Категорія №2.33
Іменем України
27 травня 2010 року Справа № 2а-3251/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську адміністративну справу за позовом Підприємства Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, скасування неправомірно нарахованих штрафних санкцій, -
27 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, скасування неправомірно нарахованих штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було здійснено перерахування страхових внесків за березень, квітень та травень 2009 року на рахунок відповідача на загальну суму 9117,51 грн. зазначені грошові кошти повинні були бути зараховані у відповідності до призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні, а саме у якості збору на пенсійне страхування, утриманого з заробітної плати вільнонайманих працівників та атестованого складу за березень, квітень та травень 2009 року. однак, відповідачем самостійно змінено призначення платежу та зараховано перераховані кошти виключно на розсуд працівників відповідача, а саме в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Таким чином, змінивши призначення платежу, та зарахувавши перераховані грошові кошти на свій розсуд, відповідач незаконно втрутився у господарську діяльність позивача.
Позивач просив суд визнати неправомірними дії УПФУ у м. Красний Луч Луганської області стосовно зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов'язати УПФУ у м. Красний Луч Луганської області зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу та скасувати неправомірно нараховані штрафні санкції.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що 22.12.2009 УПФУ у м. Красний Луч Луганської області було застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несвоєчасне перерахування страхових внесків. Рішення УПФУ у м. Красний Луч Луганської області №552 від 22.12.2009 було особисто отримано головним бухгалтером підприємства. Зазначене рішення у строки, встановлені ч.13 ст.106 Закону №1058 оскаржене не було. Крім того зазначив, що згідно щомісячної звітності позивача фонд оплати праці підприємства за березень - травень 2009 року становить 71719,41 грн., сума страхових внесків з цього фонду повинна бути сплачена у розмірі 35,2%, тобто 25245,23 грн. вважав, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на помилковому розумінні норм Закону України 1058. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, підприємство Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області зареєстровано виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 24.03.2000, ідентифікаційний номер 08680371. (а.с. 10).
В судовому засіданні встановлено, що підприємство Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області та є платником збору на пенсійне державне страхування. Вказана обставина визнана представниками сторін у судовому засіданні та додаткового доказування не потребує.
Платіжними дорученнями позивач сплатив внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у наступних розмірах:
- № 73 від 14.04.2009, збір на пенсійне страхування, нарахований на фонд оплати праці з заробітної плати вільнонайманих працівників у розмірі 5649,89 грн. та атестованого складу у сумі 2033,21 грн. за березень 2009 року (а.с.13);
- № 74 від 14.04.2009, збір на пенсійне страхування 2%, утриманий з заробітної плати вільнонайманих працівників у розмірі 340,36 грн. та атестованого складу у сумі 122,49 грн. за березень 2009 року (а.с.14);
- № 122 від 22.05.2009, збір на пенсійне страхування 2%, утриманий з заробітної плати вільнонайманих працівників у розмірі 363,36 грн. та атестованого складу у сумі 122,49 грн. за квітень 2009 року (а.с.16);
- № 134 від 30.06.2009, збір на пенсійне страхування 2%, утриманий з заробітної плати вільнонайманих працівників у розмірі 363,22 грн. та атестованого складу у сумі 122,49 грн. за травень 2009 року (а.с.15).
Відповідно до довідки УПФУ в м. Красний Луч Луганської області №3169/03-1/15 від 21.05.2010, кошти, що надійшли до УПФУ в м. Красний Луч Луганської області, від підприємства Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за платіжними дорученнями № 73, 74 від 14.04.2009, № 122 від 22.05.2009, № 134 від 30.06.2009, зараховані в рахунок сплати недоїмки із страхових внесків відповідно до п.5 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 в порядку календарної черговості її виникнення.
Платежами, здійсненими позивачем 14.04.2009 на суму 8145,95 грн. погашено недоїмку, що утворилась у квітні - червні 2006 року (по 32%) на суму 7683,10 грн. та у лютому - березні 2008 року (по 1,5%) на суму 462,85 грн. Платежем від 28.05.2009 погашено недоїмку за березень - квітень 2008 року (по 1,5%) на суму 485,85 грн. Платежем від 30.06.2009 погашено недоїмку за квітень - травень 2008 року (по 1,5%) на суму 485,71 грн. (а.с.33).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
У відповідності до пунктів 4, 6 статті 20 вище Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів з Пенсійного фонду, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Згідно до пункту 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено відповідальність страхувальників, передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, нормою спеціального закону прямо встановлено зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку в рахунок її сплати.
Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї строни другій стороні, а також податкових, бюджетних відносин цивільне та господарське законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У спірних відносинах Управління Пенсійного фонду України у м.Красний Луч виступає, як орган наділений владними повноваженнями щодо контролю за надходженням страхових внесків з обов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обставин, посилання позивача на те, що він як власник коштів, що перераховані на рахунки Пенсійного фонду України, має право самостійно визначати призначення платежу, суд вважає необґрунтованим з огляду на відсутність між сторонами цивільно-правових відносин.
Необґрунтованими також вважає суд посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на таке.
По-перше, відповідно до статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
По-друге, згідно із статтею 18 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що платіжними дорученнями № 73, 74 від 14.04.2009, № 122 від 28.05.2009, № 134 від 30.06.2009 позивач сплатив поточні платежі за березень - травень 2009 року маючи несплачену недоїмку, тому в силу частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ці платежі відповідачем правомірно зараховані у рахунок погашення недоїмки.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем рішення №552 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 22.12.2009.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підприємства Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, скасування неправомірно нарахованих штрафних санкцій є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог підприємства Петровської виправної колонії №24 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській до Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, скасування неправомірно нарахованих штрафних санкцій - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови буде складено та підписано 01 червня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.