Категорія №< Текст >
Іменем України
16 червня 2010 року Справа № 2а-1795/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Твердохліба Р.С.,
при секретарі Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001211702/3 та №0001241702/3 від 24 лютого 2010 року, стягнення судових витрат,-
10 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001211702/3 та №0001241702/3 від 24 лютого 2010 року, стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0001211702/3 та №0001241702/3 від 24 лютого 2010 року винесеними на підставі акту перевірки №1868/17-2339300351 від 21.09.2009 незаконними та протиправними, оскільки відповідачем проводилась документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, тобто з другого півріччя 2006 року, тому висновок щодо перевищення позивачем дозволеного за спрощеною системою оподаткування рівня виручки за перше півріччя 2006 року є протиправним, тому що зроблений ДПІ в м. Сєвєродонецьк Луганської області з перевищенням повноважень щодо меж проведення перевірки. Таким чином, відповідно до вимог ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, висновок ДПІ в м.Сєвєродонецьк щодо перевищення позивачем дозволеного за спрощеною системою оподаткування рівня виручки за перше півріччя 2006 року не може бути підставою для нарахування будь-яких податкових зобов'язань. Також, у зв'язку з тим, що відповідачем проводилась документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, не були розглянуті документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу позивачем за перше півріччя 2006 року, що й стало підґрунтям не тільки протиправного висновку про порушення позивачем вимог Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, але й необґрунтованого визначення валового доходу позивача наростаючим підсумком.
Крім того, позивачем зазначено, що законодавчо не встановлено механізм оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які отримані платником єдиного податку. Таким чином, доходи, які отримані суб'єктом підприємницької діяльності під час знаходження на спрощеній системі оподаткування, та сума перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинні включатися до загального сукупного оподаткованого доходу. Вважав, що висновок ДПІ в м. Сєвєродонецьк Луганської області про те, що з норм Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” слідує, що за обсяги виручки, які одержано з порушенням вимог Указу Президента України № 727, єдиний податок сплачуватись не може, а сума перевищення понад 500000 грн. повинна оподатковуватись окремо, є необґрунтованим і не законним, зробленим з перевищенням повноважень. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001211702/3 та №0001241702/3 від 24 лютого 2010 року.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві, та зазначили, що представниками відповідача під час проведення перевірки господарської діяльності ОСОБА_1 не було з'ясовано, що впродовж першого півріччя 2006 року позивач, разом із власним товаром, здійснював реалізацію товару, прийнятого на комісію відповідно до договорів №060106 від 01.01.2006, №011105 від 01.11.2005 та №011205 від 01.12.2005. Таким чином, обсяг виручки фізичної особи-підприємця, який є платником єдиного податку згідно з Указом Президента України №727 та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отриманої комісіонером згідно з договором комісії та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у раніше поданих письмових запереченнях проти позову та додатково зазначив що податкові зобов'язання згідно оспорюваних рішень, визначені у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст. 1 Указу, а саме - перевищенням обсягу граничного розміру виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007 рік на суму понад 500 тис. грн., тому сума перевищення повинна оподатковуватись за загальними правилами. На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.09.2009 № 896/01-16 ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку Заруба А.О. на підставі п.1 ст.11, ч.1 ч.5 ст.11? Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509 від 04.12.1990 та відповідно до розпорядження про проведення планової комплексної перевірки № 75-р від 07.09.2009 та плану-графіку проведення комплексних перевірок СГІД- фізичних осіб на 3 квартал 2009 року, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.
За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 №1868/17-2339300351 від 12.09.2009. Відповідно висновків акту №1868/17-2339300351 від 12.09.2009, перевіркою були встановлені наступні порушення з боку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1:
- ст.13, п.4 ст.14 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 „Про прибутковий податок з громадян”, п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 та ст.18, абз.”а”, „в” п.19.1 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-IV, внаслідок чого не задекларовано суму валового доходу 660863,57 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 68988,05 грн., у т.ч. за 2006 рік - на суму 34831,29 грн., за 2007 рік на суму 34157,21 грн.; не надано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку декларації про отримані доходи за період з 01.07.2006 по 31.12.2007 за встановлено формою; встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат у перевіряємому періоді, чим порушено ст.4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 від 03.07.1998 та п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 28.12.2001 №521;
- п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 ст.9, абз.2 п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 116965,16 грн., у т.ч. липень 2006 року - 26125,20 грн., серпень 2006 року - 8761,00 грн., вересень 2006 року - 2390,80 грн., жовтень 2006 року - 5419,46 грн., листопад 2006 року - 4476,60 грн., грудень 2006 року - 9068,18 грн., січень 2007 року - 5050,00 грн., лютий 2007 року - 2007,00 грн., березень 2007 року - 3935,40 грн., квітень 2007 року - 4803,20 грн., травень 2007 року - 4167,20 грн., червень 2007 року - 3484,80 грн., липень 2007 року - 9167,80 грн., серпень 2007 року - 4603,12 грн., вересень 2007 року - 4351,00 грн., жовтень 2007 року - 7628,60 грн., листопад 2007 року - 6070,20 грн., грудень 2007 року - 5455,60 грн.
На підставі акту перевірки №1868/17-2339300351 від 12.09.2009 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми „Р” від 24.02.2010 №0001211702/3, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68988,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми „Р” від 24.02.2010 №0001241702/3, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 116965,16 грн. (а.с.19,20).
В ході перевірки встановлено, що згідно банківських виписок СФ АКІБ „Укрсиббанк” про надходження грошових коштів, виручка від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.07.06 по 31.12.2007 становить:
- за 1-4 кв. 2006 року - 91020,91 грн., в т.ч. за 3-4 кв. 2006 року - 91020,91 грн.;
- за 1-4 кв. 2007 року - 300649,60 грн.;
згідно банківських виписок СФ АБ „Укркоммунбанк” про рух грошових коштів обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.07.06 по 31.12.07 складає:
- за 1-4 кв. 2006 року -766223,06 грн., в т.ч. за 3-4 кв. 2006 року - 190185,32 грн.;
- за 1-4 кв. 2007 року- 2970,0 грн.
Тобто, в порушення Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 від 03.07.1998 та п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 (зі змінами та доповненнями), внесеними наказом ДПА України від 28.12.2001 №521, зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045, суму виручки у звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку СПД ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 по 31.12.2007 наростаючим підсумком, занижено на 905352,57 грн., у т.ч. за 2006 рік на суму - 725651.97 грн., за 2007 рік на суму - 179700,60 грн.
Обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності СПД ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.2006 по 30.06.2006 відповідно до наданих Сєвєродонецьким ГВПМ виписок руху коштів по банківським рахункам фактично становив 576037,74 грн., а згідно даних звіту суб'єкта малого підприємництва № 21296 від 05.07.2006 наростаючим підсумком за другий квартал 2006 року - 59463,00 грн.
Таким чином, в порушення п.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 від 03.07.1998 (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99) СПД ОСОБА_1 у першому півріччі 2006 року була отримана виручка, що перевищує дозволений за спрощеною системою оподаткування рівень (500000 грн.) на 76037,74 грн.
Як вбачається з акту перевірки №1868/17-2339300351 від 12.09.2009, визначення податкових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2010 №0001211702/3 та №0001241702/3 було пов'язано з перевищенням підприємцем у I кварталі 2006 року розміру річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 500000 грн., встановленого ст.1 Указу Президента України„Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже „на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
„У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
„У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським Кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
У відповідності зі статтею 42 зазначеного Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно із ст. 4 зазначеного Указу Президента України визначено що, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Відповідно до ст. 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу, зокрема при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим. в якому виникло перевищення обсягу виручки.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, яким у п. 22.10 ст. 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.
Згідно ст.13 розділу IV Декрету, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Сума витрат, пов'язана з одержанням доходу, розраховується за нормами витрат згідно з додатком 6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженого наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 року №12, згідно із яким норми витрат за видом діяльності „послуги вантажним транспортом” становлять 55% у відсотках до суми валового доходу.
Підпунктом 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Згідно із підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. У даному випадку спеціальним нормативно-правовим актом є Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, яким встановлено максимальний обсяг виручки, у розмірі, який не перевищує 500 000,00 грн. за рік отриманої від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком.
Згідно із підпунктом 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що суми доходів суб'єкта підприємницької діяльності, яки отримані ним від такої діяльності та перевищують встановлений Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” розмір виручки (500 000,00 грн.) оподатковуються за загальними правилами, тобто за ставкою податку, яка діяла на час виникнення об'єкта оподаткування.
Такий висновок узгоджується з наведеними вище ч.3 ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” та ст.4 Указу, відповідно до яких спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством.
Законодавство з питань оподаткування не містить прямої норми щодо звільнення від оподаткування доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, у разі порушення умов Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 і перевищення встановленого ним максимального рівня доходів (виручки) за рік.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації залежно від виду діяльності.
Ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами виключно з врахуванням меж дозволеного Указом Президента України від 03.07.1998 № 727 обсягу виручки для суб'єктів малого підприємництва - 500,00 тис. грн. за рік. Тобто, за обсяги виручки, які одержано з порушенням вимог Указу (з перевищенням понад 500 тис.грн.) єдиний податок сплачуватись не може.
Враховуючи значене, суми перевищення понад 500 тис.грн. повинні оподатковуватись окремо, згідно з нормами чинного податкового законодавства.
Якщо у підприємця - суб'єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, протягом звітного року обсяг виручки перевищить визначений ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 граничний рівень 500 тис. грн., то такий підприємець повинен на підставі пп.4.2.8 п.4.2 ст.4, пп.8.1.3 п.8.1 л.8 та статей 18 і 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” включити суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у п.7.1 ст.7 вказаного Закону.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Згідно п. 8 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” до функції органів державної податкової служби належить вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.
У відповідності до ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Суд погоджує доводи відповідача про те, що відомості про надходження грошових коштів, згідно вказаних реєстрів використовувались ДПІ в м. Сєвєродонецьку в ході перевірки виключно для визначення граничного строку перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а також для визначення загального обсягу виручки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, оскільки податкові зобов'язання нараховані відповідачу з додержанням вимог п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181.
Враховуючи викладене, у зв'язку з перевищенням у 2 кварталі 2006 року граничного обсягу виручки, дозволеного суб'єкту підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, позивач, починаючи з 01.07.2006, повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватись платником податку на додану вартість з наданням до ДПІ в м. Сєвєродонецьку відповідної декларації про суми отриманих доходів та декларацій з податку на додану вартість.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували вказані в акті перевірки порушення, позивачем в судовому засіданні не надано.
Надаючи оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником ПДВ на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність (дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2010 року по справі №21-483во10).
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача та позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001211702/3 та №0001241702/3 від 24 лютого 2010 року, стягнення судових витрат - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі 21 червня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.