Справа № 658/2780/20
(провадження № 2/658/143/21)
06 грудня 2021 року м.Каховка
Каховський міськрайонний суд Херсонської області
в складі головуючого судді Рахімової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сурікової А.Є.,
у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ у справах дітей Каховської міської ради Херсонської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась з позовом до Каховського міськрайонного суду Херсонської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.01.2008 року є власником будинку за АДРЕСА_1 . В зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є колишніми членами сім'ї власниці цього житла, але останні в будинку ніколи не проживали, їх речі там відсутні, в оплаті комунальних послуг по утриманню житлового будинку участі не приймають, оскільки постійно проживають за іншою адресою. Крім того, відповідач ОСОБА_3 має інше житло за адресою: АДРЕСА_2 , де постійно проживають батьки останньої. Також, з Акту від 01.06.2020 року складеного комісією та квартальним вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , але ніколи не проживали за місцем реєстрації, їх особисті речі відсутні, що також можуть підтвердити свідки. Прописка відповідачів позбавляє ОСОБА_1 права вільно розпоряджатись своїм майном та покладає на неї додатковий тягар по утриманню житла. Зазначає, що рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29.10.2019 року, шлюб між сином позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано. Але відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно з власником спірного житла ніколи не проживали, спільним побутом не були пов'язані, що підтверджується доданими до позовної заяви документами та показами свідків які будуть надані в судовому засіданні. Зареєстрували відповідачку ОСОБА_3 в спірний житловий будинок, як дружину сина власниці квартири. Докази того, що відповідачка вела спільне господарство, проживала однією сім'єю із власницею і була членом її сім'ї відсутні. Посилається , що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані в спірному житловому приміщенні за згодою позивачки ОСОБА_1 під час дії сервітуту та на час подання позовної заяви обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились (рішення суду про розірвання шлюбу), право користування відповідачами чужим будинком також припинилось, а тому їх слід визнати такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 . Просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01.10.2020 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06.07.2021 підготовче провадження закрито та призначено до судового розгляду.
18.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого, представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що з 18 червня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2019 року (міститься в справі) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.01.2008 року належить будинок АДРЕСА_1 . Згідно довідки про склад сім'ї за № 1108-д від 04.06.2020 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Під час шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , як власник будинку, надала згоду на вселення ОСОБА_3 у спірне житло, яке під час шлюбуміж ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було постійним місцем проживання даної родини, де останні вели спільне господарство разом з власницею житла ОСОБА_1 . Після припинення шлюбу відносини з власницею будинку ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_5 не склалися, почали виникати сварки та конфлікти, після чого ОСОБА_3 була вимушена разом з дитиною ОСОБА_4 покинути спірне житло та винаймати інше, оскільки будь-якого іншого житла ОСОБА_3 не має. Вважає, що розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та втрата сімейних відносин не впливає на право користування спірним житлом ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_4 . Оскільки спірний житловий будинок є місцем постійного проживання ОСОБА_5 - батька дитини ОСОБА_4 , який має обов'язок забезпечувати житловим приміщенням свою неповнолітню дитину, тому спірне житло може бути місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 .
Підсумовуючи все вищевикладене, ОСОБА_3 та її неповнолітній син, як члени сім'ї власника будинку правомірно набули право користування ним і не втратили це право користування і на даний час.
03.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначає, що посилання представника відповідача адвоката Черноморченка М.М. на те, що підстави та порядок позбавлення членів сім*ї власника права користування жилим приміщенням визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім*ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках передбачених ст. 116 ЖК УСРС є безпідставними, оскільки ст. 116 ЖК УСРС визначено перелік осіб та підстави з яких може бути виселено, а саме: наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним. Натомість відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно з власницею спірного житла ніколи не проживали, спільним побутом не були пов'язані, їх речі там відсутні, що підтверджується документами доданими раніше до позовної заяви та показами свідків. Крім того, зареєстрували відповідачку ОСОБА_3 в спірний житловий будинок як дружину сина власниці квартири, що в теперішній час не є підставою для її реєстрації в житловому приміщенні, оскільки 29.10.2019 року шлюб між сином позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано. Також, доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 вела спільне господарство та проживала однією сім'єю із власницею будинку суду не надано. Тому право користування будинком позивачки у ОСОБА_3 виникло не з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України і статті 156 ЖК України, а на підставі сервітуту (статті 395, 397, 403 ЦК України), що узгоджується з останньою практикою Верховного Суду. Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані в спірному житловому приміщенні за згодою позивачки ОСОБА_1 під час дії сервітуту та на час подання позовної заяви обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились (рішення суду про розірвання шлюбу), право користування відповідачами чужим будинком також припинилось, а тому їх слід визнати такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 . Також, представник відповідача адвокат Черноморченко М.М. посилається на ч.4 ст. 29 ЦК України щодо місця проживання дітей до 10 років, а саме: місцем проживання дітей до 10 років є місце проживання їх батьків, або одного з них з ким вини проживають. Оскільки малолітній ОСОБА_4 постійно проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та ніколи не проживав у будинку позивачки, то і місцем проживання (реєстрації) малолітнього буде місце проживання його матері ОСОБА_3 . Відповідно до ст.ст. 160,180 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно з домовленістю між батьками малолітнього ОСОБА_4 , місце проживання дитини визначено з матір'ю. Крім того відповідачка ОСОБА_3 має інше житло за адресою АДРЕСА_2 , де постійно проживають її батьки та можуть бути зареєстровані відповідачі, як члени родини.Таким чином, слід зазначити, що факти, викладені у відзиві не відповідають дійсності, так як спростовуються відповідними доказами наданими позивачем, які містяться в матеріалах справи та не відповідають останнім правовим висновкам Верховного Суду .
06.12.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача, в якій зазначено, про відмову в частині позовних вимог, а саме в частині визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
02.11.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 , в якій зазначено, що позовні вимоги в частині визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - визнає, заперечує щодо визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Справу просить розглядати за її відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він син позивачки, в зв'язку з необхідністю реєстрації місця проживання новонародженої дитини, відповідач попросила зареєструвати її у будинку, що належить матері. В зазначеному будинку жодного дня відповідач не мешкала, оскільки фактично проживали у м. Каховка , Херсонської області, в орендованій квартирі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 ( а.с.17).
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 04.06.2020 року за № 1108-д, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 ( власник), ОСОБА_6 ( чоловік), ОСОБА_5 ( син), ОСОБА_3 ( дружина чоловіка), ОСОБА_4 ( онук) ( а.с. 8), що підтверджується домовою книгою ( а.с.90-100).
В матеріалах справи міститься акт від 01.06.2020 року, відповідно до якого, в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ніколи не мешкала, а була лише зареєстрована ОСОБА_3 . У будинку особистих речей або майна, яке належить ОСОБА_3 - не має. ( а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , актовий запис № 218 ( а.с. 10).
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29.10.2019 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - розірвано ( а.с.11).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 316, 321, 391 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у раз відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З урахуванням зазначених вище норм законодавства та встановлених обставин справи, відмови позивача від частини позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 18, 268, 280-289 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ у справах дітей Каховської міської ради Херсонської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. В. Рахімова