Провадження 3/557/1132/2021
Справа 557/1794/21
20 грудня 2021 року смт Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
29 жовтня 2021 року о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , порушив правила щодо карантину людей, а саме, в порушення вимог п.п. 2 п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», перебував на вулиці без документів, що посвідчують його особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 44 -3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, зокрема на 30 листопада та 20 грудня 2021 року.
Суд вчинив усі необхідні дії, щоб вчасно повідомити ОСОБА_1 про розгляд справи за адресою, яку він повідомив. Відповідальність за надання правдивої інформації про адресу проживання або адресу, на яку особу можна інформувати про перебіг подій по справі та особисті дані, повністю лежить на особі, яка притягається до відповідальності.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступного висновку.
Положеннями ч.1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма закону є бланкетною, тобто не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України, що визначено ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Згідно вимог п.п. 2 п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 (в редакції станом на 29 жовтня 2021 року) з 17 червня 2021 року на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року о 14 годині 20 хвилин в АДРЕСА_2 , порушив правила щодо карантину людей, а саме: перебував на вулиці без документів, що посвідчують його особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, ним не оспорюється, що убачається з даних його письмових пояснень від 29 жовтня 2021 року, та підтверджується також даними зібраних та досліджених по справі доказів, зокрема, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, виявлених порушень вимог п.п. 2 п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 (в редакції станом на 29 жовтня 2021 року), приходжу висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а саме: порушення правил щодо карантину людей.
Водночас, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суддя керується вимогами ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, а також враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам («Ismayilov v. Росії» №30352/03, пункт 38, рішення від 6 листопада 2008 року, «Gyrlyan v. Росії» №35943/15, пункт 28 рішення від 9 жовтня 2018 року, «Садоха проти України» №77508/11, пункт 31, рішення від 11 липня 2019 року).
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи вказане, беручи до уваги особу порушника, відсутність доказів притягнення його раніше до відповідальності за аналогічні правопорушення, ступінь його вини та майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність майнової шкоди від вчиненого адміністративного правопорушення, зважаючи на вид і розмір стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 44-3 КУпАП, який є надмірно обтяжливим до виконання особою-порушником, виходячи із засад співмірності та розумності призначення стягнення, приходжу висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити, що буде достатнім для забезпечення виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Оскільки суд закриває провадження по справі та не накладає адміністративного стягнення, судовий збір не стягується.
Керуючись ст.ст. 44-3, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю.В. Оленич