Категорія №2.33
Іменем України
19 квітня 2010 року Справа № 2а-1859/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання Лемба А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гривна” до Територіального управління Головавтоінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №098201 від 05.11.2009,
встановив:
16 березня 2010 року позивач ТОВ „Гривна” звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до до Територіального управління Головавтоінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №098201 від 05.11.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2009, відповідачем винесено постанову №098201 в якій вказано на порушення, яке визначено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України „Про внесення змін до Закону України Про автомобільний транспорт”. Відповідно до ліцензійних умов, ліцензія видається тим, хто надає послуги з перевезення вантажним автомобільним транспортом. ТОВ „Гривна” таких послуг не надає, у зв'язку із чим не може бути порушником ст.57 Закону України „Про автомобільний транспорт”. Зазначеною статтею серед іншого визначено, що внутрішні перевезення індивідуальним автомобільним транспортом вантажу, здійснюється за наявності реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія, а також підтверджуючих документів на вантаж, всі ці документи знаходились в автомобілі на момент його перевірки.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеному у позові та крім цього зазначив, що підставою проведення рейдової перевірки є контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавчих та нормативно-правових актів відносно безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. Таким чином, підстав для перевірки ліцензійних умов у відповідача не було.
Представник відповідача - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Луганської області позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.13-14, 34-37)
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про автомобільний транспорт” загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:
державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;
державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.
При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Відповідно до п. 11.1 Наказу Міністра транспорту та зв'язку України №363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, основними документами на перевезення вантажів є тавро-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Пунктом 11.3 зазначеного наказу встановлено, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а п.11.4 передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу.
Згідно п.11.5 Наказу, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 8 листопада 2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Згідно п.4 вказаного порядку, Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.
Пунктом 12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з п.13 вказаного порядку, графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.
Відповідно до п.14 Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
У відповідності з п.15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до п.21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою 3. Про результат перевірки посадова особа робить запис у дорожньому листі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 жовтнтя 2009 року в ході проведення рейдової перевірки в м. Луганську, державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції в Луганській області був перевірений транспортний засіб „Мерседес-Бенц 308 Д” державний номер ВВ4990ВІ, який належить згідно договору оренди ТОВ „Гривна”, що здійснював перевезення продуктів харчування згідно накладної №чп-0011209 від 30 жовтня 2009 року від ЧП ОСОБА_1 до ЧП ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3 (а.с.16-17).
За результатами перевірки було виявлено порушення положень ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт”, а саме при перевезенні вантажів, у водія не була оформлена ліцензійна картка, у зв'язку із чим 30.10.2009 посадовими особами ТУ Головавтотрансінспекції в Луганській області був складений акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №128921 (а.с.15).
Водій ОСОБА_3 власноручно зазначив про ознайомлення з актом, підписав його без заперечень, та отримав корінець повідомлення про явку на комісію до територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області (а.с.15).
Відповідно до п. 12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Згідно зі ст.60 Закону України „Про автомобільний транспорт” до позивача було застосовано фінансові санкції за надання послуг без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт” у сумі 1700 грн. (а.с.5).
Постанова про застосування фінансових санкцій №098201 від 05.11.2009 була направлена на адресу позивача у відповідності з п.29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Крім того, суд зазначає, що ТОВ „Гривна”, ЧП ОСОБА_1 та ЧП ОСОБА_2, є різними суб'єктами господарювання та самостійно займаються підприємницькою діяльністю, тому надання послуг з перевезення вантажу від ЧП ОСОБА_1 до ЧП ОСОБА_2 згідно накладної №ЧП-0011209 від 30.10.2009 підпадає під визначення поняття „надання послуг з перевезення вантажів” закріплене Законом України „Про автомобільний транспорт”, та обумовлює необхідність наявності у водія ТОВ „Гривна” ОСОБА_3 ліцензійної картки відповідно до вимог ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт”.
Частиною 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що порушень при проведенні ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Луганській області рейдової перевірки та вирішенні питання про застосування до позивача фінансових санкцій не допущено, оскільки останнім допущено порушення вимог Закону України „Про автомобільний транспорт”, про що у встановленому порядку складено повноважною особою відповідний акт, який розглянуто у встановленому законом порядку та строки повноважною особою та за результатом розгляду якого прийнято рішення, яке передбачено вказаним Законом.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 19 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 26 квітня 2010 року, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Гривна” до Територіального управління Головавтоінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №098201 від 05.11.2009 - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 26 квітня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.