Категорія №6.6.4
Іменем України
19 травня 2010 року Справа № 2а-3221/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання -Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 163 грн. 37 коп.,
26 квітня 2010 року позивач - Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 23.05.2005 року за реєстраційним №23840000000001069 та знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області. Станом на 06.04.2010р. відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 163,37 грн., а саме, через несплату штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість, нарахованих згідно з повідомленням-рішенням від 02.10.2008р. №0002731720, яке не є оскарженим і дійсним та вважається узгодженою сумою податкового боргу. Позивачем були сформовані перша податкова вимога від 20.10.2008 року на суму 163,37 грн., яка була направлена відповідачу замовленим рекомендованим листом з повідомленням та отримана 13.11.2008р. особисто ОСОБА_1 та друга податкова вимога №2/369 від 17.12.2008р. на суму 163,37 грн., яка була вручена відповідачу, про що свідчить підпис на корінці зазначеної вимоги. Однак, ужиті заходи не надали бажаного результату. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 163,37 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений, причини неприбуття суду не повідомив (аркуш справи 23). Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачена як одна з функцій податкового органу подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначений Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно зі ст.7 цього Закону, суб'єкти господарювання зобов'язані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Відповідно до абз.4 пп.6.2.4. п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Судом установлено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 23.05.2005 року за реєстраційним №23840000000001069 та знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області з 31.05.2005 року (аркуш справи 5).
Станом на 06.04.2010 року за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість у розмірі 163,37 грн.
02.10.2008 року Алчевська ОДПІ в Луганській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0002731720 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн. (аркуш справи 15).
Також, як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи, позивачем на адресу відповідача були сформовані та направлені перша податкова вимога форми «Ю1» №1/197 від 20.10.2008 року на суму 163,37 грн., яка була направлена відповідачу замовленим рекомендованим листом з повідомленням та отримана 13.11.2008р. особисто ОСОБА_1 та друга податкова вимога №2/369 від 17.12.2008р. на суму 163,37 грн., яка була вручена відповідачу, про що свідчить підпис на корінці зазначеної вимоги аркуші справи12,13,14). Однак, ужиті заходи не надали бажаного результату.
Крім того, позивачем було здійснено процедуру опису активів платника податків у податкову заставу, що було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, витяг № 26024696 від 27.01.2010 (аркуш справи 18), однак сума боргу в добровільному порядку відповідачем сплачена не була.
За даними Відділення ДАІ м.Алчевська УДАІ ГУМВС України в Луганській області від 08.02.2010р. №178 за відповідачем - ОСОБА_1 зареєстровано одну одиницю транспортного засобу (аркуш справи 15).
За даними Комунального підприємства «Алчевське БТІ» від 01.02.2010р. №254 за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуш справи 16).
За даними Відділу Держкомзему у м.Алчевську Луганської області від 03.02.2010р. №184 інформація на відповідача про власність відсутня (аркуш справи 17-зворотній бік).
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 163,37 грн. не сплатив, позовні вимоги Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до суб'єкта підприємницької діяльності фзичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 163 грн. 37 коп., визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 25 травня 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 163 грн. 37 коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 163,37 грн. (сто шістдесят три гривні тридцять сім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 25 травня 2010 року.
СуддяТвердохліб Р.С.