Категорія №2.6.1
Іменем України
08 квітня 2010 року Справа № 2а-2207/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Твердохліба Р.С.
при секретарі - Чукіній А.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Мальнова О.В. (довіреність № 126/09-20 від 12.01.2010)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання незаконною постанови ВП № 17662409 від 19.02.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу № Ю-678/2 від 15.02.2010, зобов'язання прийняти до виконання вимогу та відкрити виконавче провадження,
25.03.2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області, в якому просить:
- визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 19.02.2010 року ВП № 17662409 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 року № Ю-678/2 про сплату боргу Відокремленого підрозділу «Обчислювальний центр» Державного підприємства «Свердловантрацит»;
- зобов'язати відповідача прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 року № Ю-678/2 про сплату боргу Відокремленого підрозділу «Обчислювальний центр» державного підприємства «Свердловантрацит».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
19.03.2010 управлінням було отримано постанову від 19.02.2010 № ВП 17662409 про відмову у відкритті виконавчого провадження за нормами ст.11 та 26 Закону України «Про виконавче провадження», вважає зазначену постанову незаконною. На виконання вимог ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управління надіслало вимогу про сплату боргу ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит» на суму 228910,47 грн. У зв'язку з несплатою пред'явленої боржнику суми недоїмки, управління 16.02.2010 передало вимогу про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-678/2 на примусове виконання до ВДВС Свердловського МУЮ. Боржником у вимозі вказано ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит», тобто юридична особа - ДП «Свердловантрацит» відображена у виконавчому документі, і посилання відповідача на те, що виконавчий документ виписано не на юридичну особу, є безпідставним.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем порушений встановлений статтею 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» строк для винесення та надсилання заявникові постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження - постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.02.2010 року до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області була надана особисто державним виконавцем 19.02.2010.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач до початку судового засідання надав суду заперечення проти позову, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема, вказує на те, що 19.02.2010 року до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області від управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області надійшла вимога про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-678/2, яка відповідно до пункту 14 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 9 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою. Боржником у вимозі зазначений ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит», який згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не є юридичною особою. Враховуючи, що боржником згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» є лише юридична особа, і пунктом 3 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені вимоги до виконавчого документа щодо найменування для юридичних осіб стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), у зв'язку з тим, що боржник не є юридичною особою та не може бути стороною у виконавчому провадженні, державним виконавцем ВДВС Свердловського МУЮ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та вимогу повернуто стягувану без виконання.
Також у запереченнях проти позову відповідач звернув увагу суду на те, що згідно із спільним наказом Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17 березня 2004 року № 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2004 року за № 330/8929, з урахуванням положень частини другої статті 1071 Цивільного кодексу України органам Пенсійного фонду України наказано забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000,00 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини 4 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», який у зазначених питаннях є спеціальним.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», згідно якої у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», згідно із пунктом 6 частини першої статті 26 зазначеного Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 24.02.2010 № 1616/03-10 управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області надіслало відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області вимогу про сплату боргу від 24.02.2010 № Ю-678/2 про стягнення з ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит» боргу в сумі 159797,81 грн. (а.с.7,10).
Постановою від 17.03.2010 ВП № 18086948 відділ державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 24.02.2010 № Ю-678/2 про стягнення з ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит» боргу в сумі 159 797,81 грн. на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовив, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статей 11 та 19 зазначеного Закону (а.с. 9).
Як вбачається з вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 24.02.2010 № Ю-678/2, боржником у вимозі зазначений відокремлений підрозділ «Обчислювальний центр» державного підприємства «Свердловантрацит», який згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та положення про ВП «Обчислювальний центр» ДП «Свердловантрацит» не є юридичною особою (а.с.12,13-18). Ідентифікаційний код та місцезнаходження у вимозі також зазначені відокремленого підрозділу «Обчислювальний центр» державного підприємства «Свердловантрацит».
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком відповідача про невідповідність вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 24.02.2010 № Ю-678/2 вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, згідно із пунктом 6 частини першої статті 26 зазначеного Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини щодо невідповідності вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 24.02.2010 № Ю-678/2 вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області визнаються судом безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Порушення відповідачем встановленого статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» строку для надсилання заявникові постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження носить формальний характер і не є достатньою та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.02.2010 ВП № 17662223, оскільки невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», яка стала підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на вимоги спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17 березня 2004 року № 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2004 року за № 330/8929, яким, з урахуванням положень частини другої статті 1071 Цивільного кодексу України органам Пенсійного фонду України наказано забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000,00 грн., відхиляються судом за безпідставністю та необґрунтованістю через те, що згідно зі статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-яка вимога про сплату недоїмки, незважаючи на зазначену у вимозі суму недоїмки, є виконавчим документом і виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 13 квітня 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання незаконною постанови ВП № 17662409 від 19.02.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу № Ю-678/2 від 15.02.2010, зобов'язання прийняти до виконання вимогу та відкрити виконавче провадження відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання незаконною постанови ВП № 17662409 від 19.02.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу № Ю-678/2 від 15.02.2010, зобов'язання прийняти до виконання вимогу та відкрити виконавче провадження відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 13 квітня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.