Справа № 689/505/21
2/689/275/21
Іменем України
20.12.2021 року смт.Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Шевчик О.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Фурман Н.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та надання права на спадкування першої черги,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини її та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без шлюбу у період з 2011 року і по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 та надання позивачці права на спадкування першої черги після смерті ОСОБА_7 .
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона з ОСОБА_7 проживала однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу близько 10 років. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина. Його дочка та внук є спадкоємцями за законом, вона також є спадкоємцем, оскільки проживала зі спадкодавцем більше 5 років. Так як шлюб з ОСОБА_7 не реєструвала, їй відмовлено в оформленні права на спадкове майно, оскільки вона не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7 .
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, просила його задовольнити та пояснила, що вона зійшлася з ОСОБА_7 в 2011 році, 25.04.2011 він прийшов до неї жити. Він хворів, у нього був тиск, аритмія, гастрит. Вони разом жили, працювали, відпочивали, їздили на море, ходили в кафе, ходили в гості до родичів, разом працювали на присадибній ділянці. У 2018 році помер син ОСОБА_7 і стан здоров'я в нього погіршився. Вони похоронили сина, поставили йому пам'ятник. Через рік йому поставили діагноз - онкологія прямої кишки. З 26.11.2020 він майже був лежачий.
Вона возила його до лікарів на консультації. 06.02.2021 йому зробили операцію, 09.02.2021 його виписали під нагляд сімейного лікаря. Потім йому стало погано і його повезли в реанімацію, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Всі питання на рахунок похорону вирішувала вона і її родичі. За життя вони спільно з ОСОБА_7 витрачали кошти, але в нього їх було недостатньо, кошти давали її родичі, так як операція коштувала 21 тис. грн., реанімація - 44 тис. грн., похорон більше 30 тис. грн. і значна частина цих витрат - це її кошти.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, вказаних у ньому.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову, подали до суду відзив на позов.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник заперечили проти задоволення позову, також подали відзив на позов.
Третя особа, приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши думку сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини позивачки та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без шлюбу у період з 2011 року і по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі № 644/6274/16-ц від 22.08.2018.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 554/8023/15-ц від 03.07.2019, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
На підтвердження даної позовної вимоги позивач надала суду, зокрема, повідомлення про сплату та рахунки АТ «Хмельницькгаз», за адресою: АДРЕСА_2 (споживач ОСОБА_7 ), з яких вбачається, що за жовтень 2020 до оплати 49,35 грн., за листопад 2020 до оплати 49,47 грн. (а.с.15,25).
Також надано повідомлення та рахунки ТОВ «Хмельницькгаззбут» за адресою: АДРЕСА_2 (споживач ОСОБА_7 ), з яких вбачається, що за вересень 2020 до сплати 175,15 грн., за травень 2018 сума переплати становить 695,78 грн., за жовтень 2018 переплата становить 243,51 грн., за лютий 2018 сума переплати становить 6928,14 грн., за грудень 2018 сума переплати становить 3006,15 грн., за жовтень 2018 сума переплати становить 417,46 грн., за червень 2018 сума переплати становить 660,90 грн. (а.с.15,17,20,21,22,23,24).
Згідно рахунку ПАТ «Хмельницькобленерго» за адресою: АДРЕСА_2 (платник ОСОБА_7 ), за вересень до оплати 0 грн.00 коп., однак даний запис закреслено (а.с.17).
Згідно повідомлення про сплату та рахунку АТ «Хмельницькгаз», за адресою: АДРЕСА_1 (споживач ОСОБА_1 ) за жовтень 2018 до оплати 69,58 грн. (а.с.19).
Однак, вказані повідомлення і рахунки не доводять факту проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_7 з 2011 року до смерті останнього.
Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради № 1446 від 07.06.2021, на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство (а.с.81), однак, у даній довідці не вказано період протягом якого позивач проживала разом з ОСОБА_7 до дня його смерті та не вказано, чим підтверджується ведення ними спільного господарства.
При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 712/7830/16-ц від 05.02.2020 факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Позивачем також надано проїзні документи на ім'я позивачки та на ім'я ОСОБА_7 (а.с.26-27), під час дослідження яких вона вказала, що вони неодноразово разом їздили на відпочинок.
Однак, відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 490/10757/16-ц від 24.01.2020 факт спільного відпочинку протягом 2001 року та до 2014 року, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 712/14547/16-ц від 11.12.2019 факт періодичного проживання, спільного відпочинку сторін без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Позивачем також надано фотознімки під час спільного відвідування весілля, однак, згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у справі № 588/350/15 від 15.08.2019 факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно довідки Ярмолинецької селищної ради № 595 від 01.03.2021 ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) та понесла витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_7 в розмірі 10925 грн. згідно накладної №172 від 27.02.2021 (а.с.28).
Однак, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі № 202/5003/16-ц від 25.11.2019 наявність у позивача документів, пов'язаних із смертю та захороненням особи не можуть бути взятими до уваги, оскільки сама їх наявність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків з померлим. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є сусідками позивачки, а також свідок ОСОБА_10 , яка є племінницею позивачки, суду показали, що з 2011 року позивачка та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю як чоловік і дружина, вели спільне господарство, разом ходили на весілля, похорони, разом їздили відпочивати. Коли ОСОБА_7 захворів, позивачка водила його до лікарів, купувала ліки та доглядала за ним. Коли ОСОБА_7 помер, позивачка поховала його.
Однак, відповідач ОСОБА_3 , допитана в якості свідка, позов не визнала та показала, що батько ( ОСОБА_7 ) після смерті матері зловживав алкоголем. Пив періодично дуже сильно, в зв'язку з чим вони певний час не спілкувалися, але коли він поламав ногу, то вони примирилися і з того часу постійно були на зв'язку. Він розказав їй про знайомство з позивачкою, вона запрошувала його до себе, він любив випити, заїжджав до позивачки, випивав, залишався в неї, періодично він виходив з цього стану і повертався додому, він жив у себе на квартирі, не хотів нікого шукати і не хотів одружуватися, вони з позивачкою не проживали однією сім'єю, ніякого спільного господарства і спільних покупок у нього з позивачкою не було. В свою квартиру батько купував все сам. В 2015 році вона поїхала в Італію, батько почував себе добре. Біля будинку, де жив батько, була велика земельна ділянка, батько постійно працював там сам, пізніше йому допомагав син (її брат). Позивачка намагалася реалізувати його майно, він їй різко відмовив і вона для того щоб помиритися, повела його до нотаріуса, щоб він склав заповіт на свою дочку ( ОСОБА_11 ). Коли батько захворів і був в реанімації, вона (свідок) не могла приїхати в Україну через карантинні обмеження. Після смерті батька через короткий період часу позивачка почала телефонувати на рахунок майна. Пізніше, коли вона була в Україні, то намагалася порозумітися з позивачкою і запропонувала їй компенсацію, пропонувала також свою квартиру в м. Хмельницькому, однак, вона відмовилась. Через тиждень після смерті батька позивачка приїхала з родичем до господарства батька і забрала мотоблок та іншу техніку та інвентар.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та показав, що його дідусь ОСОБА_7 певний час жив з позивачкою, певний час жив сам. Він знав свого діда лише з лютого-березня 2019 року, коли зустрівся з ним на прохання своєї матері. За 2019-2020 роки дідусь 3-4 рази з'їжджав від позивачки і проживав сам, зокрема, в вересні-жовтні 2020 він проживав у себе на АДРЕСА_3 . Коли позивачка перепрошувала його, він повертався до неї. Він мав земельну ділянку і обробляв її.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що ОСОБА_7 був її сусідом через один будинок, у нього був город, квітник, була машина. Востаннє вона бачила ОСОБА_7 восени 2020 року, він проживав в себе, порався на квітнику, возив квіти на базар, фарбував ворота. Позивачка приїжджала до нього один раз, вони розмовляли. Позивачка з ОСОБА_7 то жили разом, то не жили разом. З літа по осінь 2020 ОСОБА_7 жив на ОСОБА_13 . Коли ОСОБА_7 жив з позивачкою, то приїжджав навідуватися до своєї квартири сам і працював на городі сам.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що була сусідкою ОСОБА_7 , що в 2018 році, коли вона водила онука до дитсадка, то бачила його, це було практично кожен день. В 2020 році вона також бачила його на ОСОБА_13 . Вона бачила його самого, позивачку бачила один раз і вона ніколи не допомагала йому по господарству.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вони з ОСОБА_7 були сусідами по будинках і по городу. 6-7 років назад він познайомився з позивачкою. Він жив то у неї, то повертався до себе і жив сам, потім вона перепрошувала, він повертався до неї, у них весь час було таке життя, але більшість часу він перебував у себе на АДРЕСА_3 . Це не були сімейні подружні відносини. За весь період вона бачила позивачку два рази. Після смерті ОСОБА_7 , позивачка приїхала і два дні вивозила майно сина ОСОБА_7 - ОСОБА_16 .
Таким чином, судом встановлено, що позивач періодично проживала з ОСОБА_7 з 2011 року по день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В цей період вони разом ходили до родичів на свята (весілля тощо) та інші заходи, разом відпочивали, однак, доказів, які б об'єктивно та неспростовно доводили факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини ОСОБА_7 та позивачки, без шлюбу у період з 2011 року і по день смерті ОСОБА_7 , суду не надано.
При цьому, суд враховує, що належних та допустимих доказів проживання позивачки та ОСОБА_7 з 2011 року до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема, доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, суду не надано, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Щодо вимоги про надання позивачці права на спадкування першої черги після смерті ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що при житті ОСОБА_7 залишив заповіт, посвідчений 17.02.2017 приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В., згідно якого все своє майно він заповів дочці - ОСОБА_3 (а.с.95). На даний час заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 03.03.2021, та поясненнями позивача та її представника про те, що ними визнається вказаний заповіт.
Зі спадкової справи № 21-2021, заведеної після смерті ОСОБА_7 вбачається, що дочка останнього - ОСОБА_3 08.04.2021 звернулася до Генерального консульства України в Неаполі із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 . Дану заяву зареєстровано приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. 09.07.2021.
Отже, відповідач ОСОБА_3 , вчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, а відтак є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Оскільки позивачем у даному провадженні не доведено факт проживання однією сім'єю, як дружини та чоловіка з ОСОБА_7 , без шлюбу у період з 2011 року і по день смерті ОСОБА_7 , у зв'язку з чим не доведено її належність до будь-якої черги спадкування за законом, зокрема, до четвертої черги спадкування за законом відповідно до ст.1264 ЦК України, тому позов у частині вимоги про надання позивачці права на спадкування першої черги після смерті ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.
Крім вищезазначеного, суд враховує, що позивач не довела те, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_7 був у важкому стані нетривалий час безпосередньо перед смертю, а саме, з 17.02.2021 по 26.02.2021, що підтверджується посмертним епікризом історії хвороби ОСОБА_7 , поясненнями відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . З показів даних осіб вбачається, що до цього часу ОСОБА_7 був повністю дієздатним, в повній мірі сам себе обслуговував, обробляв город, готував їжу, їздив на автомобілі, вирощував та продавав квіти тощо.
Позивачем також не доведено, що вона матеріально забезпечувала ОСОБА_3 . Навпаки, як вбачається з показань відповідача ОСОБА_3 , допитаної як свідка, у батька була непогана пенсія, крім того, він був дуже заощадливим, завжди мав кошти, і навіть позичав родичам немалі суми коштів. ОСОБА_3 також показала, що пропонувала кошти на лікування батька, однак, він і позивачка відмовлялися. Аналогічні покази дав відповідач ОСОБА_5 .
При цьому, суд також враховує, що згідно інформації ГУ ПФУ в Хмельницькій області ОСОБА_1 станом на лютий 2021 отримувала пенсію в розмірі 2805,27 грн., а ОСОБА_7 станом на лютий 2021 отримував пенсію в розмірі 4724,21 грн. (а.с.167-168).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 373/1144/17 від 11 грудня 2020 року підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18)).
Оскільки позивачем не доведено її належність до будь-якої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , також не доведено підстав для одержання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1223,1259 ЦК України, ст.ст.12,13,81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та надання права на спадкування першої черги, відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шевчик О.М.