Справа № 750/11372/21
Провадження № 2/750/2524/21
15 грудня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Лось А.Ю.,
за участі відповідача та його представника - Лабадіна І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Автокооперативу №27 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
11.10.2021 року Автокооператив №27 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19500 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп. Обґрунтовуючи позов, зазначив, що збитки завдані ОСОБА_1 позивачу складають 19500 грн. 00 коп., що підтверджується копією договору підряду № 05.07.2021 року, згідно якого підрядник здійснює електромонтажні роботи по Автокооперативу №27, актом здачі-прийняття робіт №ЧЕ-0000020 та платіжним дорученням № 172 від 22.07.2021 року на суму 19500 грн. 00 коп., тому ОСОБА_1 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, в силу приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України має відшкодувати зазначену вище шкоду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач та представник відповідача просили відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2021 року по справі № 750/7393/21 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.11).
Постановою суду встановлено, що 03.07.2021 о 03 год. 15 хв. ОСОБА_2 по вул. Кільцева в м. Чернігові, керуючи транспортним засобом марки «Kia Carens» номерний знак НОМЕР_1 , відволікся від керування та здійснив наїзд на перешкоду (електроопору), в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив пункт 2.3(б) Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
03.07.2021 року відповідач склав на ім'я представника Автокооперативу №27 ОСОБА_3 розписку згідно якої визнав свою вину у пошкодженні електроопори та зобов'язався повернути гроші в розмірі 15000 грн. (а.с.13).
Як встановлено судом, у користуванні відповідача на іншій правовій підставі перебуває автомобіль «Кіа Carens», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким 03.07.2021 було здійснено наїзд на електроопору на території Автокооперативу №27, внаслідок чого її було пошкоджено.
09.04.2021 ОСОБА_1 здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника вказаного транспортного засобу у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» згідно договору (поліса) №АР/1309145, який станом на час вчинення ДТП і на теперішній час є діючим, що підтверджується загальнодоступною інформацією на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України. Відповідно до умов такого полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В той же час, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено спеціальні норми щодо відшкодування шкоди, завданої їх власниками (володільцями). Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2 вказаної статті, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Вказаний висновок про правильне застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідача та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
За змістом статей 51 та 175 ЦПК України на позивача покладений обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, зокрема відповідачів, які залучені до участі у справі позивачем. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).
Отже, виходячи з викладеного, позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України майновою шкодою є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вже зазначалось вище, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону, проведення оцінки є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться лише суб'єктами оціночної діяльності, визначеними у ст. 5 цього Закону.
Водночас така оцінка для визначення завданих позивачу реальних збитків (чи відбулось повне фізичне знищення електроопори чи лише пошкодження з можливістю відновлення тощо) не проводилась. Не надано суду беззаперечних доказів належності позивачу пошкодженої електроопори, зокрема перебування на балансі позивача, документи про придбання, її класифікацію, тип, залишкову вартість на момент настання страхового випадку.
Разом з тим, додані до позову копії документів про проведення електромонтажних робіт не дають суду об'єктивно визначити та встановити розмір заявленої шкоди, оскільки у ході проведення таких робіт було здійснено встановлення електроопори, яка є іншою за типом, має інші характеристики та суттєво відрізняється від пошкодженої електроопори, у тому числі за розмірами та вартістю.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених Кодексом. При цьому ч. 1 ст. 81 цього Кодексу визначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших учасників у справі виникає спір.
З врахуванням вищевикладеного, суд доходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову з підстав заявлених позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позову Автокооперативу №27 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 20.12.2021.
Суддя Л.В. Карапута