майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"14" грудня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1015/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (м.Київ) до Комунального підприємства "Добробут" Малинської міської ради (м.Малин,
Житомирська область)
про стягнення 4885,16грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Добробут" Малинської міської ради про стягнення 4885,16грн завданих збитків, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визнано справу №906/1015/21 малозначною та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.11.2021 розгляд справи було відкладено на 25.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.11.2021 розгляд справи було відкладено на 14.12.2021.
08.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання №0005881/ІНС від 25.11.2021, відповідно до якого, посилаючись на приписи ч.1 ст.81 ГПК України, позивач просить витребувати від Малинської міської ради інформацію стосовно балансоутримувача будинку за адресою: м.Малин, вул.Лисенка, буд.5, а також Правила благоустрою, згідно з якими даний будинок обслуговується. Також в клопотанні позивач просить про результати розгляду справи повідомляти на адресу для листування представника: 01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, 10, офіс 2, для ОСОБА_8 та не електронну пошту.
Зазначене клопотання в частині витребування доказів задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 ст.81 ГПК України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак, клопотання позивача від 25.11.2021 №0005881/ІНС подано з пропуском встановленого строку на його подачу; клопотань про поновлення строку з обґрунтуванням неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, позивачем не заявлено. Також у клопотанні позивачем не зазначено заходи яких особа вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З огляду на викладене, в силу приписів ч.1 ст.81 ГПК України суд залишає клопотання позивача про витребування доказів без задоволення.
Поряд з цим, 13.12.2021 на адресу суду від Малинської міської ради надійшов лист №381 від 06.12.2021, в якому Малинська міська рада повідомила, що управителем будинку №5 по вул.Лисенка м.Малин, станом на 26-28 травня 2020 року, було Комунальне підприємство "Добробут" Малинської міської ради. Вказані документи були надані на виконання вимог ухвали суду, відповідно їх прийнято до розгляду.
Сторони в судове засідання 16.12.2021 представників не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
В заявах по суті позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував в повному обсязі.
На адресу Господарського суду Житомирської області 08.12.2021 повернулась не врученою копія ухвали Господарського суду Житомирської області від 25.11.2021, яка направлялась на юридичну адресу Комунального підприємства "Добробут" Малинської міської ради, а саме: 11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Українських повстанців, буд.27, з відміткою поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.63-67).
Відповідно до п. 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п.99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслана на юридичну адресу відповідача копія ухвали суду від 25.11.2021 повернулась на адресу Господарського суду Житомирської області з відміткою відділення поштового зв'язку адресат відсутній (а.с.63-67).
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16).
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "АХА Страхування" (яке було перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС") та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного страхування майна (акцепт) №ZRRWNBR-195B2CX (а.с.6). Предметом даного договору, згідно з п.4.1, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном за п.5.1 договору, а також з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядження майном, зазначеним у п.5.1 договору.
Відповідно до п.5.1 договору страхування, за цим договором майном, що страхується є нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник. Майно, що страхується має технічний паспорт, що містить основні відомості про нього: місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта тощо. Адреса місцезнаходження нерухомості: АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 договору, страховим випадком за цим договором визнається подія, передбачена цим договором, яка відбулася після набуття чинності цим договором, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) внаслідок втрати (загибелі) або пошкодження застрахованого майна в результаті дії будь-якого з ризиків поіменованих у цьому пункті нижче та описаних в розділі 11 оферти: правила №1 дія води.
Цей договір набуває чинності з 00-00 годин "12-06-2019 00:00:00", але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу, вказаного у п.8.3 акцепта у повному обсязі на рахунок страховика та діє до 24-00годин "11-06-2020 00:00:00". У випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок страховика страхового платежу договір вважається таким, що не набув чинності (п.7.1 договору).
Договір підписано представниками сторін.
26.05.2020 настала страхова подія, а саме: затоплення водою застрахованого майна - квартири АДРЕСА_1 .
26.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Страхова компанія "АРКС" з заявою про страхове відшкодування №Z204QPB700005E в якій повідомила, що сталось затоплення квартири (а.с.8).
27.05.2020 ОСОБА_2 звернувся до директора Департаменту врегулювання збитків ПАТ "Страхова компанія "АРКС" з заявою, в якій надав згоду на виплату частки суми страхового відшкодування за подію, яка відбулась 26.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (а.с.9).
Комісією у складі: майстра ОСОБА_3 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в присутності квартиронаймачів будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 кв.2, ОСОБА_6 кв.6, ОСОБА_7 кв.7, було проведено обстеження внутрішньо будинкових сантехнічних мереж та виявлено, що внутрішній трубопровід системи водовідведення знаходиться в аварійному стані і підлягає заміні; в квартирі АДРЕСА_4 в коридорі, в ванній кімнаті замокання стін та стелі, про що складено Акт, який 28.05.2020 затверджено директором Комунального підприємства "Добробут" (а.с.7).
Матеріальний збиток, завданий в результаті затоплення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно кошторису відновлювального ремонту станом на 03.06.2020 становить 4885,16грн (а.с.13).
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування за страховим актом №ARX2570687 від 03.06.2020, розмір страхового відшкодування становить 4885,16грн (а.с.14-15).
ПАТ "Страхова компанія "АРКС", на підставі відомості №АХА00000959 від 04.06.2020, виплатило ОСОБА_1 кошти в сумі 4885,16грн, що підтверджується платіжним дорученням №676090 від 05.06.2020 та відомістю (а.с.33-37).
Судом також встановлено, що ПАТ "Страхова компанія "АРКС" направляло КП "Добробут" Малинської міської ради претензію №0005881/ІНС від 25.03.2021, в якій просило відшкодувати страхову виплату в сумі 4885,16грн (а.с.18).
У відповідь на претензію відповідачем було направлено лист №25 від 27.04.2021, в якому повідомлено, що претензія №0005881/ІНС від 25.03.2021 не підлягає задоволенню (а.с.32).
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до норм ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування", право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності.
Вказаними вище законодавчими приписами врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), яка є одним із видів уступки права, що полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється, у ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Тобто, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19).
Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Зазначені вище норми кореспондують з частиною 1 статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Поряд з цим, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Судом встановлено, що за страховим випадком позивачем складено страховий акт №ARX2570687 від 03.06.2020 (а.с.14). В зазначеному акті комісією визнано подію страховою (протікання/дія води, яка відбулася 26.05.2020 із застрахованим майном, договір страхування ZRRWNBR-195B2CX) та вирішено виплатити страхове відшкодування на підставі розрахунку в розмірі 4885,16грн.
Матеріали справи свідчать, що кошти у розмірі 4885,16грн були перераховані страховиком (позивачем) та видані Мусієвич І.С., що підтверджується платіжним дорученням №676090 від 05.06.2020 (а.с.33-34).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV (надалі - Закон України "Про житлово-комунальні послуги" в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) надано визначення, зокрема, таким термінам:
аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам;
внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуг" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п.п.1,6 ч.2 ст.8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.
Обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630).
Відповідно до п. 32 Правил № 630 виконавець зобов'язаний, зокрема: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил; проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором.
Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила № 76), якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.
Згідно з п.2 Правил №76, технічним обслуговуванням жилих будинків - є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.
Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Водночас, відповідно до п.2.1. Правил №76, одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів.
Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.
Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди). Форма акта загального огляду жилого будинку наведена у додатку 1.
Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв.
Згідно з п.2.3.7 Правил №76, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.
Відповідно до п.5.3.4 Правил №76, під час обслуговування системи водопроводу і каналізації необхідно регулярно проводити огляд санітарно-технічного устаткування, водопровідно-каналізаційних систем та будинкових засобів обліку та регулювання води на них, контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.
Відповідно до п.1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.
Отже, обов'язок щодо належного утримання внутрішньобудинкових мереж покладається на суб'єктів господарювання, які є балансоутримувачами приміщень та надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Судом встановлено, що управителем будинку №5 по вул.Лисенка м.Малин станом на 26-28 травня 2020 було Комунальне підприємство "Добробут" Малинської міської ради, що підтверджується листом Малинської міської ради №381 від 06.12.2021 (а.с.70).
Відповідно до п.3.2 Статуту КП "Добробут" Малинської міської ради, затвердженого рішенням Малинської міської ради №142 від 13.11.2019, предметом діяльності підприємства є виконання робіт (надання послуг) з метою забезпечення мешканців якісним житлово-комунальним обслуговуванням та належного утримання об'єктів комунальної власності, закріплених за підприємством, зокрема, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації.
Суд враховує, що при проведенні обстеження внутрішньобудинкових сантехнічних мереж будинку №5 по вул.Лисенка, комісійно було встановлено, що внутрішній трубопровід системи водовідведення знаходиться в аварійному стані і підлягає заміні; в квартирі №2 - в коридорі, у ванній кімнаті виявлено замокання стін та стелі про що складено Акт (а.с.7). Даний Акт 28.05.2020 було затверджено директором Комунального підприємства "Добробут" (а.с.7).
З наведеного слідує, що відповідачем встановлено знаходження внутрішнього трубопроводу системи водовідведення будинку №5 по вул.Лисенка в аварійному стані та необхідність його заміни, а також встановлено факт замокання у квартирі №2 - в коридорі, у ванній кімнаті стін та стелі. Таким чином, внаслідок аварійного стану внутрішнього трубопроводу системи водовідведення будинку №5 по вул.Лисенка в м.Малині, сталося затоплення в квартирі №2 стін та стелі коридору і ванної кімнати.
Як уже зазначалось, управителем даного будинку станом на 26-28 травня 2020 року був саме відповідач, відповідно на нього, в силу приписів вищенаведених норм, було покладено обов'язок щодо належного утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем будинку. Проте, відповідач не виконав покладені на нього обов'язки, зокрема, не забезпечив безпечне та безперебійне функціонування внутрішньобудинкової системи водовідведення будинку №5 по вул.Лисенка в м.Малині, що дає підстави для висновку про те, що затоплення сталося саме з вини відповідача.
Вищевикладене підтверджує факт неналежного виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків щодо утримання та обслуговування майна, тобто свідчить про наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності, яка стала причиною страхового випадку та призвела до понесення страховиком збитків у заявленому до стягнення розмірі.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд доходить до висновку про наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилася у незабезпеченні належного утримання та обслуговування майна (будинку №5 по вул.Лисенка в м.Малин), завданої шкоди - залиття квартири №2 (коридору та ванної кімнати), та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що затоплення квартири №2 в будинку №5 по вул.Лисенка, м.Малин, сталося не з вини останнього.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість завданої страхувальнику шкоди становить 4885,16грн, яка повністю виплачена позивачем, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та відомістю про виплату.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 4885,16грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Добробут" Малинської міської ради (11601, Житомирська область, м. Малин(пн), вул. Українських повстанців, буд.27; ідентифікаційний код 43078007) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912):
- 4885,16грн завданих збитків,
- 2270,00грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.12.21
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, буд.10, оф.2) (рек.з пов.),
3 - відповідачу (рек.з пов.),
- позивачу на електронну пошту: 3396012112@mail.gov.ua