Категорія №< Текст >
Іменем України
06 травня 2010 року Справа № 2а-1715/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року,-
встановив:
09 березня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що фахівцями ДПА в Луганській області 24.06.2009, було здійснено перевірку її підприємницької діяльності. Згідно рішення Краснодонської ОДПІ в Луганській області №0000882343 від 07 липня 2009 року до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення п.п. 1,2,9,13 ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. У позові позивач зазначив, що перевірка була проведена з порушенням норм законодавства, висновки, викладені в акті перевірки від 24.06.2009 є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та необґрунтованим. На думку позивача, перевірка була проведена з порушенням ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та ст.7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Перевірка була проведена за відсутності самої ОСОБА_1, а особа, яка підписала акт перевірки в неї не працює. Сума грошових коштів, на яку було виявлено невідповідність на місці проведення розрахунків, є сумою, яку позивачу в той день повернули в якості боргу. Таким чином, гроші були виявлені не в касі, та не були отримані від підприємницької діяльності позивача, а відтак, зазначена сума не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям - місце проведення розрахунків, визначеним у ст.2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем було порушено п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, проте в самому акті перевірки містяться посилання на роздруковані Z-звіти.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Просила визнати необґрунтованим, неправомірним та скасувати рішення Краснодонської ОДПІ в Луганській області про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року.
Представник відповідача, - Краснодонської ОДПІ в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що перевірка позивача була проведена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законом, а саме Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами перевірки було складено акт №0147/12/32/23/2435000065 від 24.06.2009 на підставі висновків якого, Краснодонською ОДПІ в Луганській області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що 24.06.2009 допомагала приватному підприємцю ОСОБА_1 по прибиранню торгового павільйону „Люкс”, який розташований за адресою: Луганська область, м. Молодогвардейськ, вул.Осьмухіна. Офіційно трудових відносин із ОСОБА_1 у неї оформлено не було. Коли вона прибирала, то продавця в магазині не було. До магазину зайшла дівчина та попросила продати пиво, сигарети та чіпси. Вона здійснила реалізацію зазначеного товару, при цьому чеків не вибивала. Після цього до магазину зайшов чоловік, та пред'явивши службове посвідчення повідомив її про те, що він прийшов на перевірку. Вона повідомила перевіряючого, що здійснила реалізацію продукції без проведення операції через РРО, оскільки не знала, що потрібно видавати чеки. Гроші, які були виручені за торговий день знаходились у шухляді під прилавком. Крім цих коштів, перевіряючий знайшов гроші в іншому місці, але вона пояснила, що не знає звідки ці гроші, оскільки вона не є матеріально-відповідальною особою. Її роботодавця - ОСОБА_1 на момент перевірки в магазині не було. Вона зателефонувала їй та повідомила, що в магазині проводиться перевірка та передала телефон чоловіку, який здійснював перевірку. Після того, як ОСОБА_1 поговорила по телефону з перевіряючим, вона сказала їй, що можна підписати акт перевірки, що остання і зробила. Пояснення, надані в ході проведення перевірки підтверджує частково, в частині реалізації товару без проведення операції через РРО та відсутності Z-звітів підтверджує, в частині невідповідності грошових коштів на місці розрахунку не підтверджує. Також зазначила, що пояснення та опис готівкових коштів на місті проведення розрахунків написані нею власноручно, претензій до перевіряючих не мала, їх дії не оскаржувала. Акт підписала саме як продавець, оскільки здійснювала реалізацію товару, весь акт не читала, прочитала лише там де підписувала. З проханням прочитати весь акт до перевіряючих не зверталась. Акт підписала без заперечень. На дії перевіряючих крім ОСОБА_1 нікуди не скаржилась.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що 24.06.2009 вона прийшла в магазин „Люкс” в гості до ОСОБА_2 Вона була присутня коли на прохання невідомої їй дівчини ОСОБА_2 продала пиво, сигарети та чіпси. Коли ОСОБА_2 продала товар, чек вона не пробивала, куди поклала гроші не бачила. Хто працює продавцем в магазині „Люкс” вона не знає. ОСОБА_2 знаходилась в магазині оскільки ОСОБА_1 попросила її доглянути за товаром. Потім до магазину зайшов чоловік з дівчиною якій ОСОБА_2 продала товар та вигнали її з магазину. На дії вказаних осіб вона нікуди скарги не подавала. З якою метою вказані особи приходили до магазину вона не знає. З приводу проведення перевірки ОСОБА_2 їй нічого не розповідала.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що 24.06.2009 ним разом з ОСОБА_5 була проведена перевірка павільйону „Люкс” який розташований за адресою: Луганська область, м. Молодогвардейськ, вул.Осьмухіна відповідно до направлення №164. В павільйоні була присутня продавець ОСОБА_2 При проведенні перевірки було придбано товар на суму 30 грн. 30 коп., зазначена сума не була проведена через РРО. В ході перевірки були виявлені порушення п.п.1,2,9,13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. ОСОБА_2 сама представилась як продавець, заперечень та зауважень по ходу перевірки не висловлювала. В ході проведення перевірки продавець зателефонувала ОСОБА_1, та повідомила її про проведення перевірки. Продавець відповідала на питання, власноручно написала пояснення, склала опис готівкових коштів на місті проведення розрахунків та підписала акт перевірки без зауважень. Перед тим, як підписувати акт, він був наданий продавцю для ознайомлення. Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачено завчасне повідомлення суб'єкта господарювання про перевірку. Рішення про розмір штрафу приймається у податковій інспекції. Чи оскаржувались його дії по проведенню зазначеної перевірки йому не відомо.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно ч.2 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР планові або позапланові перевірки, осіб що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.
Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509 передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що ст. 11-1 Закону України від 04.12.90 № 509 „Про державну податкову службу в Україні” визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і у зв'язку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265, який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.
При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, та ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.
Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
Крім того, суд зазначає, що відповідно ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу”, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
З аналізу ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу” вбачається, що ненадання відповідного документу (наказу керівника податкового органу), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Крім того, Порядок допущення посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовано ст.11-2 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХП.
Судом встановлено, що позивач допустив представників відповідача, до перевірки, результати якої викладені в акті перевірки від 24.06.2009 №0147/12/32/23/2435000065, зауважень до акту перевірки позивачем не надано (а.с.26-29).
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Форма акта перевірки наведена у додатку 1 до „Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій” затверджених наказом ДГІА України від 12.08.08 №534(зі замінами та доповненнями).
Таким чином, акт від 24.06.2009 №0147/12/32/23/2435000065, складений співробітниками ДПА в Луганській області за результатами перевірки павільйону „Люкс”, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що перевірка позивача проводилась за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відповідно до вимог діючого законодавства України, зокрема Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та не стосується своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тому в даному випадку надання письмового повідомлення про початок перевірки діючим законодавством не передбачено.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Краснодонської ОДПІ було проведено перевірку павільйону „Люкс”, що розташований за адресою: Луганська область м. Молодогвардейськ, вул. Осьмухіна та належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1.
За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 24.06.2009 №0147/12/32/23/2435000065, в якому відображені порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме :- п.1 ст.3 розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО; п.2 ст3 розрахунковий документ встановленої форми особі, яка отримала товар не надано; п.9 ст.3 не забезпечено друкування та зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій РРО; п.13 ст.3 не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (а.с.7).
На підставі зазначеного акту перевірки Краснодонською ОДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.07.2009 № 0000882343 на суму 9105 грн (а.с.8).
Доводи позивача щодо перевищення працівниками податкової служби під час проведення перевірки своїх службових обов'язків, а саме проведення негласного заходу по імітуванню розрахункової операції, без мети придбання товарів, а з метою лише провокування суб'єкта господарювання на правопорушення не приймаються судом, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п. 1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО.
В ході проведення перевірки ОСОБА_2 у своїх поясненнях власноручно зазначила, що працює продавцем у ПП ОСОБА_1 в магазині за адресою: Луганська область м. Молодогвардейськв вул. Осьмухіна. Крім того вказала на те, що не пробила чек за реалізований товар, оскільки відволіклась на іншого покупця (а.с.30).
Вказані обставини крім іншого, підтверджуються показаннями продавця ОСОБА_2 в судовому засіданні, яка не заперечувала факту реалізації товарів без проведення розрахункової операції на суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу та без видачі покупцю розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції, що є порушенням п.п.1, 2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Той факт, що операція з продажу товару була проведена за участю працівника контролюючого органу як приватної особи, на факт наявності порушення не впливає, бо в ході судового розгляду справи не встановлено фактів провокування чи спонукання продавця ОСОБА_2 з боку контролюючого органу на проведення операції з продажу пива, сигарет та чіпсів з порушенням вимог п.п. 1, 2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Крім того, в своїх поясненнях продавець ОСОБА_2 вказала на те, що нею не забезпечено своєчасне друкування та зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме за 15.02.2009, 27.02.2009, 07.03.2009 та за 27.03.2009 у зв'язку з великою кількістю покупців.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Доводи позивача про те, що грошові кошти, на які виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО є позичкою, яку позивачу віддала знайома, та не можуть відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 13 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Разом із цим, суд бере до уваги те, що під час проведення перевірки продавцем ОСОБА_2 були надані пояснення, в яких чітко зазначено, що різниця грошей в касі пояснюється тим, що вона не всім покупцям пробивала чеки, а також частина коштів залишилась від виручки за попередній день роботи (а.с.30).
Також, під час проведення перевірки продавцем ОСОБА_2 було особисто складено та підписано опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків, відповідно до якого загальна сума складає 1531 грн. 00 коп. У вказаному описі зазначено, що готівкових коштів, які належать, особисто їй, третій особі на місці проведення розрахунків немає (а.с.31).
Крім того, суд зазначає, що всі вищевикладені порушення зафіксована в акті перевірки від 24.06.2009 №0147/12/32/23/2435000065, який підписаний особою, в присутності якої проводилась перевірка без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що перевірка, здійснена фахівцями ДПА в Луганській області є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року, винесене Краснодонською ОДПІ, є законними та обґрунтованими, та таким, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000882343 від 07 липня 2009 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 11 травня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.