Справа № 766/16079/17
н/п 6/766/1152/21
про відмову в задоволенні клопотання
14.12.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючої судді Шестакової Я.В.
при секретарі Ференц А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні заяву Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, боржник : ОСОБА_1 ,-
встановив:
26.11.2021 року представник Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення судового наказу № 766/16079/17 від 17.10.2017 року до виконання зважаючи на те, що судові накази були отримані представником 05.08.2018 року та в зв'язку з запровадженням карантину на території України не вдалося можливим своєчасно подати наказ на примусове виконання.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення розгляду заяви без його участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
Оскільки згідно ч.3 ст.433 ЦПК України заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, судом розглянуто заяву за відсутності сторін, які були належним чином повідомлення про місце та час розгляду заяви.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 17.10.2017 року Херсонським міським судом Херсонської області видано судовий наказ № 766/16079/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 9833,07 грн. та судових витрат в сумі 800,00 грн.Судовий наказ набрав чинності 17.11.2017 року та виданий стягувачу 05.08.2018 року.
З заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся 21.09.2021 року.
29.09.2021 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання через пропуск встановленого законом строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
За ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 р. «Пономарьов проти України» суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти підстави для поновлення строків.
Таким чином, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Разом з тим, необхідно зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, суд не вважає поважними посилання заявника на існування карантинних обмежень, як підставу для тривалого не звернення до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.02.2020, Кабінет Міністрів України починаючи з 12.03.2020 по всій території України встановив карантин (постанова від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями)).
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XІІ «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 року N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).
У подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в новій редакції, яким унормовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що визначені ЦПК України процесуальні строки за період з 02.04.2020 по 16.07.2020, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас починаючи з 17.07.2020 законодавець змінив порядок застосування процесуальних строків в цивільному судочинстві, визначивши обов'язкові умови, з настанням яких закон пов'язує можливість поновлення строків. Також із внесеними Законом № 731-IX змінами, законодавець з метою забезпечення основоположних гарантій учасників справи на оскарження судових рішень передбачив додатковий 20-денний строк, який обчислюється з дня набрання цим Законом чинності, протягом якого особи мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Тобто, процесуальні строки, які були продовжені вищезазначеним законом, закінчилися 06.08.2020.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ЦПК України не встановлює жодних строків звернення з заявою про видачу виконавчого листа, а тому положеннями пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 540-IX і не було передбачено продовження строку звернення з вказаною заявою.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема, на підтвердження того, що встановлення неповного робочого часу підприємства зумовило дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження в межах строку пред'явлення їх до виконання - протягом трьох років - до моменту введення карантину та після закінчення строків встановлених законом щодо карантинних обмежень.
Крім того, встановлення неповного робочого часу підприємства стягувача є його внутрішнім організаційним питанням. Навіть у разі виникнення під час проведення організаційних заходів труднощів, що призвели до пропущення процесуальних строків, буде несправедливо порушувати права боржника, безпідставно розширюючи межі строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, всупереч принципу юридичної визначеності.
З огляду на викладене, суд вважає, що стягувачем було допущено тривале ,без поважних причин , зволікання щодо звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом, отриманим 05.08.2018 року .
Таким чином, враховуючи відсутність причин поважності пропуску строку для пред'явлення до виконання судового наказу у справі 766/16079/17, заява ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 55, 258, 260, 353, 433 ЦПК України, пункт 17 частини 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В::
У задоволені заяви Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, боржник : ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Я.В.Шестакова