Категорія №2.11.8
Іменем України
15 квітня 2010 року Справа № 2а-1225/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Лемба А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001532343 та №0001542343 від 02 грудня 2009 року,-
встановив:
15 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001532343 та №0001542343 від 02 грудня 2009 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що Законом України „Про державну податкову службу в Україні” визначено три види податкових документальних перевірок. Позивач не був завчасно сповіщений про час проведення планової перевірки, тому перевірка для позивача була раптовою, тобто фактично позаплановою. За таких обставин, до такої перевірки повинні застосовуватися правила, встановлені для позапланових перевірок, а саме потрібно рішення суду, або, якщо перевірка була плановою, треба було її відстрочити на десять днів для підготовки позивача до перевірки. Таким чином, позивач вважав, що перевірка є незаконною, а тому не може тягнути за собою ніяких юридичний наслідків до позивача. Рішення про застосування фінансових санкцій №0001542343 від 02.12.2009 є незаконним, оскільки торгівля горілкою позивачем не здійснювалась. Реалізовувались виключно спиртові настоянки міцністю до 37 градусів „Графська м'яка” на меду, яка не є горілкою. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001532343 від 02.12.2009 є незаконним. Відповідно до п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за невиконання щоденного роздрукування фіскального чека чи не забезпечення його зберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн. Просив визнати незаконними та скасувати рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001532343 та №0001542343 від 02 грудня 2009 року як такі, що застосовані з грубим порушенням встановленого законом порядку та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
Відповідач та представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову.
Суд заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно ч.2 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР планові або позапланові перевірки, осіб що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.
Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509 передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що ст. 11-1 Закону України від 04.12.90 № 509 „Про державну податкову службу в Україні” визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і у зв'язку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265, який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.
При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, та ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.
Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 26.10.2009 згідно з планом проведення перевірок на листопад 2009 року, на підставі направлення від 16.11.2009 р. № 428, фахівцями Краснодонської ОДПІ було проведено перевірку магазину - кафетерію „У Стаса”, що розташований за адресою: Луганська область, Краснодонський район, смт. Сімейкине, вул. Вокзальна, 17а та належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1
За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 26.11.2009 № 0102/12/07/23/2051013726, в якому відображені порушення вимог постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 (із змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 23.09.2009 № 1055) „Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва” в частині реалізації алкогольних напоїв, на ціною нижчою ніж встановлена, а сааме, під час перевірки встановлено факт реалізації 1 пляшки горілки „Графська м'яка” об'ємом 0,5 л. з вмістом спирту етилового 37% за ціною 14,60 грн., тоді як мінімальна ціна повинна складати 16,61 грн.; порушення абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та пункту 7.5 порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, в частині не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх фактичного надходження в КОРО №1207001306р/8 від 09.09.2009, а саме 19.09.2009 в КОРО не здійснено облік готівкових коштів у сумі 165,50 грн. згідно фіскального звітного чека № 1265 від 19.09.2009 (а.с.9-10).
На підставі зазначеного акту перевірки Краснодонською ОДПІ були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 № 0001532343 на суму 827,5 грн. та № 0001542343 на суму 1000 грн (а.с.11-12).
Доводи позивача, щодо незаконності застосування до нього штрафних санкцій за рішенням № 0001542343 на суму 1000 грн. суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ДСТУ 3297:95 „Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять”, лікеро-горілчаний напій - це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).
Виробництво лікеро-горілчаних напоїв здійснюється з дотриманням ДСТУ 4257:2003 „Напої лікеро-горілчані. Технічні умови”, відповідно до якого, залежно від міцності та масової концентрації загального екстракту, лікеро-горілчані напої поділяються на такі групи: лікери, наливки, настоянки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні, напої слабоалкогольні.
Технологічною схемою виробництва напоїв медових, виробництво яких здійснюється відповідно до ТУ У 15.9-31082518-002:2009 „Напої медові”, передбачено виготовлення напоїв медових шляхом купажування компонентів, передбачених Технологічною інструкцією, у тому числі приготування забродженого медового сусла та приготування ароматного спирту забродженого медового сусла. Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 09.04.2009 № К-232 напої медові міцністю 17% - 37%, розфасовані у пляшки ємкістю 0,25 л, 0,5 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л з врахуванням пояснень до УКТЗЕД (гр. 22) відповідають коду 2206 00 59 00 і трактуються: напої інші зброджені... напій медовий..; інші.
Частиною 10 статті 18 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва” від 30.10.2008 №957 (із змінами та доповненнями внесеними внесеною постановою КМУ від 23.09.09 №1055) мінімальна роздрібна ціна горілки та лікеро - горілчаних виробів об'ємом 0,5 л з вмістом спирту 37% складає 16,61 грн.
Крім того, факт продажу саме горілки підтверджує фіскальний чек РРО № 8429 від 26.10.2009, отриманий перевіряючими Краснодонської ОДПІ під час проведення перевірки, в якому зазначено найменування товарів, а саме: „СИГ.БОНД” та „ВОДКА ГРАФ. ОСОБ. 0,5”.
У своїх поясненнях до акту перевірки ОСОБА_1 зазначила про те, що вона не знала, що роздрібна ціна горілки об'ємом 0,5 л. міцністю 37% не повинна бути меншою ніж 16,61 грн.
Таким чином, доводи позивача та додані до адміністративного позову документи не можуть спростовувати факт реалізації горілки зафіксований в акті перевірки.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача згідно з частиною 2 абзацу 11 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) у рішенні №0001542343 фінансової санкції у сумі 1000 грн.
Щодо доводів позивача про неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій рішенням 02.12.2009 № 0001532343 на суму 827,5 грн. суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в порушення абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614, у частині не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх фактичного надходження в КОРО № 1207001306р/8 від 09 вересня 2009 року, а саме 19 вересня 2009 року-КОРО позивачем не здійснено облік готівкових коштів у сумі 165,50 грн. згідно фіскального звітного чека №1265 від 19 вересня 2009 року.
Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (із змінами та доповненнями), передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Абзацом 4 пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №106/5297, встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.
Вказані обставини підтверджуються періодичним скороченим звітом РРО за 19 вересня 2009 року №1265 на суму 165,50 грн., роздрукованим 26 листопада 2009 року під час перевірки та поясненнями позивача, наданими під час перевірки в яких вона зазначила, що в КОРО № 12070013 06р/8 відсутній запис про оприбуткування готівкових коштів у сумі 165,50 грн. згідно фіскального звітного чека №1265 за 19 вересня 2009 року у зв'язку з тим, що вказаний фіскальний чек втрачений продавцем ОСОБА_3
Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995 року №436/95 (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
З урахуванням зазначеної норми, штрафна санкція за порушення у пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, складає 827,50 грн.(165,50 грн. х5).
Доводи позивача стосовно того, що згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, штрафна санкція за не зберігання фіскального звітного чека становить 340 грн. суд не бере до уваги, оскільки з його боку позивача допущено два окремих порушення, по перше, не зберігання фіскального звітного чека к КОРО за що застосована санкція відповідно до пункту 4 статті 17 Закону (а.с.67), та не оприбуткування готівкових коштів в КОРО, що є порушенням пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що перевірка, здійснена фахівцями Краснодонської ОДПІ в Луганській області є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 02.12.2009 № 0001532343 на суму 827,50 грн. та № 0001542343 на суму 1000 грн., винесені Краснодонською ОДПІ, є законними та обґрунтованими, та таким, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001532343 та №0001542343 від 02 грудня 2009 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 20 квітня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.