Категорія №3.4
Іменем України
11 травня 2010 року Справа № 2а-2966/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у сумі 1519,93 грн., -
Військовий прокурор Луганського гарнізону звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А 2622, в якому просить суд визнати дії посадових осіб військової частини А 2622 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 1519 грн. 93 коп. неправомірними та стягнути з військової частини А 2622 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 1519 грн. 93 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведена прокурорська перевірка додержання службовими особами піднаглядних військових частин та установ Збройних Сил України вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншого законодавства у зазначеній сфері, якою встановлено, що перед військовослужбовцями військової частини А 1783, які підпорядковуються і знаходяться на фінансовому, речовому, продовольчому та інших видах забезпечення у військовій частині А 2622, існує заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік. Зокрема, прокурорською перевіркою встановлено, що з 2007 року сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді відповідального виконавця військової частини А 1783. Згідно роздавальної відомості №445 на виплату одноразових видів грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини А 1783 за 2009 рік позивачу до видачі була нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1519 грн. 93 коп. Однак, в порушення вимог законодавства до теперішнього часу зазначена допомога позивачу виплачена не була.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, суду надав аналогічні позовній заяві пояснення.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та пояснення, у яких зазначає, що кошти на виплату грошової допомоги позивачеві у військової частини відсутні у зв'язку з недостатнім фінансуванням.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 1783, яка підпорядковується і знаходиться на фінансовому, речовому, продовольчому та інших видах забезпечення у військовій частині А 2622, на посаді відповідального виконавця військової частини.
Позивачем на ім'я Командира військової частини А 1783 подано рапорт про надання відпустки за 2009 рік та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Наказом Командира військової частини А 1783 від 15.12.2009 року № 248 позивачеві було надано відпустку та передбачено виплату грошової допомоги на оздоровлення. Згідно роздавальної відомості №445 на виплату одноразових видів грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини А 1783 за 2009 рік позивачу до видачі була нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1519 грн. 93 коп. Однак, до теперішнього часу зазначена допомога виплачена не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулювався Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75 до його скасування наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259. Іншим наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 з цього питання затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до п. 1.1 Положення № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.
Згідно п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога на оздоровлення підлягає виплаті тільки військовослужбовцям, які мають право на чергову відпустку, тривалість якої визначена відповідно до чинного законодавства України. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям проводиться на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми допомоги. Розмір грошової допомоги визначається виходячи з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно з чинним законодавством України на день вибуття в щорічну чергову відпустку.
Відповідно до п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України. Військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Таким чином, у позивача наявне право на отримання грошової допомоги на оздоровлення при вибутті в щорічну основну відпустку за 2009 роки в розмірі місячного грошового забезпечення за його рапортами на підставі наказу згідно з нормами п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення № 75 та п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції № 260.
Слід зазначити, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.
Матеріальна допомога на оздоровлення, яку повинен був отримувати позивач є джерелом його існування та невиплата якої порушує його конституційні права.
На час розгляду справи заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1519,93 грн. відповідачем добровільно не сплачена і тому підлягає примусовому стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 1519,93 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у сумі 1519,93 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини А 2622 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 1519 грн. 93 коп.
Стягнути з військової частини А 2622 (Управління державного казначейства в Чернігівській області, код ДРПОУ 08076304, МФО банку 853592, р/р 35212027000471) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) матеріальну допомогу на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 1519 грн. 93 коп. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень 93 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 14 травня 2010 року
СуддяТвердохліб Р.С.