Справа № 569/20007/21
09 грудня 2021 року
м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження за №42021181490000061 від 20 вересня 2021 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вербень, Демидівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом Збройних Сил України, водія-слюсара взводу забезпечення 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,
за ч.4ст.407КК України, -
26 лютого 2018 року гр. ОСОБА_5 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах на посадах осіб рядового складу терміном на 6 (шість) місяців, після чого прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 26 лютого 2018 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та він вважається таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою водія-слюсаря взводу забезпечення 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
13 серпня 2018 року ОСОБА_5 знову підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах на посадах осіб рядового складу терміном на 6 (шість) місяців.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначається Президентом України в рішенні про її проведення.
Згідно Указів Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року та №15/2015 від 14 січня 2015 року в Україні оголошена часткова мобілізація, заходи якої тривають на даний час.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося, відтак в Україні діє особливий період.
Разом із тим, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 06 вересня 2018 року близько 08 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за місцем тимчасової дислокації поблизу АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 18 години 00 хвилин 14 вересня 2021 року, після чого самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , припинивши таким чином самовільне залишення військової частини.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно 06 вересня 2018 року близько 08 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за місцем тимчасової дислокації поблизу АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 18 години 00 хвилин 14 вересня 2021 року, після чого самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 . У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Крім власноговизнання вини,обвинувачений ОСОБА_5 повністю погодивсязі всімадоказами,що булизібрані підчас досудовогорозслідування іпідтверджували йоговинуватість увчиненні злочину,передбаченого ч.4ст.407КК України, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
На підставі ч. 3ст.349 КПК Українисуд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого. Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження .
06 березня 2015 року набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини" від 12.02.2015 № 194-УІІІ, яким зокремаст. 407 КК Українивикладено в новій редакції та доповнено ч. 4, відповідно до якої посилено кримінальну відповідальність військовослужбовців за не з'явлення вчасно на службу без поважних причин , вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.4ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер, обставини та наслідки їх вчинення, його суспільну небезпечність, особу винного ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку в КП "РОЦПЗН" у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України при призначенні покарання обвинуваченому суд не вбачає.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 , покарання в межах санкцій статі обвинувачення, за ч.4ст. 407 КК Україниу виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеномуст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , та попередження нових його злочинів призначення покарання в межах санкції статті, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Керуючись ст.ст.368,370,373,374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватиму вчиненнізлочину,передбаченого зач.4ст.407КК Україниі призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки на період іспитового строку:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.
Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1