020, у яких зазначало про необхідність сплати до Державного бюджету заборгованості з орендної плати, яка існувала станом на дати таких звернень.
23.11.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №18-112-02357 від 20.11.2020, у якому просив оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 8990,69 грн. Надалі, 18.02.2021 мало місце звернення РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до ФОП Габрих П.В. з листом - вимогою №18-114-00415 від 17.02.2021 про оплату існуючої, станом на 16.02.2021, заборгованості перед Державним бюджетом України в сумі 11420,82 грн. Разом з цим, позивачем у вищевказаних зверненнях зазначено, що непогашення вказаної заборгованості матиме наслідком вжиття заходів щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та стягнення заборгованості в судовому порядку.
Вищевказані звернення залишені відповідачем без відповіді та реагування.
Підставою для розірвання договору прокурор визначив тривале невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого у ФОП Габрих П.В. за період з 16.12.2019 по 16.04.2021 виник борг перед РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в сумі 9581,96 грн, а за період з 01.05.2020 по 31.03.2021 - борг перед Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області в сумі 10666,95 грн.
За невиконання грошових зобов'язань, в порядку ст. 625 ЦК України, у позовній заяві та заяві на усунення недоліків прокурором заявлено до стягнення з відповідача на рахунок позивача 383,50 грн - 3% річних та 886,04 грн - інфляційних нарахувань (обчислених від суми боргу 9581,96 грн за період з 16.12.2019 по 16.04.2021), а на рахунок третьої особи 293,09 грн - 3% річних та 813,68 грн - інфляційних нарахувань (обчислених від суми боргу 10666,95 грн за період з 01.05.2020 по 31.03.2021).
Однак, після звернення прокурора з позовом до суду та відкриття провадження у справі №921/363/21, 01.07.2021 сторонами у справі та третьою особою складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Із змісту п. 1, п. 2, п.3, п.4 акту від 01.07.2021 вбачається наступне: акт складено внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.07.2018 №1305; датою припинення договору оренди є 22.06.2021; підставою припинення договору оренди є закінчення строку оренди; за цим актом орендар передає, а балансоутримувач з відома орендодавця приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме частини ремонтно-механічної майстерні площею 50 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 .
З наявної в матеріалах справи виписки з казначейського рахунку позивача вбачається, що після відкриття провадження у справі - 17.08.2021 відповідачем здійснено оплату на рахунок Державного бюджету коштів в сумі 2000 грн, в якості орендної плати за користування орендованим майном.
Зважаючи на наведене, під час підготовчого провадження прокурором у заяві №8677 вих-21 від 07.09.2021 (вх. №7343 від 08.09.2021), підтриманій поданою позивачем заявою б/н від 08.09.2021 (вх. №7367 від 08.09.2021) зазначено про відсутність предмету спору у даній справі, в частині позовних вимог про розірвання договору, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення на користь позивача 2000 грн.
Як вже зазначалось, ухвалою суду від 08.09.2021 закрито провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про дострокове розірвання договору №1305 від 23.07.2018 оренди нерухомого майна, зобов'язання відповідача повернути майно та стягнення боргу в розмірі 2000 грн.
З урахуванням поданої прокурором заяви №8677 вих 21 від 07.09.2021 про збільшення позовних вимог та заяви №9204вих-21 від 22.09.2021 про уточнення позовних вимог, предметом спору у справі є стягнення з відповідача на користь орендодавця 9802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань та стягнення на користь балансоутримувача 10666,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань.
Вказані заяви мотивовані проведеним донарахуванням боргу, 3% річних, інфляційних відповідачу перед позивачем, після 16.04.2021 і до дати повернення орендованого майна відповідачем.
Судом встановлено, що станом на момент звернення прокурора до суду із заявами №8677 вих 21 від 07.09.2021, №9204вих-21 від 22.09.2021, строк сплати орендних платежів по договору №1305 від 23.07.2018 є таким, що настав.
Судом також встановлено, що під час підготовчого провадження та під час розгляду справи №921/363/21 по суті відповідачем також здійснено часткові проплати суми основного боргу на загальну суму 15500 грн. З них оплати 21.09.2021 та 23.10.2021 відповідно на суму 5000 грн та 3000 грн здійснені на рахунок орендодавця, а оплати 23.10.2021 та 18.11.2021 відповідно на суму 3000 грн та 4500 грн - на рахунок балансоутримувача.
Таким чином, за твердженням прокурора та позивача, решта зобов'язання в сумі 7552,76 грн, а саме: 1802,72 грн - боргу з орендної плати, 443 грн - 3% річних, 1033,32 грн - інфляційних нарахувань перед орендодавцем та 3166,95 грн - боргу з орендної плати, 293,09 грн - 3% річних, 813,68 грн - інфляційних нарахувань перед балансоутримувачем, на час ухвалення рішення залишилось не виконане.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення боргу з орендної плати, прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 вказаного Закону визначено, що Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами державної власності, на який згідно статті 7, покладено обов'язок щодо здійснення контролю за використанням об'єктів оренди, виконання умов договорів оренди державного майна.
Відповідно до частини 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Наказом Фонду державного майна України № 231 від 06.03.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, реорганізувавши, шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Згідно із пунктом 2 даного Наказу визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків регіональних відділень Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Встановлено, що регіональні відділення, які реорганізовуються шляхом злиття, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 578 від 18.06.2019 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях», днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20.06.2019.
Наказом Фонду державного майна України № 255 від 14.03.2019 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (із внесеними змінами згідно наказу Фонду державного майна України № 555 від 11.06.2019) (далі - Положення).
Згідно ч. 1 Положення, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - Регіональне відділення) є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
З огляду на викладене, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, в тому числі прав та обов'язків, що визначені договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018.
Водночас, позивачем не здійснювався захист інтересів держави у даному випадку.
Тернопільська окружна прокуратура у листі № 3042 вих-21 від 13.04.2021 зверталась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, з метою отримання інформації щодо вжитих органом державної влади заходів щодо самостійного звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення орендованого майна.
У відповідь на це звернення, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у листі № 10-112-01063 від 16.04.2021 повідомлено про те, що вона не зверталась до суду з таким позовом, через відсутність коштів для сплати судового збору.
Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства позивачем у даній справі самостійно не вживались заходи для усунення порушень договору оренди.
В матеріалах справи міститься адресоване Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях письмове повідомлення №4644 вих-21 від 27.05.2021 Тернопільської окружної прокуратури про те, що останньою (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") з метою захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до Фізичної особи - підприємця Габрих П.В. про розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №913/166/19 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Позивач, надаючи відповідь прокурору на його звернення, своєї позиції щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловив, про намір самостійно звернутися з позовом не заявив. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, яке не вжило заходів щодо розірвання договору №1305 від 23.07.2018, повернення орендованого майна та стягнення боргу у судовому порядку, про що ним повідомлено прокуратуру відповідним листом. Тобто, прокурор навів підставу для представництва інтересів держави та підстави для звернення з позовом до суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 23.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №1305, що належить до державної власності.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Також, у зв'язку із тим, що об'єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна". До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене Закон №2269-XII належить застосовувати до правовідносин сторін, які мали місце до 01.02.2020, а Закон №157-IX - після 01.02.2020.
За приписами ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII, яка узгоджується з ст.759 Цивільного кодексу України, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII, істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч. 1,2,3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ).
Частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX також містить норму, згідно якої орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Як вже зазначалось, п. 3.4 договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували проведення ФОП Габрих П.В. повної оплати орендних платежів по договору №1305 від 23.07.2018 як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 1802,72 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як вже зазначалось, у період з 21.09.2021 по 18.11.2021 відповідачем здійснено часткову оплату орендних платежів на рахунки орендодавця та балансоутримувача на загальну суму 15500 грн. У зв'язку з цим, у відповідних заявах прокурор просив суд закрити провадження у справі у цій частині позовних вимог.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 15500 грн.
Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До позовної заяви долучені розрахунки 383,50 грн - 3% річних та 886,04 грн - інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення на користь орендодавця. З їх змісту вбачається, що вказані суми обчислені за період з 16.12.2019 по 16.04.2021 від суми боргу 9581,96 грн.
Однак, з наявного в позовних матеріалах «Розрахунку суми, що підлягає перерахуванню ФОП Габрих П.В. по договору оренди від 23.07.2018 №1305 (орендна плата, пеня, штраф) станом на 16.04.2021» вбачається, що борг відповідача перед орендодавцем в сумі 9581,96 грн виник лише станом на 16.04.2021. Тобто, за даними прокурора та позивача (виключно яким належить право визначати підстави і предмет позову та формулювати вимоги) станом на 16.12.2019 (початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних) у відповідача не існувало прострочення грошового зобов'язання на суму 9581,96 грн.
Під час підготовчого провадження прокурором збільшувались позовні вимоги щодо заявленої до стягнення на користь орендодавця суми основного боргу, 3% річних та інфляційних (заява №8677 вих-21від 07.09.2021).
З приводу цього прокурором у заяві №9204 вих -21 від 22.09.2021 про уточнення позовних вимог та позивачем у письмових поясненнях №10-114-02233 від 16.09.2021 наведено однаковий за змістом текстовий розрахунок сум, на які збільшено позовні вимоги, а також періоди їх нарахування. З його змісту вбачається проведене донарахування:
- суми основного боргу за період з квітня 2021 року по червень 2021 року, яка згідно заявлених вимог становить 9802,72 грн;
- 3% річних в сумі 60 грн, обчислених за період з 17.04.2021 по 30.06.2021 від суми боргу 9802,72 грн. Внаслідок цього, загальна сума 3% склала 443,50 грн (383,50 грн + 60 грн). При цьому, суд звертає увагу на те, що з урахуванням заяви № 11891 вих-21 від 08.12.2021 (вх. №10049 від 09.12.2021) прокурором заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 443 грн;
- інфляційних нарахувань в сумі 147,28 грн, обчислених за період з травня 2021 року по червень 2021 року від суми боргу 9802,72 грн. Внаслідок цього, загальна сума інфляційних склала 1033,32 грн (886,04 грн + 147,28 грн).
Разом з цим, в матеріалах справи міститься «Розрахунок суми, що підлягає перерахуванню ФОП Габрих П.В. по договору оренди від 23.07.2018 №1305 (орендна плата, пеня, штраф) станом на 30.08.2021» (додаток до заяви №8677 вих-21від 07.09.2021). Його зміст відображає проведені позивачем нарахування сум орендної плати (поступове збільшення суми основного боргу) перед орендодавцем після 16.04.2021. Згідно нього (як і у випадку, що зазначався вище), станом на 17.04.2021, у відповідача не існувало прострочення грошового зобов'язання на суму 9802,72 грн. У наведеному розрахунку позивачем двічі зазначено одні і ті ж суми та періоди нарахувань у пунктах 50 та 53, пунктах 51 та 54, пунктах 52 та 55.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Судом проведено перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, які заявлено до стягнення на користь РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 3.6 договору строк оплати - не пізніше 15 числа місяця, враховуючи періоди виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати орендних платежів, періоди їх прострочення, які наведені у «Розрахунках суми, що підлягає перерахуванню ФОП Габрих П.В. по договору оренди від 23.07.2018 №1305 (орендна плата, пеня, штраф) станом на 16.04.2021 та станом на 30.08.2021» встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 272,11 грн - 3% (проведений судом перерахунок містяться в матеріалах справи).
Згідно проведеного перерахунку позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 170,89 грн - 3% річних та 1033,32 грн - інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
З урахуванням приписів перелічених статтей, обставин даної справи, визначеної суми заборгованості суд вважає, що доведеними, обґрунтованими та не запереченими у встановленому процесуальним законом порядку є позовні вимоги щодо стягнення відповідача на користь позивача 1802,72 грн - боргу та 272,11 грн - 3%.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на рахунок третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (балансоутримувача) 3166,95 грн - боргу, 293,09 грн - 3% річних та 813,68 грн - інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.1, ч.3 ст. 41 ГПК України).
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом наведених норм позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Таким чином, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Відповідно до ч.3, ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст. 53 ГПК України).
Звертаючись з позовом у цій справі, заступник прокурора зазначив позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, який є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. З огляду на нездійснення у спірних правовідносинах захисту інтересів держави цим суб'єктом владних повноважень в межах наданих повноважень, прокурором повідомлено позивача про звернення до господарського суду з даним позовом з метою усунення виявлених порушень у сфері орендних правовідносин та захисту порушених інтересів держави.
Таким чином, прокурором визначено орган, який уповноважено державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та визначив як позивача особу, права якої порушені і на користь якої має бути виконано рішення суду.
Необхідно враховувати, що позивачем є така юридична чи фізична особа, на користь якої в принципі можливо задовольнити позовні вимоги, на відміну від третьої особи без самостійних вимог, на рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.
Виключенням з наведеного є самостійне звернення третьої особи, в порядку ст. 49 ГПК України, з позовом у певній справі до однієї або до декількох сторін.
Прокурором у позові визначено статус Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Тобто третьої особи без самостійних вимог, спір якої з іншими учасниками справи не вирішується, вимоги якої (у випадку повного чи часткового задоволення позову) не задовольняються.
У зв'язку з наведеним заявлена прокурором вимога про стягнення з відповідача на рахунок Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області (третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог) 3166,95 грн - боргу, 293,09 грн - 3% річних та 813,68 грн - інфляційних нарахувань не підлягає до задоволення.
Протилежне призвело б до зміни процесуального статусу сторін, тоді як Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість звернення прокуратури до господарського суду в інтересах третьої особи без самостійних вимог, як не передбачена і можливість здійснення стягнення на її користь.
Зроблені судом у межах справи №921/363/21 висновки про відсутність підстав для задоволення позову, в частині заявленої до стягнення на користь третьої особи суми заборгованості, не позбавляють її (як балансоутримувача) на самостійне звернення до суду з окремим позовом в статусі позивача з такими ж вимогами, заявленими до орендаря.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі.
За приписами процесуального законодавства, у разі закриття провадження у справі слід вирішити питання про повернення судового збору з бюджету (ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України).
Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються законом.
Таким спеціальним законом, що регулює підстави сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
При зверненні до суду з позовом у справі №921/363/21 Тернопільською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 6810 грн, згідно платіжного доручення №951 від 28.05.2021. Тобто, по 2270 грн за кожну із заявлених трьох позовних вимог.
Ухвалою суду від 08.09.2021 судом закрито провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині двох немайнових вимог та повернуто Тернопільській обласній прокуратурі судовий збір в сумі 4540 грн.
Також, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, судом закрито провадження у даній справі в частині заявленої до стягнення суму боргу на загальну суму 17500 грн (2000 грн + 15500 грн).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює прокуратурі, що в межах справи №921/363/21 за її клопотанням, їй може бути повернено з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1585,65 грн, сплачений згідно платіжного доручення №951 від 28.05.2021 на загальну суму 6810 грн, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №921/363/21.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, решта суми судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 42, 50, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог стягнення з Фізичної особи-підприємця Габрих Петра Васильовича заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1305 від 23.07.2018 у розмірі 15500 грн.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Габрих Петра Васильовича , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд 48, ідентифікаційний код 42891875) 1802 (одну тисячу вісімсот дві) грн 72 коп. - боргу, 272 (двісті сімдесят дві) грн 11 коп. - 3% річних.
Видати наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Габрих Петра Васильовича , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 188 (cто вісімдесят вісім) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098).
Видати наказ.
4.В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 20 грудня 2021 року.
Суддя І.П. Шумський