Категорія №2.33
Іменем України
20 травня 2010 року Справа № 2а-1872/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №271 від 15.10.2009 та наказу про звільнення №218 о/с від 15.10.2009, зобов'язання поновити на публічній службі, -
встановив:
16 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №271 від 15.10.2009 та наказу про звільнення №218 о/с від 15.10.2009, зобов'язання поновити на публічній службі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив державну публічну службу в органах внутрішніх справ з 30.01.1997 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного Управління МВС України в Луганській області.
15 жовтня 2009 року наказом начальника ЛМУ ГУМВС України в Луганській області № 218 о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, тобто з публічної служби, у запас за п. 63 „є” (за порушення дисципліни) „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29 липня 1991 року.
Наказ про звільнення позивача був виданий на підставі наказу начальника ЛМУ ГУМВС України в Луганській області № 271 від 15.10.2009 року, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ начебто за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ за грубе порушення дисципліни, що виразилося у керуванні 12.10.2009 о 19.20 у позаслужбовий час транспортним засобом (мопедом) у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, в порушення вимог ст. 14 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ, вказане дисциплінарне стягнення особисто позивачу не оголошувалося. Про існування наказу № 271 від 15.10.2009 він взагалі не знав та не був ознайомлений з ним, а дізнався про нього вже після звільнення зі служби. Незважаючи на те, що наказ начальника ЛМУ ГУМВС України в Луганській області № 271 від 15.10.2009 був виданий на підставі призначеного та проведеного за один день службового розслідування, позивача з цим фактом, а також з самим службовим розслідуванням, як і з наказом № 271 від 15.10.2009, не ознайомили, чим позбавили права на їх оскарження у встановленому законом порядку. З наказом начальника ЛМУ ГУМВС України в Луганській області № 271 від 15.10.2009 та висновками службового розслідування позивач був ознайомлений у відділі кадрів Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області тільки 18.02.2010 за його письмовим зверненням.
Крім того, позивач вважав що був звільнений із служби ще до закінчення адміністративного провадження по справі та встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та зазначив, що ввечері 12.10.2009 о 18.30, тобто після закінчення робочого дня, він почав відчувати себе дуже погано, тому з метою полегшення свого фізичного стану і зняття больових симптомів випив настоянку глоду, тобто спожив лікарський препарат. Після чого, поїхав на мопеді на свою дачу. По дорозі на дачу, близько 19.20 його зупинив наряд ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області, працівники якого упереджено звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. 15 жовтня 2009 року він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за скоєння дисциплінарного вчинку, а саме за керування транспортним засобом (мопедом) у стані алкогольного сп'яніння, хоча насправді таке рішення було абсолютно безпідставним та несправедливим.
Разом із цим позивачем зазначено, що його було звільнено зі служби без проведення атестації, хоча він позитивно характеризувався по службі і повністю відповідав займаній посаді, неодноразово заохочувався керівництвом МВС, про що свідчать записи у трудової книжці. Стягнень за порушення дисципліни не мав.
В порушення наказу МВС № 85 від 6.02.2001 „Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС” він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ без проведення медичного обстеження. Ніхто з посадових осіб навіть не поцікавився, чи бажає він пройти медичне обстеження, чи ні, хоча при виконанні службових обов'язків він отримав ряд захворювань: виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, гіпертонічну хворобу, хронічний пієлонефрит, хронічну ниркову недостатність, що спричинило втрату його працездатності.
Просив суд визнати протиправними та скасувати накази начальника Луганського міськогого управління ГУМВС України в Луганській області № 271 про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 15.10.2009 та наказ № 218 о/с від 15.10.2009 про звільнення, зобов'язати відповідача - Луганське міське управління ГУМВС України в Луганській області поновити його на публічній державній службі на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області.
Разом із позовною заявою позивач надав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в якій зазначив, що був звільнений зі служби 15.10.2009, проте з наказом про звільнення був ознайомлений за його письмовою заявою лише 18.02.2010. Просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та зазначив, що при проведенні медичного огляду до позивача поставились упереджено, з висновками медичного огляду позивач не згоден. Разом із цим вказав на те, що про рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КупАП у вигляді громадських робіт він знав, зазначене рішення не оскаржував. 15.10.2010 йому було відомо про причини звільнення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та серед іншого зазначив, що оскільки позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення, строк звернення до суду не пропущений. При звільненні був порушений порядок, а саме не проведена атестація та медичне обстеження позивача.
Представник відповідача - Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову та наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, серед іншого через пропуск процесуального строку звернення до суду.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка заступник начальника відділу з кадрового забезпечення Жовтневого РВ ЛМУ майор міліції Єрмолов К.О. пояснив, що ОСОБА_1 проходив державну публічну службу в органах внутрішніх справ з 30.01.1997 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного Управління МВС України в Луганській області. 12.10.2009, відносно позивача співробітниками ДАІ м. Луганська було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ №071171 за ч.1 ст.130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. 24.03.2009 та 02.07.2009 ним особисто була проведена індивідуально-профілактична бесіда із позивачем про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни, до відома ОСОБА_1 під розпис був доведений наказ МВС України від 16.03.2007 № 81. За результатами проведеної бесіди позивач власноручно склав письмовий рапорт про доведення до його відома вимог наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 та зобов'язання про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни. Також, до відома позивача під особистий розпис була доведена пам'ятка -попередження про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни. У попередженні позивачу були доведені вимоги МВС ГУМВСУ про недопущення керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, настання відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння - безальтернативному звільненню з ОВС за порушення службової дисципліни.
Крім того, він проводив службове розслідування за даним фактом. Під час проведення розслідування ОСОБА_1 від надання письмових чи усних пояснень за фактом керування моторолером в стані алкогольного сп'яніння відмовився, що відображено у висновку. Під час проведення розслідування факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1, а саме - керування моторолером в стані алкогольного сп'яніння повністю підтвердився. Службове розслідування було завершено 14.10.2009 складанням висновку про доцільність звільнення позивача з ОВС за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, наказу МВС України від 16.03.2007 № 81, а також чинного адміністративного законодавства. 15.10.2009 ОСОБА_1 був ознайомлений із висновком та матеріалами службового розслідування під особистий підпис.
15.10.2009 року в ЛМУ був підписаний дисциплінарний наказ № 271, згідно якого прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1, від ознайомлення з яким ОСОБА_1 відмовився, що відображено у відповідному акті про відмову від ознайомлення.
15.10.2009 був підготовлений атестаційний лист на ОСОБА_1 У висновку старшого начальника та за результами атестування зазначено, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з ОВС за п. 63 „є” (за порушення дисципліни). 15.10.2009 ОСОБА_1 був ознайомлений із атестаційним листом під особистий підпис та власноруч зазначив, що із змістом атестаційного листа згоден.
На підставі дисциплінарного наказу ЛМУ від 15.10.2009 № 271 був виданий наказ ЛМУ від 15.10.2009 № 218 о/с про звільнення ОСОБА_1 з ОВС за п. 63 „є” Положення про проходження служби. У день звільнення позивач відповідно до вимог законодавства отримав трудову книжку та наказ про звільнення з ОВС, про що поставив підпис у особовій справі.
Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, представника відповідача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України базується, серед іншого, на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики.
Дисциплінарний проступок відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (стаття 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 29 січня 1997 року звернувся із заявою на ім'я начальника Жовтневого РВ ЛМУ, в якій просив прийняти його на службу в органи внутрішніх справ і одночасно зазначив, що з умовами майбутньої роботи, Положенням про проходження служби, порядком матеріального та пенсійного забезпечення він ознайомлений, зобов'язався чесно та сумлінно виконувати свої службові обов'язки і попереджений про відповідальність за порушення службової дисципліни та законності (а.с.34).
З 30 січня 1997 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (наказ Жовтневого РВ ЛМУ від 30.01.1997 року № 13о/с).
28 грудня 1998 року ОСОБА_1 надав зобов'язання, в якому зазначив, що ознайомившись з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС зобов'язується у період служби чесно та сумлінно виконувати покладені на нього обов'язки, вимоги Присяги, статутів, наказів (а.с.30-31, 35, 45-47, 48-51).
Також, 7 липня 1997 року позивач прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, в якій зазначив, що присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів (а.с.36).
12.10.2009 о 19.20 у м. Луганську на вул. Відродження співробітниками ДАІ м. Луганська спільно зі співробітниками ВВБ у Луганській області був затриманий міліціонер групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому РВ ЛМУ ОСОБА_1, який керував моторолером Ямаха Хілі в стані алкогольного сп'яніння.
12.10.2009 о 19.50 співробітники ДАІ м. Луганська доставили старшину міліції ОСОБА_1 до Луганського обласного наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду для встановлення стану сп'яніння. За результатами огляду, згідно протоколу медичного огляду від 12.10.2009 № 7317 у позивача встановлений стан алкогольного сп'яніння (а.с.37-38).
Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 листопада 2009 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком на 40 годин (а.с.52).
Раніш, 24.03.2009 та 02.07.2009 заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Жовтневого РВ ЛМУ майором міліції Єрмоловим К.О. була проведена індивідуально-профілактична бесіда із позивачем про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни, до відома ОСОБА_1 під розпис був доведений наказ МВС України від 16.03.2007 № 81. За результатами проведеної бесіди позивач написав власноручно рапорти про доведення до його відома вимог наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 та зобов'язання про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни (а.с.39-40).
Крім того, до відома позивача під особистий розпис була доведена пам'ятка -попередження про недопущення порушення службової та транспортної дисципліни. У попередженні позивачу буди доведені вимоги МВС-ГУМВСУ про недопущення керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, наступу відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного СП'яніння - безальтернативному звільненню з ОВС за порушення службової дисципліни (а.с.45-46).
Відповідно до пояснень позивача, 12.10.2009, після роботи він поїхав на дачу на мопеді. По дорозі у нього заболіло серце і він прийняв насоянку глоду. Після цього, на виїді із міста його зупинив наряд ДПС, та направили його на медичний огляд де був складений протокол (а.с.26).
Як вбачається з довідки про результати роботи мобільної групи ГУМВСУ по контролю за додержанням співробітниками ОВС транспортної дисципліни та перевірок службової діяльності територіальних ОВД, 12.10.2009, мобільною групою інспекції по особистому складу разом з нарядами УДАІ ГУМВСУ був проведений комплекс профілактичних заходів по перевірці додержання співробітниками ОВС транспортної дисципліни, в ході якої було виявлено, що 12.10.2009, о 19.55 в м. Луганську міліціонер конвойної служби міліції при Жовтневому РВ ЛМУ ГУМВСУ старшина міліції ОСОБА_1, керував моторолером „Ямаха” у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного огляду №7317. У відношенні зазначеного співробітника було складено протокол про адміністравтивне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.27).
Згідно з висновками службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни міліціонером групи конвойної служби міліції, підпорядкованому Жовтневому РВ ЛМУ ГУМВСУ старшиною міліції ОСОБА_1 від 14.10.2010, за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, наказу МВС України від 16.03.2007 №81, а також адміністративного законодавства України, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, клопотати перед керівництвом ЛМУ ГУМВС України в Луганській області про звільнення з органів внутрішніх справ за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України міліціонера групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому РВ ЛМУ ГУМВСУ старшини міліції ОСОБА_1 (а.с.24-25).
Відповідно до висновків за результатами атестації за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року старшина міліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, Підлягає звільненню з ОВС за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.29).
Наказом Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області №271 від 15.10.2009 про покарання міліціонера групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому РВ ЛМУ ГУМВСУ старшину міліції ОСОБА_1, за грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, наказу МВС України №81 від 16.03.2007, а також чинного адміністративного законодавства України, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, звільнрено з ОВС за п. 63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (а.с.28).
На підставі наказу Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області №271 від 15.10.2009 та відповідно до витягу з наказу №218 по особовому складу від 15.10.2009, згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України старшину міліції ОСОБА_1, міліціонера конвойної групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому районному відділу Луганському міському управлінню Головного управління МВС України в Луганській області зільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України за п.63 „є” (за порушення дисципліни) (а.с.67).
Суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що його не було ознайомлено з наказом начальника ЛМУ ГУМВС України в Луганській області №271 від 15.10.2009 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та з висновками службового розслідування, на підставі яких був виданий зазначений наказ, чим позбавлено права на їх оскарження у встановленому законом порядку, оскільки позивачем власноручно зазначено, що з висновками службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни міліціонером групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому РВ ЛМУ ГУМВСУ старшиною міліції ОСОБА_1 він ознайомлений 15.20.2009 (а.с.25 зворотній бік).
Доводи позивача про те, що працівники ДПС упереджено звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, а висновки медичного огляду зроблені без урахування того, що він для полегшення свого фізичного стану та для зняття больових симптомів випив настоянку глоду, не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.
Під час проведення медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння №7317 від 12.10.2009 позивач ніяких скарг на своє самопочуття не висловлював, з висновком зазначеного медичного огляду був ознайомлений, про що свідчить його підпис, при цьому ніяких заяв та клопотань щодо незгоди із висновком лікаря про встановлення стану алкогольного сп'яніння не висловлював (а.с.37-38).
Крім того, постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 листопада 2009 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за яке на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком на 40 годин (а.с.52).
Зазначена постанова позивачем не оскаржена та на даний момент є чинною.
Як встановлено ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що його було звільнено щє до закінчення адміністративного провадження по справі та встановлення його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки, відповідно до витягу з наказу №218 по особовому складу від 15.10.2009, згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України старшину міліції ОСОБА_1, міліціонера конвойної групи конвойної служби міліції, підпорядкованої Жовтневому районному відділу Луганському міському управлінню Головного управління МВС України в Луганській області зільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України за п.63 „є” (за порушення дисципліни.
Крім того, згідно з п.3.17 наказу Міністерства внутрішніх справ України №81 від 16.03.2007 Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу, до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймається безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують такі факти, понижувати в посаді. Інформацію про такі випадки доводити до відома всього особового складу.
Також суд не бере до уваги доводи позивача щодо його звільнення без проведення атестації, оскільки, відповідно до п.48 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, при звільненні з органів внутрішніх справ проводиться атестація співробітників ОВС.
15 жовтня 2009 року був підготовлений атестаційний лист на ОСОБА_1, в якому крім характеризуючих даних позивача відображений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. У висновку старшого начальника (керівника) та у результаті атестування зазначено, старшина міліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, Підлягає звільненню з ОВС за п.63 „є” (за порушення дисципліни).
Таким чином, зазначені доводи позивача спростовуються атестаційним листом за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року, з відомостями на першому аркуші якого позивач був згоден, а з відомостями на другому аркуші не згоден, про що свідчать його власноручні підписи зроблені 15.10.2009 (а.с.29).
Стосовно доводів про те, що при звільненні не було проведено медичне обстеження позивача, суд зазначає наступне.
Посилання позивача щодо невідповідності дій відповідача Положенню про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за № 164/5355 суд вважає необгрунтованими, оскільки вказані Положення та Порядок визначають організацію діяльності військово-лікарської комісії в системі Міністерства внутрішніх справ у мирний та воєнний час в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах МВС України та порядок медичного огляду.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до п. 63 „є” Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке не передбачає звільнення співробітника ОВС за порушення ним дисципліни (фактично за ініціативою керівництва) лише після його медичного огляду та висновку військово-лікарської комісії.
Разом із вищевикладеним суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказів ЛМУ ГУМВСУ від 15.10.2009 № 271 та № 218 о/с 16 березня 2010 року, тобто через п'ять місяців після його звільнення з публічної служби.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, звільнення з органів внутрішніх справ як вид дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Як було встановлено судом у судовому засіданні, про звільнення з органів внутрішніх справ, як про один із видів застосованого дисциплінарного стягнення, позивач дізнався 15.10.2009, коли отримав копію наказу про звільнення від 15.10.2009 № 218 о/с та трудову книжку, про що свідчить його власноручний напис у особовій справі (а.с.32), тобто позивач, звернувшись до суду 16.03.2010, пропустив процесуальний строк звернення до суду.
Посилання позивача на те, що його не ознайомили з наказом ЛМУ ГУМВСУ № 271 від 15.10.2009 не заслуговує на увагу суду та не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для звернення до адміністративного суду, так як в судовому засіданні встановлено, що 15.10.2009, позивачеві було запропоновано ознайомитись із зазначеним наказом, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Вказані обставини підтверджуються актом Жовтневого РВ ЛМУ від 15.10.2009 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом ЛМУ ГУМВСУ від 15.10.2009 № 271 (а.с.33).
До того ж, наказом про звільнення з ОСОБА_1 ОВС, є наказ ЛМУ ГУМВСУ від 15.10.2009 № 218 о/с, який позивач отримав у день звільнення, а наказ ЛМУ ГУМВСУ від 15.10.2009 № 271 є лише наказом про накладення такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з ОВС. Таким чином, суд вважає, що позивач не довів суду існування поважних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду з приводу оскарження дій суб'єкта владних повноважень, починаючи з дня його звільнення.
Враховуючи викладені обставини та вимоги статті 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо строків, наданих для оскарження дисциплінарних стягнень, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущений спеціальний трьохмісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.і ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову при умові, якщо на цьому наполягає одна з сторін. ЛМУ ГУМВС наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачем був пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні правові наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в суді першої інстанції серед іншого, наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову на підставі пропуску позивачем строку для звернення до суду без поважних причин.
Відповідно до пункту 14 Постанови № 2 Пленуму ВАСУ від 06.03.08, у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 20 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №271 від 15.10.2009 та наказу про звільнення №218 о/с від 15.10.2009, зобов'язання поновити на публічній службі - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 25 травня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.