Категорія 2.26
Ухвала
Про закриття провадження у справi
19 травня 2010 року Справа № 2а-1709/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма „Калліста” до Генеральної прокуратури України про визнання незаконною бездіяльності,-
встановив:
07 жовтня 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача яка виразилась у невиконанні відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ППФ „Калліста” щодо скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача яка виразилась у невиконанні відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ППФ „Калліста” щодо скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009 у строки, встановлені законодавством України;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача яка виразилась у ненаданні відповідачем на адресу ППФ „Калліста” відповіді по суті заяви про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009, а також не винесенні та не направленні на адресу ППФ „Калліста” постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.
14 серпня 2009 року за вих.№286 на адресу Генеральної прокуратури України ППФ „Калліста” було направлено заяву про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області. В зазначеній заяві позивач просив провести належну перевірку даної заяви про скоєння злочинів протягом десяти днів, порушити кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.365, 366, 375 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб (суддю Фонову С.О., суддю Шеліхіну Р.М., співробітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3.), та направити на адресу позивача інформацію за результатами проведеної перевірки у вигляді постанови про порушення кримінальної справи чи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.
Разом із цим позивачем зазначено, що заява ППФ „Калліста” за вих.286 від 14.08.2009 подавалась до Генеральної прокуратури України саме як заява про скоєння злочину, а тому, повинна була розглянута за правилами, встановленими ст.97 КПК України. Але відповідач проігнорував заяву позивача про скоєння злочину, та на час звернення позивача до суду не вжив ніяких заходів (не виніс постанови ані про порушення кримінальної справи, ані про відмову у порушенні кримінальної справи), чим порушив права заявника ППФ „Калліста”, а також ст.97 КПК України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року у відкритті провадження по справі було відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року провадження по адміністративній справі за позовом ПП фірма „Калліста” до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності незаконною було відкрито.
Після надходження даної справи до суду першої інстанції та відкриття провадження по справі 29 березня 2010 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виразилась у невиконанні відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ППФ „Калліста” про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009;
- визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виразилась у невиконанні відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ППФ „Калліста” про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009 у строки, встановлені законодавством України;
- визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виразилась у ненаданні відповідачем на адресу ППФ „Калліста” відповіді по суті заяви про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009, а також не винесенні та не направленні на адресу ППФ „Калліста” постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи;
- стягнути на користь ППФ „Калліста” з Генеральної прокуратури України матеріальну шкоду в розмірі 500 грн.;
- стягнути на користь ППФ „Калліста” з Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 500 грн.;
- стягнути на користь ППФ „Калліста” з Генеральної прокуратури України всі судові витрати;
- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Луганській області забезпечити виплату сум матеріальної та моральної шкоди, визнаних за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2010 року представником позивача ПП фірма „Калліста” було заявлено відвід головуючому-судді Островській О.П.
Під час підготовчого провадження клопотання представника позивача було розглянуто, задоволено відвід головуючому по справі - судді Луганського окружного адміністративного суду Островській О.П., про що постановлено відповідну ухвалу від 08.04.2010, а справу передано для повторного розподілу.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 09.04.2010 дану справу було передано до провадження судді Луганського окружного адміністративного суду Смішливій Т.В., у зв'язку з чим, ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Смішливої Т.В. від 09 квітня 2010 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22 квітня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у попередньому судовому засіданні 22 квітня 2010 року представником позивача ПП фірма „Калліста” було заявлено відвід головуючому по справі - судді Смішливій Т.В.
Під час підготовчого провадження клопотання представника позивача було розглянуто, задоволено відвід головуючому по справі - судді Луганського окружного адміністративного суду Смішливій Т.В., про що постановлено відповідну ухвалу від 22.04.2010, а справу передано для повторного розподілу.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.04.2010 дану справу передано до провадження судді Луганського окружного адміністративного суду Твердохліба Р.С., у зв'язку з чим, ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Твердохліба Р.С. від 22 квітня 2010 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19 травня 2010 року.
У попередньому судовому засіданні 19 травня 2010 року представником позивача ПП фірма „Калліста” було заявлено відвід головуючому по справі - судді Твердохлібу Р.С.
Під час підготовчого провадження клопотання представника позивача було розглянуто, у задоволенні відводу головуючому по справі - судді Луганського окружного адміністративного суду Твердохлібу Р.С. відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу від 19.05.2010.
У попереднє судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.100), крім того в клопотаннях №50-10 від 24.03.2010 та №.63-10 від 22.04.2010 представник позивача просив розглянути зазначену справу за його відсутності (а.с. 50, 85б).
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні заперечував проти позову, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що дії відповідача не суперечать діючому законодавству.
Розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу, дослідивши доводи позовної заяви, вислухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП фірма „Калліста” направлена заява в порядку ст. 97 КПК України про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області до Генеральної прокуратури України, іншим центральним органам влади та народним депутатам України (а.с. 54-56).
Супровідним листом №662/09-192201 від 08.09.2009 народний депутат України Катеринчук М.Д. направив зазначену заяву позивача Генеральному прокурору України (а.с. 57).
Супровідним листом №04-23/14-767 від 08.09.2009 голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони направив зазначену заяву голові Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (а.с.58).
Генеральною прокуратурою України заява ПП фірма „Калліста” від 14.08.2009 №286 щодо ознак злочину, спрямована до прокуратури Луганської області для організації перевірки викладених фактів та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, та одночасно із цим повідомила заявника (а.с. 107).
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Компетенція адміністративних судів, відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до статті 1 та статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Діяльність органів прокуратури щодо перевірки заяви про вчинений злочин, не є управлінською діяльністю, бо вчиняється в межах кримінально-процесуального законодавства. За наслідками такої діяльності приймається рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в цьому. Оскарження цих документів відбувається за правилами і в порядку, передбаченому КПК України.
Повнота проведених дій в ході дослідчої перевірки, або, навпаки, не проведення певних дій, проведення яких передбачено КПК України, є предметом дослідження суду в ході розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи в рамках КПК України. Необхідність проведення тих чи інших дій не можливо перевірити в порядку адміністративного судочинства. Відсутність в кримінально-процесуальному законодавстві правової норми, яка б дозволяла оскаржити до суду певні дії, (бездіяльність) чи рішення суб'єкта кримінально-процесуального процесу, не означає наявності можливості оскарження до суду в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП фірма „Калліста” звернулась до Генеральної прокуратури України із заявою в порядку ст. 97 КПК України про скоєння злочину. У позові позивач оскаржуює бездіяльність Генеральної прокуратури України стосовно невиконання відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ППФ „Калліста” про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009, невиконання відповідачем обов'язку щодо розгляду та належної перевірки заяви ПП фірма „Калліста” про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009 у строки, встановлені законодавством України та ненадання відповідачем на адресу ППФ „Калліста” відповіді по суті заяви про скоєння посадових злочинів співробітниками та суддями Господарського суду Луганської області за вих.286 від 14.08.2009, а також не винесенні та не направленні на адресу ППФ „Калліста” постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи - тобто позивачем оскаржується діяльність, яка регламентована нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
Фактично листом № 19-р від 07.09.2009 Генеральна прокуратура України повідомила ПП фірма „Калліста” про те, що заява від 14.08.2009 №286 щодо ознак злочину, спрямована до прокуратури Луганської області для організації перевірки викладених фактів та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Питання про оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вирішується в порядку кримінально-процесуального законодавства відповідно до вимог ст. 99 1 КПК України.
Питання щодо неповноти проведеної перевірки за заявою про злочин, дотримання строків проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України, повноти та об'єктивності такої перевірки розглядаються судом в рамках оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку кримінального судочинства.
Судом встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Про аналогічну позицію свідчить стала судова практика, підтримана Верховним Судом України, зокрема, у справі за позовом фізичної особи до прокурора м. Харцизька Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії (справа №21-2177во09 від 23.12.2009).
Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, лише за умови, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи те, що позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та відсутні інші вимоги щодо вирішення публічно-правового спору, суд вважає неможливим розглядати та вирішувати позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.
За суб'єктним складом сторін та суттю спору позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають розгляду місцевими загальними судами в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.111 КАС України, під час попереднього судового засідання суд з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про недоцільність розгляду по суті клопотань представника позивача щодо залучення до участі у справі у якості другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, залучення до участі у справі присяжних та вирішення питання про зобов'язання відповідача направити для участі у розгляді справи саме співробітника Генеральної прокуратури України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 158, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-1709/10/1270 за позовом ПП фірма „Калліста” до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності незаконною, стягнення матеріальної і моральної шкоди, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства щодо вимог про незаконність дій та бездіяльності відповідача та право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства щодо вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяТвердохліб Р.С.