Справа №766/1872/18
н/п 1-кп/766/100/21
про обрання запобіжного заходу
17.12.2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12017230040007116 від 23.12.2017 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -
У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 02.02.2018 перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України. 19.03.2021 зазначене провадження передано в провадження судді ОСОБА_1 в порядку повторного автоматизованого розподілу, оскільки раніше визначений суддя звільнений у відставку.
Під час судового засідання 23.11.2021 прокурор звернулася до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» щодо ОСОБА_4 , посилаючись на систематичні неявки останнього до суду та переховування, метою якого є уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення,міцних соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, що є достатніми ризиками для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.11.2021 ОСОБА_4 був оголошений в розшук, враховуючи систематичні неявки для участі в судових засіданнях. 16.12.2021 ОСОБА_4 на виконання ухвали суду про оголошення останнього в розшук був затриманий та доставлений до суду.
Під час вирішення питання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник та ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, запевнивши у відсутності підстав для ухилення від явки до суду, зазначивши, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій.
Прокурор наполягала на задоволенні заявленого нею клопотання, оскільки ОСОБА_4 був обізнаний про існування кримінального провадження щодо нього, проте до суду не з'являвся, що призвело до безпідставного затягування розгляду кримінального провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги наступне.
Частиною ч. 1 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зокрема, ч. 2 ст. 184 КПК України регламентовано, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. У ході проведення судового засідання встановлено, що зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства стороною обвинувачення було дотримано.
При вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 178 КПК, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані ст. 177 КПК. Зокрема, з ч. 1 ст. 177 КПК України випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, пов'язаного із відкритим викраденням чужого майна, за яке передбачена відповідальність позбавлення волі на строк до 4 років. Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; відомості, що характеризують особу ОСОБА_4 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте в силу ст. 89 КК України являється особою раніше не судимою; відсутність беззаперечних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків.
Суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 91 КПК України, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому ч. 1 ст. 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно ОСОБА_4 неодноразово було застосовано примусовий привід через систематичне невиконання покладеного на нього обов'язку щодо явки до суду, в результаті чого останній був оголошений у розшук, проте останній має постійне зареєстроване місце проживання.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
У свою чергу альтернативою можливості застосування тримання під вартою може бути і домашній арешт, який відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Так не зважаючи на встановлення ряду ризиків, які можуть мати своїм наслідком порушення обов?язків обвинуваченим ОСОБА_4 , суд вважає встановлені вище обставини недостатніми для обрання найбільш судового запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 має постійне та зареєстроване місце проживання, вважається особою раніше не судимою, відомостей про негативні характеристики матеріали кримінального провадження не містять, як і відсутні дані про вчинення за цей час нового кримінального правопорушення, останній є учасником бойових дій.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження переховування ОСОБА_4 від суду та вчинення ним нових злочинів, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 176-178, 181, 183, 184, 194, 331, 369, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Стратіївка Тростянецького району Вінницької області) запобіжний захід у вигляді «домашнього арешту» строком на два місяці до «17» лютого 2022 року.
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло за адресою проживання: АДРЕСА_1 , у період доби з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
Покласти на ОСОБА_4 наступні процесуальні обов'язки:
1) прибувати до суду, із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися с. Олександрівка, Білозерський район, Херсонська область без дозволу суду;
3) повідомляти суд та орган внутрішніх справ за місцем проживання про зміну місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що працівники органів внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтись в його житло, вимагати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Виконання ухвали доручити Відділенню поліції (смт. Білозерка) №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області.
Покладені обов'язки довести до відома обвинуваченому ОСОБА_4 під розпис та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1