Категорія №2.33
Іменем України
22 квітня 2010 року Справа № 2а-1564/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання Кір'ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду про встановлення наявності компетенції (повноважень) посадової особи Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду, суб'єкта владних повноважень Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії України, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вжити заходи до усунення порушень та винесення припису,
встановив:
02 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду про встановлення наявності компетенції (повноважень) посадової особи Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду, суб'єкта владних повноважень Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії України, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вжити заходи до усунення порушень та винесення припису.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2001р. між позивачем та ВАТ „Об'єднане господарство залізничного транспорту” (далі ВАТ „ОГЗТ”) було укладено договір на користування електричною енергією №ЕС-1 від 20.02.2001 у редакції ПКЕЕ від 18.10.2000р. №1072 по якому він отримував електричну енергію.
У Зв'язку з вступом у законну силу Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України „Про внесення змін до Правил користування електричною енергією” від 17 жовтня 2005 року №910 ОСОБА_1, як споживачем та ВАТ „ОГЗТ” - Власником мереж; -Основним споживачем ( відповідно до п.1.2 ПКЕЕ основний споживач - власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам ) було укладено новий договір про постачання електричної енергії №137 від 01.10.2007 (далі Договір про постачання №137 від 01.10.2007) з електропередавальною організацією та постачальником за регульованим тарифом на закріпленій території ТОВ „ЛЕО”.
Але при укладенні договору про постачання №137 від 01.10.2007, основний споживач ВАТ „ОГЗТ” в порушення п.5.4.15 ПКЕЕ не надав постачальнику електричної енергії ТОВ „ЛЕО” довідки про перелік його субспоживачів так як вони були у наявності як найменш ФОП ОСОБА_1 у відповідності до укладеного з ВАТ „ОГЗТ” договору на користування електричною енергією №ЕС-1 від 20.02.2001, який діяв на момент укладення ВАТ „ОГЗТ” договору на постачання №137 від 01.10.2007 з ТОВ „ЛЕО”.
Позивач вважав, що таке порушення п.5.4.15 ПКЕЕ Основним споживачем - ВАТ „ОГЗТ” призвело до порушення вимог 5.7.2 та п.5.7.6 ПКЕЕ і під час укладення договору про постачання №137 від 01.10.2007 постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ „ЛЕО” та основним споживачем - ВАТ „ОГЗТ”, до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів), у тому числі і ОСОБА_1, не було зазначено додатково умови про: обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання (субспоживачів), у тому числі і ПП ОСОБА_1 та порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів ), у тому числі і ПП ОСОБА_1 що призвело до того, що ВАТ „ОГЗТ” фактично такими порушеннями змусив себе сплачувати вдруге за спожиту електричну енергію за субспоживача, ПП ОСОБА_1 за яку ОСОБА_1 фактично було сплачено електропостачальнику, ТОВ „ЛЕО”.
Крім того, позивачем зазначено, що жодною нормою ПКЕЕ, як і типовими договорами додатками до ПКЕЕ не передбачено за фактично спожиту електричну енергію субспоживачем, ПП ОСОБА_1, нарахувати до сплати іншому споживачу, а саме основному споживачу - ВАТ „ОГЗТ”, як це вказано у відповіді 05.02.2010 №01/10-544 Головного державного інспектору з енергетичного нагляду України .
Разом із цим позивач вказав на те, що відповідач, в порушення своїх службових обов'язків не вжив відповідних заходів реагування до основного-споживач - ВАТ „ОГЗТ” та постачальника електричної енергії ТОВ „ЛЕО” щодо усунення порушень п 5.4.15 ПКЕЕ та не виніс припис про усунення зазначених порушень та про не відповідність пункту 7, облік електричної енергії та порядок розрахунків та п.8 відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією Договору про постачання №137 від 01.10.2007 нормам п.5.7.2 та п.5.7.6 ПКЕЕ.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.78), надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.44).
Представник відповідача Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.19-23, 45-46) та просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказав на те, що діяльність відповідача - Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду визначена Законами України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та „Про електроенергетику”, підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 №929 „Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії” і додаткового підтвердження судовим рішенням не потребує. Головний державний інспектор з енергетичного нагляду України ніяких перевірок (обстежень, інспектування тощо) ФОП ОСОБА_1, ВАТ „ОГЗТ” чи ТОВ „ЛЕО” не проводив, актів перевірок не складав, а, відтак, за нормами діючого законодавства, що регламентують процедуру проведення заходів державного енергетичного нагляду та оформлення їх результатів, не міг видати припис про усунення порушень. Нагляд за процесом укладення договорів не є предметом державного енергетичного нагляду, що здійснює Держенергонагляд, а відтак, її керівник - Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду не має жодних законних підстав для винесення припису до основного споживача - ВАТ „ОГЗТ” про усунення порушень п.5.4.15 ПКЕЕ, а суд - до зобов'язання відповідача винести такий припис. Крім того відповідачем зазначено, що станом на 01.01.2010 у позивача - ФОП ОСОБА_1 відсутні договори, на підставі яких можливе споживання електричної енергії, а саме: договір на електропостачання з постачальником ТОВ „ЛЕО” та договір на технічне забезпечення електропостачання з основним споживачем ВАТ „ОГЗТ”. При таких обставинах, ФОП ОСОБА_1 не є субспоживачем електричної енергії, тому відсутні правові підстави для винесення припису про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 137 від 01.10.2007, укладеного між ВАТ „ОГЗТ” та ТОВ „ЛЕО”.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕО” в судовому засіданні надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача не підлягають задоволенню, оскільки захист прав, свобод та інтересів позивача адміністративним судом у спосіб, обраний позивачем є неможливим. Разом із цим вказав на те, що позивач не є ані споживачем, ані субспоживачем електричної енергії, а доводи адміністративного позову щодо порушення прав позивача є надуманими. Крім того, в силу положень Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” відсутні підстави для винесення припису щодо усунення порушень п.5.4.15 Правил і приведення у відповідність вимогам п.п.5.7.2 та 5.7.6 Правил умов договору від 01.10.2007 №137 та просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.81-82).
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкритого акціонерного товариства „Об'єднане господарство залізничного транспорту” в судове засідання не з'явився, про про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с....).
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ „ЛЕО”, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основним законом який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” встановлено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Спеціальним законом який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі є Закон України „Про електроенергетику”.
Згідно зі ст.2 зазначеного закону, цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику”, енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту; передача енергії - транспортування енергії за допомогою мереж на підставі договору; постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Статтею 9 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.
Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії здійснює нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб'єктів електроенергетики.
Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право:
- безперешкодного доступу до електричних і тепловикористовуючих установок та теплових мереж споживачів та суб'єктів електроенергетики;
отримувати від споживачів та суб'єктів електроенергетики інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів;
- давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів;
- давати споживачам та суб'єктам електроенергетики приписи про приведення засобів обліку, контролю та регулювання споживання електричної і теплової енергії у відповідність з нормами, правилами і стандартами в електроенергетиці;
- надсилати власникам об'єктів споживача подання про невідповідність займаній посаді працівника електротехнічного профілю, який своєчасно не пройшов перевірку знань з електробезпеки та експлуатації струмоприймачів;
- вимагати від споживачів та суб'єктів електроенергетики додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії;
- надавати приписи щодо неприпустимості продовження експлуатації електричних і тепловикористовуючих установок споживачів, якщо це створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, здоров'ю населення;
- застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.
У відповідності зі ст. 21 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
Таким чином, правовою основою діяльності Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії є Закон України „Про електроенергетику”, Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, акти Кабінету Міністрів України та акти Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 929 Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії, з метою вдосконалення управління енергоспоживанням, посилення контролю за режимами використання електричної і теплової енергії затверджено Положення про державний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, яке є обов'язковим для постачальників та споживачів електричної і теплової енергії незалежно від форм власності та видів діяльності.
Відповідно до п.1 зазначеного Положення, державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії.
Згідно з п.4 Положення про державний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, завданнями та функціями Держенергонагляду серед іншого є здійснення в межах своєї компетенції контролю за усуненням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії виявлених порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії; розгляд та вирішення в межах своєї компетенції питань, що виникають у суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії.
Пунктом 6 вказаного Положення закріплено, що Держенергонагляд очолює Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром палива та енергетики.
Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду несе персональну відповідальність за виконання покладених на Держенергонагляд завдань і виконання ним своїх функцій.
Відповідно до п.11 Положення про державний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії Держенергонагляд серед іншого має право вимагати від суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії усунення порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії; надавати (надсилати) суб'єктам електроенергетики, суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи, розпорядження та інші розпорядчі документи щодо усунення порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії; вирішувати у межах своїх повноважень спірні питання, що виникають у суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У задоволенні позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) посадової особи Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду, суб'єкта владних повноважень - Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії України у зв'язку із виявленням ним порушень вжити заходів по їх припиненню, а саме: винести припис до основного споживача - ВАТ „ОГЗТ” про усунення порушень п.5.4.15 ПКЕЕ та до постачальника електричної енергії ТОВ „ЛЕО” та ВАТ „ОГЗТ” про приведення у відповідність до п. 5.7.2 та п. 5.7.6 ПКЕЕ договору про постачання електричної енергії № 137 від 01.10.2007 суд відмовляє з таких підстав.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Оскільки позивач у даній справі не є суб'єктами владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що йому не належить право вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) головного державного інспектора України з енергетичного нагляду щодо надання обов'язкового для виконання припису про усунення порушень, а тому у задоволенні позову позивачам слід відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, визначені законом, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, а повноваження - це офіційно надане кому-небудь право якої-небудь діяльності, ведення справ.
Повноваження головного державного інспектора України з енергетичного нагляду, у тому числі і щодо надання обов'язкового для виконання припису про усунення порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії, визначені Законом України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР „Про електроенергетику”, Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 року № 131) і додаткового підтвердження судовим рішенням не потребують.
Вирішуючи питання про визнання незаконною бездіяльності Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду Лушкіна В.А. суд виходить з наступного.
Згідно із пунктом 12 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 року № 131), головний державний інспектор України з енергетичного нагляду: здійснює керівництво діяльністю Держенергонагляду та розподіляє обов'язки між своїми заступниками; затверджує положення про структурні підрозділи Держенергонагляду; видає накази, затверджує методичні та інструктивні документи щодо забезпечення діяльності Держенергонагляду; визначає порядок і напрями обстеження (перевірки), огляду, інспектування електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії.
Відповідно до підпунктів 2 та 4 пункту 13 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 року № 131), головний державний інспектор України з енергетичного нагляду, його заступники, старші державні інспектори з енергетичного нагляду та державні інспектори з енергетичного нагляду під час виконання своїх функцій мають право здійснювати в установленому порядку обстеження (перевірку), огляд, інспектування електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії, а також складати за їх результатами відповідні акти та видавати в межах своєї компетенції суб'єктам електроенергетики, суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених Держенергонаглядом порушень нормативно-правових і нормативно-технічних актів в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання і здійснювати контроль за їх виконанням.
Згідно із частиною 8 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Припис відповідно до частини 7 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” складається на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу.
З аналізу зазначених норм права суд робить висновок, що головний державний інспектор України з енергетичного нагляду має право під час виконання своїх функцій видавати споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених Держенергонаглядом порушень нормативно-правових і нормативно-технічних актів в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання лише за результатами здійснених в установленому порядку обстеження (перевірки), огляду, інспектування електричних і теплових установок та мереж споживачів електричної енергії, результати яких оформлені актом.
В судовому засіданні встановлено, що на думку позивача, бездіяльність відповідача полягає в тому, що він не виніс припис до ВАТ „ОГЗТ” про усунення порушень п.5.4.15 ПКЕЕ та до постачальника електричної енергії ТОВ „ЛЕО” та ВАТ „ОГЗТ” про приведення у відповідність до п. 5.7.2 та п. 5.7.6 ПКЕЕ договору про постачання електричної енергії № 137 від 01.10.2007 протягом п'яти робочих днів після виявлення порушень за результатами проведеної перевірки і складання акту обстеження від 11.09.2008 ЛСД 257 №23 (а.с.8-10).
В ході судового розгляду справи встановлено, що головний державний інспектор України з енергетичного нагляду ніяких обстежень, перевірок, оглядів, інспектування ані позивача, ані третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкритого акціонерного товариства „Об'єднане господарство залізничного транспорту” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕО”, не проводив, актів не складав, а тому згідно із вимогами Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 року № 131), видати обов'язковий для виконання припис про усунення порушень відкритому акціонерному товариству „Об'єднане господарство залізничного транспорту” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕО” не лише не міг, а і не мав права, що, в свою чергу, виключає зазначену у позові бездіяльність головного державного інспектора України з енергетичного нагляду та її незаконність.
Також, в ході судового розгляду справи судом встановлено відсутність правових підстав для зобов'язання головного державного інспектора України з енергетичного нагляду видати обов'язковий для виконання припис про усунення порушень відкритому акціонерному товариству „Об'єднане господарство залізничного транспорту” та Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕО” через відсутність порушення третіми особами які не заявляють самостійних вимог на предмет спору прав позивача, як субспоживача електричної енергії з огляду на таке.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови від 17 жовтня 2005 року № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, споживачем електричної енергії є фізична або юридична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, а субспоживачем - є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України не допускається.
Відповідно до пункту 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови від 17 жовтня 2005 року № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
В силу вказаних норм, необхідною умовою отримання позивачем статусу споживача або субспоживача та споживання електричної енергії є укладення відповідного договору з третіми особами.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2009 року у справі № 19/84пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено через те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору № 42 про постачання електричної енергії, а тому в силу частини 8 статті 181 Господарського кодексу України такий договір визнаний судом неукладеним, тобто таким, що не відбувся і не може бути предметом судового розгляду (а.с.52).
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на приписи частини 1 статті 72 КАС України обставини щодо відсутності у позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 договору на постачання електричної енергії при розгляді даної справи не доказуються.
Відсутність договору на постачання електричної енергії у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підтверджує товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання” в листі від 31 березня 2010 року № 01-32/2/284 (а.с.48), в якому зазначено, що станом на 01 січня 2010 року (день відключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від електропостачання) діючий договір на постачання електричної енергії відсутній, а, відтак, відсутні правові підстави для електропостачання належної йому майстерні за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, 1-А.
Також, під час судового розгляду справи судом встановлено, що 05 листопада 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Об'єднане господарство залізничного транспорту” (власником мереж) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) підписаний договір № 1 про технічне забезпечення електропостачання споживача, за умовами якого власник мереж зобов'язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач - дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього договору (а.с. не пронумеровано!!!).
Разом з цим, суд зауважує, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача не є підставою для постачання електричної енергії, оскільки відповідний договір згідно із абзацом 14 пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови від 17 жовтня 2005 року № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, регламентує лише забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок об'єкту фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 мережами відкритого акціонерного товариства „Об'єднане господарство залізничного транспорту”.
Відповідно до пункту 1.2 договору власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії.
Згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору власник мереж зобов'язався забезпечувати:
- технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 30 кВт потужності на 2 класи напруги (ступінь напруги 0,4 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності;
- на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів споживача згідно з «Правилами устройства электроустановок».
Пунктом 10.6 договору про технічне забезпечення електропостачання від 05 листопада 2008 року № 1 встановлено, що цей договір укладається на строк до 31 грудня 2009 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Листом від 30 листопада 2009 року № 833 відкрите акціонерне товариство „Об'єднане господарство залізничного транспорту” на виконання умов пункту 10.6 договору про технічне забезпечення електропостачання від 05 листопада 2008 року № 1 повідомило фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про розірвання з 01 січня 2010 року зазначеного договору через відсутність у останнього укладеного договору на постачання електричної енергії та попередило про відключення від мереж з 00 годин 01 січня 2010 року (а.с.30)
Крім цього, рішенням господарського суду Луганської області від 12 лютого 2010 року та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року у справі № 9/17пд за позовом відкритого акціонерного товариства „Об'єднане господарство залізничного транспорту” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання від 05 листопада 2008 року № 1 у задоволенні позову відмовлено, оскільки договір про технічне забезпечення електропостачання від 05 листопада 2008 року № 1 визнаний судом неукладеним.
Тобто, на дату судового розгляду і вирішення адміністративної справи № 2а-1564/10/1270 у позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 згідно судових рішень, які набрали законної сили (постанови Луганського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2009 року та постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2009 року у справі № 19/84пд, рішення господарського суду Луганської області від 12 лютого 2010 та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року у справі № 9/17пд) відсутні договори як на постачання електричної енергії, так і на технічне забезпечення електропостачання.
Відсутність зазначених договорів згідно із частиною 1 статті 26 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР „Про електроенергетику”, частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови від 17 жовтня 2005 року № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, обумовлює заборону на відпуск енергії та позбавляє споживача права споживання електричної енергії, а тому позовні вимоги про зобов'язання головного державного інспектора України з енергетичного нагляду видати обов'язковий для виконання припис про усунення порушень відкритому акціонерному товариству „Об'єднане господарство залізничного транспорту” та Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕО” визнаються судом безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України у сфері електроенергетики.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „ЛЕО” в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про встановлення наявності компетенції (повноважень) посадової особи Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду; визнання незаконною бездіяльності Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду з невинесення припису, зобов'язання відповідача винести припис до постачальника електричної енергії ТОВ „ЛЕО” та ВАТ „ОГЗТ” про приведення у відповідність до п. 5.7.2 та п. 5.7.6 ПКЕЕ договору про постачання електричної енергії № 137 від 01.10.2007, пункту 7 облік електричної енергії та порядок розрахунків та п.8 відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією слід відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 19 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 26 квітня 2010 року, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду про встановлення наявності компетенції (повноважень) посадової особи Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду, суб'єкта владних повноважень Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії України, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вжити заходи до усунення порушень та винесення припису - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 27 квітня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.