Категорія №6.6.4
Іменем України
28 квітня 2010 року Справа № 2а-2267/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання Скрипкіній А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську до Приватного підприємства „ЛТФ „Такт” про визнання недійсними податкових накладних,
встановив:
26 березня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську до приватного підприємства „ЛТФ „Такт” про визнання недійсними податкових накладних.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Приватне підприємство „ЛТФ” Такт”, ідентифікаційний код 35555157, зареєстровано управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 07 грудня 2007 року, про що було зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №1382102000014250. Знаходиться на обліку в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську.
Між ПП „ЛТФ „Такт”, в особі директора ОСОБА_1, діючої на підставі Статуту підприємства та ПП „ВКФ „Будінвест” в особі директора Потапова В.О., діючого на підставі Статуту підприємства 24.07.2008 укладено договір поставки вугільної продукції № 240701.
На виконання умов вищезазначеного договору ПП „ВКФ „Будінвест” у перевіряємому періоді отримало від ПП „ЛТФ „Такт” вугілля та обладнання на загальну суму 7493179,58 грн., в тому числі ПДВ 1248863,26 грн. згідно податкових накладних: № 24-07-01 від 24.07.2008 р. на суму 211421,36 грн.; № 27-07-01 від 27.07.2008 на суму 99960 грн.; № 28-07-01 від 28.07.2008 на суму 142800 грн.; № 29-07-01 від 29.07.2008 на суму 174300 грн.; № 30-07-01 від 30.07.2008 на суму 173880 грн.; № 08-08-01 від 08.08.2008 на суму 187200 грн.; № 09-08-01 від 09.08.2008 на суму 123300 грн.; № 09-08-02 від 09.08.2008 на суму 30878,40 грн.; № 11-08-01 від 11.08.2008 на суму 304290 грн.; № 11-08-02 від 11.08.2008 на суму 124650 грн.; № 12-08-01 від 12.08.2008 на суму 186300 грн.; № 13-08-01 від 13.08.2008 на суму 187650 грн.; № 15-08-01 від 15.08.2008 на суму 155250 грн.; № 19-08-01 від 19.08.2008 на суму 218610 грн.; № 20-08-01 від 20.08.2008 на суму 188100 грн.; № 24-08-01 від 24.08.2008 на суму 89100 грн.; № 26-08-01 від 26.08.2008 на суму 263424 грн.; № 31-08-01 від 31.08.2008 р. на суму 186300 грн.; № 02-09-01 від 02.09.2008 на суму 16974 грн.; № 06-09-01 від 06.09.2008 на суму 254004 грн.; № 07-09-01 від 07.09.2008 на суму 254004 грн.; № 12-09-01 від 12.09.2008 на суму 151524 грн.; № 15-09-01 від 15.99.2008 на суму 249612 грн.; № 17-09-01 від 17.09.2008 на суму 153450 грн.; № 22-09-01 від 22.09.2008 на суму 202764 грн.; № 23-09-01 від 23.09.2008 на суму 86940 грн.; № 24-09-01 від 24.09.2008 на суму 93150 грн.; № 25-09-01 від 25.09.2008 на суму 101016 грн.; № 27-09-01 від 27.09.2008 на суму 151524 грн.; № 13-10-01 від 13.10.2008 на суму 31740 грн.; № 02410-01 від 02.10.2008 на суму 181789,20 грн.; № 08-10-01 від 08.10.2008 на суму 8977,50 грн.; № 16-10-01 від 16.10.2008 на суму 269352 грн.; № 25-10-01 від 25.10.2008 на суму 282744,72 грн.; № 26-10-01 від 26.10.2008 на суму 221094 грн.; № 27-10-01 від 27.10.2008 на суму 308637 грн.; № 29-10-01 від 29.10.2008 на суму 220455 грн.; № 30-10-01 від 30.10.2008 на суму 88182 грн.; №31-10-01 від 31.10.2008 на суму 440910 грн.; № 27-11-01 від 27.11.2008 на суму 676922,40 грн., зазначених у позовній заяві.
Договір № 240701 від 24.07.2008, видаткові накладні та податкові накладні зі сторони виконавця підписано директором ПП „ЛТФ „Такт” Кожевніковою Т.С. та завірено печаткою підприємства.
Згідно пояснення ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 08.08.1997) від 04.08.2009, отриманого Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську, протоколу допросу старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області, підполковника податкової міліції Сімонової В.В. від 25.02.2010, підприємство було зареєстровано за винагороду без мети заняття підприємницькою діяльністю, до фінансово - господарської діяльності підприємства вона ніякого відношення не має, ніяких документів фінансово - господарської діяльності, у тому числі податкових накладних та договорів від імені ПП „ЛТФ „Такт” по взаємовідносинам з ПП „НКФ „Будінвест” вона не підписувала, службових осіб ПП „НКФ „Будінвест” вона не знає, товарно - матеріальних цінностей вона ніколи не реалізовувала.
04 березня 2010 року, постановою слідчого відділу податкової міліції спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську була порушена кримінальна справа у відношенні засновника ПП „ЛТФ” Такт” ОСОБА_1. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Тому слідчий прийшов до висновку, що зазначене підприємство створено фіктивно, з ціллю противною інтересам держави з метою ухилення від оподаткування. Також невідомо які саме особи здійснювали підприємницьку діяльність від імені ПП „ЛТФ” Такт”.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала документи від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Згідно зі ст. 24 КК України, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Відповідно до пунктів 2, 5 „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 та ст.8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів, та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця. Висновком експерта № 18 від 02.03.2010 підтверджується, що підписи в договорі, податкових та видаткових накладних виконано не ОСОБА_1., а іншою особою.
Податкові накладні від і імені „ЛТФ „Такт” виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що у свою чергу не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних. Таким чином, податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть бути документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ. Просив задовольнити позов у повному обсязі та визнати недійсними податкові накладні зазначені в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, дав пояснення щодо суті позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п 3 ст.8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990, однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
З позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про визнання недійсними податкових накладних.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки для звернення суб'єктів владних повноважень з позовними заявами до суду, які встановлені законом.
Права, функції та основні напрямки діяльності органів податкової служби визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, положеннями п.11 ст.10 якого державним податковим інспекціям надане право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; відповідно зазначеного Закону п.17 ст.11 передбачено право податкових органів звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та п.18 ст.11 - право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З системного аналізу норм чинного законодавства, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, податкового законодавства України вбачається, що податковим органам не надано право на звернення до суду з позовними заявами про визнання недійсними податкових накладних.
При розгляді вимог позивача про визнання недійсними податкових накладних суд виходить із того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки визнання зазначених документів недійсними в судовому порядку законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення. Крім того, звернення до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових накладних не передбачено Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законами як спосіб виконання органами державної податкової служби покладених на них законом функцій або як спосіб реалізації законних повноважень.
Таким чином, звертаючись до адміністративного суду з зазначеною позовною заявою, податкова інспекція діяла не у встановлений законодавством спосіб та з перевищенням повноважень, наданих їй чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що КАС України, а також чинне законодавство України не надає позивачеві, як суб'єкту владних повноважень, права на звернення до суду із адміністративним позовом про визнання недійсними податкових накладних, що є підставною для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську до Приватного підприємства „ЛТФ „Такт” про визнання недійсними податкових накладних - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 05 травня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.