Справа №766/901/20
Пров. №2/766/3754/21
07 грудня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Савчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Дергільова Олега Григорівна, Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Зоріна Наталія Володимирівна про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно з припиненням права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошового вкладу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахування заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 19 грудня 2017 року, серія та номер р. №2758, видане приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною на ім'я ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 20 грудня 2017 року, р.№2783 видане приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною на ім'я ОСОБА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Дергільової О.Г. від 19.12.2017 р., індексний номер 38819498, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та припинити право власності ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру загальною площею 55,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на двокімнатну квартиру загальною площею 55,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошовий вклад у сумі 20 тис. доларів США на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та в разі відсутності зазначених коштів на рахунку банку, стягнути на його користь їх з ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входили: двокімнатна квартира загальною площею 55,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошові збереження в АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Розпорядження на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не залишила. Спадкоємцем першої черги за законом померлої є мати ОСОБА_4 , яка не встигла прийняти спадщину, оскільки померла до закінчення встановленого шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 - син померлої ОСОБА_5 відмовився від приняття спадщини, то спадщину після смерті ОСОБА_4 отримав він (син останнього). Вказує, що право на прийняття належної ОСОБА_4 частини у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , перейшло до її спадкоємця, тобто до нього (спадкова трансмісія), він її прийняв в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України. Разом з тим, йому стало відомо, що 19.12.2017 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. видано свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , який проживав разом зі спадкодавцем на час її смерті та умисно не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців. Крім того, 19.12.2017 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. на підставі вищевказаного свідоцтва зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, що входила до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності. Вказує, що при видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом не було враховано наявність інших спадкоємців, що призвело до фактичного позбавлення, на той час, його неповнолітнього права на отримання спадку.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.01.2020 року накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
13.05.2020 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. надано належним чином засвідчену копію спадкової справи №4/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
26.05.2020 року представником позивача подано клопотання про приєднання доказів.
29.07.2020 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошового вкладу, у якому просив встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 р. по 01.01.2017 р.; визнати об'єктами права спільної сумісної власності його та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та грошовий вклад у сумі 20 тис. доларів США, що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ"Укрексімбанк"; визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 238442765101, номер запису про право власності: 3915382 та грошового вкладу, відкритого на ім'я ОСОБА_3 , що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ"Укрексімбанк"; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування зустрічного позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його цивільна дружина ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входила двокімнатна квартира АДРЕСА_2 та грошовий вклад у сумі 20 тис. дол. США, що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Спадкування відбувалося за законом, спадкоємцями першої черги була мати померлої ОСОБА_4 , яка не встигла прийняти спадщину, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за 1 місяць та 24 дні до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. За життя спадкоємець першої черги з заявою про прийняття спадщини не зверталася. Спадкоємець другої черги за законом рідний брат спадкодавця ОСОБА_5 , 01.06.2017 р. звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Дергільової О.Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини на його користь. Він, 15.02.2017 р., як спадкоємець четвертої черги за законом звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та зазначив, що факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу буде доводити у суді. В жовтні 2017 р. він звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , та рішенням від 01.12.2017 р. судом встановлено факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 з січня 2002 р. до 01.01.2017 р. Після набрання рішенням законної сили, він звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2017 р. та від 20.12.2017 р. В лютому 2020 р. мати відповідача ОСОБА_6 в апеляційному порядку оскаржила рішення суду від 01.12.2017 р., постановою Херсонського апеляційного суду від 20.05.2020 р. рішення суду від 01.12.2017 р. скасовано і заява про встановлення факту залишена без розгляду. На час звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення був відсутній спір між спадкоємцями щодо спадкового майна. У зв'язку з виникненням у 2020 р. претензій спадкоємця ОСОБА_4 . ОСОБА_1 , який 10.11.2017 р. оформився в спадкових правах, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої баби, в порядку спадкової трансмісії як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_3 , він змушений звернутися до суду. У 2002 р. він познайомився з ОСОБА_3 , на той час вони працювали на одному підприємстві. З 2003 р. почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, який складався з його пенсії, заробітної плати та заробітної плати ОСОБА_3 . У 2004 році вони змінили місце роботи, він працював начальником відділу охорони на підприємстві ПАТ "Херсонгаз", а ОСОБА_3 працювала економістом в ДП "Херсонгазбуд" ПАТ "Херсонгаз". ОСОБА_3 була інвалідом ІІ групи, мала ряд хронічних захворювань, а саме "системная красная волчанка, аутоимунная форма акт. ІІ-ІІІ генирилизованный процесс с поражением кожи, печени: ревматоидный артрит; остеохондроз шейных та грудных позвонков; васкулит сосудов головного мозга с умеренно выраженным вегетативным синдромом" і знаходилась на диспансерному обліку з 1981 р. Для полегшення страждань дружини, позаяк були часи, коли вона взагалі не могла рухатися, він пройшов курси по програмі "оздоровий масаж", "домашня медсестра", "основи медичних знань", "основи мануальної терапії", "точковий масаж". Він робив ОСОБА_3 масажі, ін'єкції, слідкував за прийомом ліків та правильним харчуванням. Наряду з традиційним медичним лікуванням вона отримувала від нього допомогу нетрадиційною медициною. Починаючи з 2006 р. він почав займатися нетрадиційною медициною, що також для їх сім'ї стало додатковим заробітком. З врахуванням стану здоров'я ОСОБА_3 , він займався домашнім господарством фактично самостійно. У квітні 2007 р. у ОСОБА_3 виявлений цукровий діабет ІІ типу, середньої ступені тяжкості, а у 2016 р. ішемічну хворобу серця. За час сумісного проживання ними була придбана двокімнатна квартира по АДРЕСА_3 , яка незабаром була продана, деякий час вони проживали в орендованій квартирі. 18.12.2013 р. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ними, за рахунок спільно зароблених коштів, придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка була оформлена на ОСОБА_3 24.01.2014 р. вони були зареєстровані за цією адресою і постійно проживали в квартирі, зробили ремонт, сплачували комунальні платежі. Після смерті ОСОБА_3 він продовжує проживати в квартирі, яка є єдиним місцем його проживання. Вважає, що спірна квартира та гроші на рахунку в АТ "Укрексімбанк", які вони накопичували на лікування ОСОБА_3 належить їм на праві спільної сумісної власності, і він має право на 1/2 частину спільно нажитого майна.
30.07.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказала, що положення статті 1276 ЦК України стосуються лише випадку прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини, яку не встиг подати спадкоємець ОСОБА_3 . Спадкова трансмісія передбачає можливість спадкоємців (трансмісарів) набути право від спадкоємця (трансміттента), що був закликаний до спадкування, але помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти, прийняти спадщину і для цього законодавець передбачив автоматичне продовження строку до трьох місяців. Право спадкоємця ОСОБА_4 прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття після смерті ОСОБА_3 перейшло до її спадкоємця, який у строк до 07.08.2017 р. повинен був подати заяву про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії нотаріусу. 21.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про надання йому роз'яснень стосовно можливості прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про право на спадщину. Листом від 21.01.2021 р. нотаріусом надано роз'яснення щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцю п'ятої черги за законом з урахуванням прав неповнолітньої особи, а не як спадкоємцю особи, яка не встигла реалізувати своє право на прийняття спадщини (трансмісіару). Вважає, що позивачем пропущено строк на прийняття спадщини в порядку ст.1276 ЦК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2020 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладено.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.09.2020 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунку у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» з відповідними відсотками та нарахуваннями, що були успадковані ним після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах ціни позову у розмірі 20000,00 доларів США.
31.08.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому вказала, що вимога про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно розглядається як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно відповідачем, за яким зареєстровано право на це майно, а тому належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто ОСОБА_2 . З огляду на вказане, відсутні підстави для залучення нотаріуса в якості третьої особи. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки право на прийняття належної ОСОБА_4 частки у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , перейшло до її спадкоємця ОСОБА_1 . Станом на час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім. Проте, із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач не звертався, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 був неповнолітнім, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Крім того, вказала, що оскільки нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті та оформлені спадщини після смерті ОСОБА_3 , в той час як вимоги про визнання права власності узгоджуються зі способами захисту цивільних прав, визначених ст. 16 ЦК України, доводи відповідача в цій частині є юридично неспроможними.
31.08.2020 року представником позивача подано відзив на зустрічний позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову та вирішити питання про розподіл судових витрат. Вказала, що ОСОБА_2 пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, та саме з вказаного часу розпочався сплив трирічного строку на звернення до суду за вимогами про визнання об'єктами права спільної сумісної власності квартири та грошових коштів, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину вищевказаного майна. 15.02.2017 р. ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Дергільової О.Г. із заявою про прийняття ним спадщини, як спадкоємець четвертої черги, при цьому, із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя не звертався. Звертала увагу, що звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем не перериває спливу строку позовної давності. Вказала, що спірне спадкове майно, квартира не може бути визнана об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки на її придбання були витрачені особисті кошти ОСОБА_3 , отримані нею від продажу об'єктів нерухомості, що були набуті померлою до початку проживання із ОСОБА_2 . З вказаних підстав не може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності і грошовий вклад у сумі 20 тис. доларів США, оскільки 06.07.2015 р. ОСОБА_4 (матір'ю ОСОБА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу відчужено житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, за грошові кошти, отримані від продажу нею придбано квартиру, а решту коштів в розмірі 20 тис. доларів США подаровано доньці ОСОБА_3 , які остання 28.03.2016 р. передала на зберігання до банку.
31.08.2020 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав не відповідності вимогам ст. 177 ЦПК України та надано строк на усунення недоліків.
07.09.2020 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
07.10.2020 року представником відповідача, а 16.10.2020 р. представником позивача подані заяву про долучення доказів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, вирішено питання про виклик свідків.
15.04.2021 року представником відповідача подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.
15.07.2021 року представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним подано письмові судові дебати, у яких просила первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити, стягнути понесені судові витрати.
15.07.2021 року представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом подано заключне слово, у якому просила відмовити у задоволенні первісного позову та зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 02.03.2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити; зустрічний позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов просила задовольнити в повному обсязі. Вказала, що у 2017 році ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру і грошовий вклад. ОСОБА_2 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2003 року. ОСОБА_2 й досі проживає у спірній квартирі, оскільки це його єдине житло.
В судове засідання 07.12.2021 року сторони не прибули, представником позивача та відповідачем подані заяви про розгляд справи у відсутність.
Суд, заслухавши вступні слова представників сторін, допитавши відповідача в якості свідка, та 19.04.2021 р., 03.06.2021 р. свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Допитаний в судовому засіданні 19.04.2021 р. свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_7 його син, а ОСОБА_2 проживав з його сестрою ОСОБА_3 . Йому відомо, що квартира по АДРЕСА_4 придбана за гроші сестри ОСОБА_3 , а вклад 20 тис. доларів США подарунок померлої матері, як частка, що залишилася від продажу матір'ю будинку. У травні 2013 року продали дачу, сестра забрала гроші собі, також була квартира по АДРЕСА_3 , в листопаді 2012 року квартиру продали за 25 тис.грн., потім переїхали до батьківської хати, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не бажали там проживати та переїхали на квартиру. Батьківську хату продали, після продажу будинку придбали матері квартиру (будинок продали за 80 тис., гроші розділили, йому 25 тисяч, 25 тисяч сестрі та 30 тисяч матері). Оформлювали все на сестру, оскільки вона хворіла з 4 класу, весь час була на інвалідності. У 2016 році сестра сказала, що їй погано, треба робити операцію, повідомила, що вона зробила вклад 20 тис. доларів. Сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері не говорили, оскільки вона вже була не в собі, всіх путала. Після смерті сестри, ОСОБА_2 сказав, що йому треба щось залишити з житла, а він сказав, що б той віддав йому вклад та приблизно 15 тис. доларів США за квартиру. ОСОБА_8 обіцяв віддати гроші пізніше, він з ним їздив за вкладом, він повідомив, що дає 18 тис. доларів США та більше нічого не дасть. Сестра працювала на нафтобазі, тільки у жовтні 2016 р. у неї стало боліти серце, а 29.12.2016 р. вона ще була на роботі. Вони ходили через день навідували матір. Дачу продала сестра в травні 2013 р. за 15 тис. доларів США; квартиру в листопаді 2012 р. за 25 тис. (квартиру придбали у 90 роках). Будинок належав батькам, в червні 2015 р. його продали за 80 тис. доларів США, однак, в договорі вказана інша ціна, оскільки ухилялися від податків. ОСОБА_9 з ОСОБА_8 почали проживати з 2004 року в однокімнатній квартирі по АДРЕСА_3 , вони разом вели господарство, чи був ОСОБА_8 працевлаштований йому не відомо. Бюджет сестри та ОСОБА_8 складався із зарплати сестри, ОСОБА_8 заробляв масажами. Йому відомо, що ОСОБА_8 працював у м.Сімферополь масажистом, ОСОБА_9 їздила до нього на вихідних. Вони проживали разом до самої смерті сестри. У листопаді 2012 р. проживали у батьківському будинку, ОСОБА_8 бажав поїхати в Ілічівськ , а ОСОБА_9 хотіла проживати у м. Херсоні, вони придбали автомобіль Нісан жук, ОСОБА_8 досі на ньому їздить. Про квартиру по АДРЕСА_3 йому відомо, що її придбали у 2008 році, батько дав більше грошей, за скільки саме була придбана вказана квартира не відомо. Ремонт у тій квартирі робив батько з 2008 р. та до дня її продажу. Він відмовився від спадщини, оскільки просив ОСОБА_8 та той обіцяв йому 20 тис. доларів США. Про те, що ОСОБА_8 у 2017 році отримав свідоцтво про право на спадщину йому відомо.
Допитаний в судовому засіданні 03.06.2021 р. в якості свідка відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду пояснив, що познайомився з ОСОБА_3 коли працював начальником служби безпеки, а вона економістом. Він займався травмами, вирішив допомогти ОСОБА_9 , оскільки вона була інвалідом дитинства. Після третього сеансу масажу, вони почали проживати разом, він все своє нерухоме майно продав, коли почали з ОСОБА_9 проживати разом, він продовжив навчатися. Подруги ОСОБА_9 приходили до них у гості, він поїхав до Києва та вирішив отримати спецдозвіл на заняття масажем, а потім проходив навчання щодо рефлексотерапії, його допустили до остеопатії. У ОСОБА_9 було аутоімунне захворювання. Коли вони познайомилися, її однорічка померла та він вирішив надавати ОСОБА_9 допомогу та вона прожила ще 14 років. Він продав квартиру та перейшов проживати до ОСОБА_9 в її однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 . Її батьку робили операцію в інституті Амосова , він за ним доглядав. Він їздив до м.Ялта, заробляв гроші працюючи масажистом на кінозйомках, потім працював в Севастополі також неофіційно. ОСОБА_9 продала квартиру та дачу. Він працював для родини, куди ОСОБА_9 витрачала кошти, що він заробляв йому не відомо. Квартиру, що знаходилася у двоповерховому будинку придбавали за спільні кошти, з матір'ю ОСОБА_9 проживати разом не вдавалося. Останні три роки ОСОБА_9 танула на очах, бажала зробити операцію, збирали кошти. Вона казала, що брат забрав гроші від продажу, а вона купила квартиру матері. Гроші витрачалися на ліки, у нього був грошовий вклад, він продав своє авто. ОСОБА_12 він віддав вклад. З ОСОБА_9 однією родиною проживали приблизно з 2003 року, він хотів допомагати, офіційно не одружувалися, в однокімнатній квартирі було тяжко, ОСОБА_9 багато часу приділяла подругам. Вони проживали як подружжя з моменту початку спільного проживання, гроші він не ховав, розпоряджалися бюджетом спільно, робили маленькі покупки, ОСОБА_9 давав кошти. Він отримував невелику пенсію. В Севастополі він заробляв від тисячі доларів до півтори тисячі на місяць, в Херсоні - тисячу доларів. Частина його грошей була в банку, але більша частина знаходилася вдома. В Мегабанке гроші були від продажу його квартири, яка знаходилася по АДРЕСА_3 , більша частина грошей. Продали квартиру, оскільки хотілось кращої квартири, потім придбали по АДРЕСА_4 . ОСОБА_9 сказала, що двокімнатна квартира їх, вона придбавалася на гроші, які вони збирали вдвох. Він вперше чує, щоб ОСОБА_9 подарували 20 тис. доларів США. ОСОБА_9 у перехідному віці захворіла вівчанкою, потім вона була то на інвалідності, то відмовлялися від неї. У ОСОБА_9 не працював тазостегновий суглоб, одна нога була коротше іншої на 5 см. Його дохід складав 1000-1500 доларів на місяць до смерті ОСОБА_9 . До отримання спецдозволу, він працював у лікарні в Криму, потім у салоні краси. Свої доходи він не декларував. У нього був Мерседес, він його продав на початку сімейного життя. Автомобіль він придбав ще у Донецьку. Будинок він продав у 2000 році, а квартиру у 2001 році. Гроші він зберігав у себе та збирався повернутися в Донецьк. За скільки саме він продавав нерухоме майно вже не пам'ятає. Йому не відомо коли та за скільки продана дача та квартира, йому не відомо чи дісталися ОСОБА_9 гроші від їх продажу. ОСОБА_14 "добра" людина, після смерті ОСОБА_9 влаштував "шмон" в квартирі та викрав депозитну картку. Він запропонував йому квартиру, а депозит щоб віддав, а потім сказав що бажає більше грошей. Вказаний депозит він зняв давно, гроші віддав своїй доньці.
Допитана в судовому засіданні 03.06.2021 р. свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що позивача не знає, а відповідач її знайомий. З ОСОБА_16 працювала з 2002 року в Херсонгазі. У 2004 році ОСОБА_9 їй запропонувала, щоб її чоловік ОСОБА_17 робив їй масаж та вона почала ходити на « Жилпоселок » на АДРЕСА_3 до чоловіка ОСОБА_9 на масаж. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_19 були сімейні відносини, він іноді приходив зустрічав ОСОБА_9 з роботи. Коли приходили у гості, то ОСОБА_9 з ОСОБА_19 були як звичайна нормальна сім'я. Потім, вони проживали у матері ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 працював в Криму, коли він повернувся, вони винаймали житло в центрі. ОСОБА_2 заробляв масажами, він достатньо затребуваний масажист. ОСОБА_20 проживає по АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 казала, що вони з ОСОБА_19 вирішили продати квартиру та придбати нову. Їй невідомо щоб батьки ОСОБА_9 давали кошти. Їй відомо, що квартира по АДРЕСА_3 була ОСОБА_9 , за скільки вони продали та придбали нову їй не відомо. Про депозит, розподіл коштів від продажу будинку їй не відомо. Сеанси масажу були платні, приблизна вартість 100 грн., а наразі 200 грн.
Допитана в судовому засіданні 03.06.2021 р. свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що позивача ОСОБА_1 не знає, а відповідач ОСОБА_8 її знайомий, який робить їй масаж. ОСОБА_22 вона знала. Познайомилися з ОСОБА_23 , оскільки до нього потрапила її донька, та просила щоб він з нею попрацював, це було влітку 2015 року. ОСОБА_8 робив масаж по АДРЕСА_5 . Коли вона прийшла вперше, зателефонувала, ОСОБА_8 сказав, що вдома дружина ОСОБА_24 , та її впустила та вони розмовляли з нею про свої хвороби. ОСОБА_24 та ОСОБА_20 на її думку були сім'єю, ОСОБА_9 працювала, коли вона поверталася з роботи ОСОБА_20 виходив її зустрічати, підіймав дружину до квартири, заносив, перевдягав, а потім продовжував працювати з нею. ОСОБА_24 казала, що багато грошей йде на лікування, у них з ОСОБА_23 спільний бюджет, казала, що збираються їхати в Київ робити операцію на серці. ОСОБА_24 казала, що вони з ОСОБА_19 обговорюють збирання коштів на операцію, а після операції будуть купувати особистий будинок. Вона казала, що у ОСОБА_25 пенсія, він заробляв масажами, у нього друзі є в Криму, він там гроші заробляв, а ОСОБА_9 працювала за комп'ютером. ОСОБА_24 та ОСОБА_20 придбавали продукти харчування батькам ОСОБА_9 , своїм бюджетом оплачували операцію батьку ОСОБА_9 , ОСОБА_20 робив масаж матері ОСОБА_9 . Про те, що допомагали батькам ОСОБА_26 вони не говорили. На масаж до ОСОБА_25 ходить і досі, 1-2 рази на тиждень. З неї гроші не брали, вона привозила продукти харчування. Їй не казала ОСОБА_24 скільки грошей відділи за операцію батька, але продукти харчування вони придбавали постійно. ОСОБА_24 писала ОСОБА_27 список необхідних продуктів.
Допитаний в судовому засіданні 03.06.2021 року свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що ОСОБА_1 не знає, а ОСОБА_8 його знайомий, товариш. ОСОБА_25 знає з 2012 року, у нього була хвороба, а його дружина працювала з дружиною ОСОБА_25 , тому він прийшов до нього сеанс в квартиру на Житлоселищі на АДРЕСА_3 . Сеанси масажу були платні. Оскільки їх дружини товаришували, вони почали товаришувати сім'ями. Потім ОСОБА_9 та ОСОБА_29 придбали квартиру по АДРЕСА_4 , вони приходили до них у гості. Скільки кімнат у тій квартирі він не знає, потім дізнався, що то була квартира ОСОБА_9 , вони її продали та частина грошей пішла на придбання нової квартири. З початку, йому не відомо було, що вони не в офіційному шлюбі, він вважав, що ОСОБА_9 та ОСОБА_29 родина, вони були сімейною парою, разом проживали, вели спільне господарство. Він сприймав їх як звичайну сім'ю та з розмов чув, що вони планують все разом, тобто "ми купимо", "ми поїдемо", тощо. Йому не відомо, чи придбавалася квартира, у якій вони проживали за батьківські гроші.
Допитаний в судовому засіданні 03.06.2021 року свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що ОСОБА_1 не знає, а ОСОБА_8 його лікуючий лікар. ОСОБА_31 знайомий з 2004 року, він робить масажі, у нього були проблеми з хребтом та ОСОБА_32 порекомендувала звернутися до її чоловіка як до мануального масажиста. Послуги масажу були для нього як платні, так і безоплатні. ОСОБА_20 чоловік ОСОБА_26 , він також працював у Херсонгазі, а потім почав займатися лікуванням (масажем). Він ходив до ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в однокімнатну квартиру по АДРЕСА_6 . Ще один час ОСОБА_20 приймав по АДРЕСА_7 квартира належала ОСОБА_26 , потім почав ходити до квартири по АДРЕСА_4 та ОСОБА_24 були родиною, відносилися один до одного дуже трепетно. Подробиці про бюджет йому невідомі, але ОСОБА_24 казала, що ОСОБА_20 поїхав до Криму на заробітки для облаштування квартири. Він особисто спілкувався з ОСОБА_33 по роботі, ОСОБА_9 розповідала, що дуже задоволена, що їй ОСОБА_20 зустрівся на шляху. Він не пам'ятає скільки коштував масаж у 2004 році, можливо 50-70 грн. Про депозит та будинок йому нічого не відомо.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного Кодексу України №00025066828 від 24.12.2019р., ОСОБА_32 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_34 та ОСОБА_4 (арк. справи 6).
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є ОСОБА_34 та ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.11.1961 року (арк. справи 10 том 1).
ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком є ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 01.08.2002 року (арк. справи 13 том 1).
ОСОБА_32 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 03.01.2017 р. (арк. справи 4 том 1).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 08.05.2017 року (арк. справи 5 том 1).
10 листопада 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є її онук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв'язку з відмовою спадкоємця першої черги, сина спадкодавця - ОСОБА_5 від спадщини. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_8 . Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №1869 (арк. справи 14 том 1).
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано 10.11.2017 р., що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №103346812 від 10.11.2017 р. (арк. справи 17 том 1).
За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №194143356 від 20.12.2019 р., право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 19.12.2017 р. зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер № 2758 видане 19.12.2017 року (арк. справи 15-16 том 1).
За матеріалами спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г., встановлено, що 21.01.2020 року із заявою звернувся ОСОБА_7 , який вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка ОСОБА_32 . На день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з права на квартиру, вклади. Просив надати роз'яснення стосовно можливості прийняття ним спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину (арк. справи 57 том 1).
21.01.2020 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 видані спадкоємцю четвертої черги спадкування за законом. На підставі ст. 1258 ЦК України він не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з наявністю спадкоємців попередніх черг спадкування (арк. справи 62 том 1).
15.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Повідомив, що іншим спадкоємцем померлої є рідний брат ОСОБА_5 (арк. справи 65 том 1).
01.06.2017 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою, у якій вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його рідна сестра ОСОБА_32 . На день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з квартири та вкладу. Повідомив, що відмовляється від прийняття спадщини як за законом так і за заповітом після смерті рідної сестри ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відсутні (арк. справи 64 том 1).
19.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою, у якій вказав, що спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі п. 1 ст. 1269 ЦК України прийняв, оскільки подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Факт проживання однією сім'єю не менше п'яти років із померлою підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2017 р. у справі №766/16805/17. Просив видати свідоцтво про право на спадщину (арк. справи 63 том 1).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.12.2013 року укладеного між ОСОБА_35 та ОСОБА_16 , остання придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстровано у реєстрі за №7857 (арк. справи 77-78 том 1).
За п. 7 вказаного договору, сторони домовилися, що продаж квартири вчинено за 148 000,00 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання цього договору.
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 18.12.2013 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14876129, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 108080130 від 19.12.2017 р., № 108080540 від 19.12.2017 р. (арк. справи 79, 82, 83 том 1).
19 грудня 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_17 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_9 . Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №2758 (арк. справи 85 том 1).
20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_17 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з вкладу у сумі 20000 доларів США, що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", з відповідними відсотками та нарахуваннями. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №2783 (арк. справи 89 том 1).
Постановою Херсонського апеляційного суду від 20.05.2020 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2017 року скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду (арк. справи 93-94 том 1).
Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після померлої ОСОБА_3 була її мати ОСОБА_4 , яка не встигла реалізувати належне їй право на спадкування, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 померла. Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її онук ОСОБА_7 , якому 10 листопада 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої. Отже, спадкоємець є особою, яка юридично заінтересована в результатах вирішення цивільно-правового спору щодо визнання права власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.
ОСОБА_17 є пенсіонером, що підтверджено посвідченням № НОМЕР_6 виданим 28.12.2001 р., пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 виданим 11.08.2011 р. (арк. справи 116 том 1).
За довідками №817/03-36 від 26.05.2017 р., №817/03-36 від 26.05.2017 р., №817/03-36 від 26.05.2017 р. Головним управлінням Пенсійного фонду в Херсонській області, ОСОБА_17 перебуває на обліку пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років, за період з січня 2007 р. по грудень 2009 р. отримав пенсії на загальну суму 70247,17 грн., з січня 2010 р. по грудень 2011 р. - 54983,20 грн., з січня 2012 р. по грудень 2013 р. - 67461,72 грн. (арк. справи 117-119 том 1).
Згідно свідоцтв (арк. справи 120-122 том 1) ОСОБА_2 закінчив курси навчання по програмі "Оздоровчий масаж", "Домашня медсестра", "Основи медичних знань", "Основи мануальної терапії", "Точковий масаж".
Відповідно до атестаційно-експертного висновку №4091 від 25.03.2008 р. виданого Медичним інститутом Української асоціації народної медицини, ОСОБА_17 володіє здібностями до лікування, може здійснювати практичну медичну діяльність під контролем лікаря невропатолога, рефлексотерапевта в галузі народної та нетрадиційної медицини методом точкового масажу при лікуванні вертеброгенних уражень периферичної нервової системи з больовим синдромом (арк. справи 123 том 1).
Згідно спеціального дозволу №2099 від 21.04.2008 р. виданого Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини м. Київ, підтверджено відповідність кваліфікаційним вимогам ОСОБА_2 для провадження медичної діяльності в народній і нетрадиційній медицині методом точкового масажу, під контролем лікаря невропатолога, рефлексотерапевта. Володіє здібностями до лікування вертеброгенних уражень периферичної нервової системи з больовим синдромом (арк. справи 124 том 1).
Згідно копій медичних карток, виписок (арк. справи 128-133 том 1) ОСОБА_32 хворіла на: цукровий діабет 2 типу, середньої важкості, гіпоталамічний синдром; стенокардію напруження 3 ФК, атеросклероз коронарних артерій, постінфарктний кардіосклероз, стенуючий атеросклероз, гіпертонічну хворобу 2 ст., 2 ст, риск 3, ожиріння 2 ст.
За відомостями трудової книжки серії НОМЕР_9 , дата заповнення 11.10.1977 р., ОСОБА_17 офіційно працевлаштований був в період з 11.10.1977 р. по 30.11.2006 р. (арк. справи 135-137 том 1).
Згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_36 , останній придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку на території Херсонської міської ради (о. Карантинний) (арк. справи 183-184 том 1).
За п. 6 договору, продаж вчинено за 14 556 грн., які продавець отримав повністю до підписання цього договору, про що свідчить підпис продавця на цьому договорі.
Згідно розписки від 17.05.2013 р. ОСОБА_32 отримала від ОСОБА_36 грошові кошти в сумі 120 тис. грн., що відповідає 15 тис. доларів США за продану нею йому земельну ділянку для ведення дачного господарства. Вказана сума є повним розрахунком з нею запродану земельну ділянку (арк. справи 185-186 том 1).
За матеріалами спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , заведеної приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М., встановлено, що 03.11.2017 року із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_7 , який вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабка ОСОБА_4 . На день її смерті залишилося спадщина (квартира), яку він приймає. Інших спадкоємців не має (арк. справи 214 том 1).
10 листопада 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 є її онук ОСОБА_7 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_8 . Свідоцтво зареєстроване у реєстрі за №1869 (арк. справи 215 зворотній бік том 1).
Згідно розрахунків пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , останньому перераховувалася пенсія та становила 3073,34 грн., 5256,16 грн. (арк. справи 219-221 том 1).
За договором купівлі-продажу від 20.05.1996 р. ОСОБА_2 придбав у власність жилий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_10 (арк. справи 222 том 1).
22.01.2001 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_37 продали належний їм будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_10 . Продаж вчинено за 19 262,00 грн. (арк. справи 223 том 1).
29.10.2001 року ОСОБА_2 продано належну йому квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 за ціною 6 641,00 грн. (арк. справи 224 том 1).
За договором купівлі-продажу від 22.07.2008 р. ОСОБА_32 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_12 , за ціною 16 419,00 грн. (арк. справи 225 том 1).
Згідно довіреності від 18.04.2007 р., ОСОБА_17 уповноважив ОСОБА_38 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, укласти договір позички, застави, керувати, поставити на облік та зняти з обліку в органах ДАІ), належним автомобілем марки Мерседес Бенц 200 (арк. справи 239 том 1).
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №669 від 19.10.2010 р. погоджено ОСОБА_3 реконструкцію власної квартири АДРЕСА_13 , із прибудовою до неї кухні та балкона, з метою поліпшення житлових умов, без зміни цільового призначення, за умови згоди співвласників (арк. справи 227 том 1).
15.10.2012 року ОСОБА_3 продала належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_14 за ціною 142 270,00 грн. (арк. справи 238 том 1).
За договором купівлі-продажу від 06.07.2015 р., ОСОБА_4 продала житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_15 . продаж вчинено за 149 000,00 грн. Крім того, продано також земельну ділянку за 110 600,00 грн. (арк. справи 240-241 том 1).
Відповідно до листа ДП "Херсонгазбуд" ПАТ "Херсонгаз" від 15.09.2020 р. за вих. №644, ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) працювала на посаді економіста підприємства з 19.04.2004 р. по період смерті (арк. справи 247 том 1). Відомості про заробітну плату не надані.
Згідно листа АТ "Мегабанк" за вих. №65-124767 від 16.03.2021 р., у Херсонській філії ВАТ "Мегабанк" між банком та ОСОБА_2 14.04.2005 р. укладено договір №2294 банківського вкладу на вимогу (з виплатою відсотків) та відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_10 . Після реорганізації Херсонської філії ВАТ "Мегабанк" у відділення "Херсонське ЦРВ АТ "Мегабанк" та зміни реквізитів структурного підрозділу Банку, на ім'я ОСОБА_2 відкрито в автоматичному режимі новий рахунок у доларах США, залишок коштів було перенесено. Надано інформацію про рух коштів (арк. справи 26-28 том 2).
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом (стаття 1301 ЦК України). Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Статтею 1301 ЦК України щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням - кожному з них окремо.
Згідно з п. 4.14 глави 10 Інструкції Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Пунктом 4.15 глави 10 Інструкції Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Судом встановлено, що підставою для видачі ОСОБА_2 спірних свідоцтв про право на спадщину за законом слугувало рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2017р. у справі 766/16805/17, яким встановлено факт спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 у період з січня 2002 року до 01 січня 2017 року.
В той же час, з врахуванням скасування вищевказаного рішення суду постановою Херсонського апеляційного суду від 20.05.2020 р. та ухвалення нового рішенням, яким заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, встановлення обставин наявності спадкоємця за правом спадкової трансмісії, суд дійшов висновку, що видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 на квартиру та грошовий вклад підлягають скасуванню.
Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За таких обставин, з врахуванням скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .
Щодо вимог визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії.
Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За частиною 2 статті 1220 ЦК України, час відкриття спадщини є днем смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частин 1-3 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцять років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Згідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Таким чином, статтею 1276 ЦК України у порядку спадкової трансмісії передбачений перехід права саме на прийняття належної померлому спадкоємцю частки спадщини, до того ж таке право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо ж строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Згідно із пунктом 2.4. Глави 10 Порядку у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.
Пунктом 4.9. Глави 10 інструкції визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії та, відповідно має право на спадкування. В той же час, ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 не звернувся. Заява про надання роз'яснень стосовно можливості прийняття ним спадщини не є заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус не відмовляв ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 або його законний представник повинні були спочатку звернутись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину як спадкоємець в порядку трансмісії та, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, звертатись до суду за захистом свого порушеного права. Натомість позивач з такою заявою до нотаріуса не звертався та на час ухвалення судом рішенням не надав доказів виконання свого обов'язку визначеного ст. 1297 ЦК України.
Зазначений правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 06.10.2021 р. по справі 702/61/20, в якій зазначено, що зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що позивач зверталась до Монастирищенської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , а лист-відповідь державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори від 24 січня 2020 року на усне звернення ОСОБА_1 щодо роз'яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відмову позивачу у видачі такого свідоцтва.
Тобто, вимоги позивача в частині визнання за ним права на спадщину є передчасними, оскільки відсутність заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину унеможливлює розгляд питання щодо визнання за ним такого права. При цьому позивач жодним чином не позбавлений права звернутися до нотаріуса з заявою при видачу йому свідоцтва про право на спадщину в порядку ст. 1297 ЦК України.
Щодо вимог зустрічного позову.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї. Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. Європейський суд з прав людини при розгляді справи Кичана зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
В судовому засіданні з показів свідків, в тому числі батька позивача та брата померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , допитаного в якості свідка позивача ОСОБА_2 , встановлено, що фактично ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 щонайменше з 2003 року до моменту своєї смерті. Крім того, факт ведення спільного господарства, взаємних відносин, притаманних подружжю підтвердили і інші допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_40 , ОСОБА_30 .
Суд звертає увагу, що за матеріалами спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 її рідний брат - ОСОБА_5 01.06.2017 р. звернувся до нотаріальної контори як спадкоємець другої черги з завою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (том 1 арк. справи 65).
В квартирі АДРЕСА_2 з 24.01.2014 р. були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 1 арк. справи 75 зворотній бік, 76). Вказана квартира була придбана 18.12.2013 року (том 1 арк. справи 77-79).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання спадкодавця ОСОБА_3 разом з позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 як чоловіка та жінки однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі з 01.01.2004 р. підтверджений належними та допустимими доказами.
Щодо вимог про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності.
Згідно зі змістом ст. 60 СК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Так об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч. 2 ст. 61 СК України).
Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків. Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».
Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).
Судом встановлено, що в період спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та внесено вклад у банк у розмірі 20 тис. грн.
Відповідачем у справі - ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано, що вказане майно є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_3 .
Дійсно, ОСОБА_3 продано земельну ділянку площею 0,0708 га на острові Карантинний, але продаж вказаної земельної ділянки вчинено за 14 556,00 грн. Суд не приймає, як належний та допустимий доказ копію розписки написану від імені ОСОБА_3 про отримання за земельну ділянку 120 000,00 грн., оскільки вартість майна чітко оговорена сторонами в договорі.
Квартира АДРЕСА_2 придбана за 148 000,00 грн. 18.12.2013р., що значно перевищує суму отриману від продажу земельної ділянки.
Матеріали справи не містять достатніх документальних доказів на підтвердження факту того, що квартира та кошти на банківському рахунку є особистою приватною власністю ОСОБА_3 та придбані за належні їй особисто кошти, при цьому докази наявності фінансових можливостей не можуть бути встановлені з показів свідків. Факт дарування ОСОБА_3 коштів ОСОБА_4 також документально не підтверджено.
З огляду на те, що квартира та вклад набуті в період спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та судом не встановлено обставин їх набуття за особисті кошті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі.
Приймаючи до уваги приписи ч.2 ст. 74, ч.1 ст. 70 СК України за відсутності підстав для відступлення від засад рівності часток, вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину вкладу підлягають задоволенню.
Стороною відповідача заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином початок перебігу строку давності пов'язується з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.
Суд не погоджується з доводами на те, що позивачем за зустрічним позовом після смерті ОСОБА_3 у встановлений строк не заявлені вимоги щодо поділу майна та стосовно таких вимог закінчився трирічних строк позовної давності. Такі доводи не ґрунтуються на положеннях ст. 68 СК України.
Суд зазначає, що звернення з вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю (фактично поділ майна) є правом, а не обов'язком, а тому з такими вимогами ОСОБА_2 мав можливість звернутися у будь-який час, дізнавшись про порушення своїх прав, а не лише до спливу 3 років після смерті ОСОБА_3 .
Оскільки про порушення своїх прав позивач за зустрічним позовом дізнався після скасування судового рішення у справі № 766/16805/17 та залишення його заяви про встановлення факту сумісного проживання без розгляду через наявність спору про право 20.05.2020 року, а також з позовної заяви по цій справі, що була отримана його представником адвокатом Смельською В.В. 11.06.2020 року, ОСОБА_2 при подаі зустрічного позову 29.07.2020 р. строк звернення до суду не пропущений.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог зустрічного позову в повному обсязі.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 21738,20 грн. за розгляд первісного позову; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 4981,60 грн. через задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
За приписами ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Повний текст складено 17 грудня 2021 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_16 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Дергільова Олега Григорівна (місцезнаходження: м. Херсон, вул. Театральна, буд. 20), Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Зоріна Наталія Володимирівна (місцезнаходження: м. Херсон, пров. Успенський, буд. 17,21) про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно з припиненням права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 19 грудня 2017 року, серія та номер №2758, видане приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною на ім'я ОСОБА_2 .
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 20 грудня 2017 року, р. №2783 видане приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою Оленою Григорівною на ім'я ОСОБА_2 .
Скасувати рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Дергільової Олени Григорівни від 19.12.2017 р., індексний номер 38819498, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру загальною площею 55,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з визнанням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, що існували до внесення рішення № 38819498 від 19.12.2017 р.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_16 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3363,20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 18375,00 грн., що разом складає 21738,20 грн.
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_16 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири та грошового вкладу задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_16 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 р. по 01.01.2017 р.
Визнати об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та грошовий вклад у сумі 20 тис. доларів США, що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ"Укрексімбанк".
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини:
- квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 238442765101;
- грошового вкладу, відкритого на ім'я ОСОБА_3 , що знаходиться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ"Укрексімбанк".
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_16 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4981,60 грн.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2020 року щодо арешту квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02 вересня 2020 року щодо арешту грошових коштів ОСОБА_2 , що знаходяться на рахунку у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» з відповідними відсотками та нарахуваннями, що були успадковані ним після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах ціни позову у розмірі 20000,00 доларів США, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду безпосередньо. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СуддяО. В. Ус