Справа № 216/5452/19
Провадження № 2/216/764/21
іменем України
17 листопада 2021 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та повернення особистого майна, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 15.04.2016 вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після реєстрації шлюбу вони переїхали проживати до квартири, яка була подарована відповідачу, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . До квартири позивач перевезла свої особисті речі. Також, сторони за спільні кошти зробили ремонт. На початку квітня 2018 року мати відповідача вигнала її з дитиною на вулицю, не надавши можливості зібрати свої речі та речі їх сина. За таких обставин, позивач просить суд: поділити між ними майно, визнавши за нею право особистої власності на холодильник «Індезіт» - 3882 грн, телевізор «Діджитал» - 574,80 грн, соковижималку «Дельфа» - 212 грн, пральну машина «Беко» - 4699 грн, принтер - 1058 грн, килим 1 шт. - 800 грн, доріжку 1 шт. + килим - 1020 грн, тюль - 1000 грн, подушки 3 шт. - 500 грн, ковдру - 2шт - 1000 грн, плед (зі львом) - 600 грн, плед (малиновий) - 750 грн, покривала марселеві 2 шт. - 300 грн, покривала на диван та кресла (комплект) - 400 грн, постіль 6 комплектів - 1000 грн, рушник махровий великий 3 шт. - 500 грн, простирадла махрові 6 шт. - 500 грн, чайник електричний 1 шт. - 200 грн, чайник фарфоровий електричний - 300 грн, мультиварку - 999 грн, 2 крісла - 600 грн, набір тарілок и т.д. 3 комплекти тарілок 1000 грн, стакани, чарки, вентилятор - 500 грн, колекцію фарфорових ляльок - 1500 грн, 6 вікон - 1000 грн, фарфорові ангелі статуетки - 500 грн, ялинкові прикраси, гірлянди - 500 грн, особисті речі (косметика вся, срібній кулон, фотографії), всього на суму: 25 895 грн; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме: на наступні речі та прилади: пилосос - 2887 грн, м'який кухонний куток, стіл скляний, бойлер - 2200 грн, ліжко - 6557 грн, обігрівач дитячий - 999 грн, тюль спальня - 1000 грн, духова шафа та газова панель - 7000 грн, дитяча коляска верхня частина та дитячі речі, всього на суму: 20 643 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, залишивши в його власності наступні речі та прилади: шафа-купе - 3947 грн, диван - 7178 грн, стіл книжка, 3 стільця -9119 грн, люстра зал - 1650 грн, витяжка - 2489 грн, шафа дитяча - 3400 грн, люстра кухонна - 800 грн, витяжка - 1200 грн, тюль кухня - 450 грн, всього на суму: 30233 грн. Стягнути з позивача на користь відповідача 1/2 частину компенсації по вартості речам, які були набуті під час шлюбу в розмірі 8152,50 грн (46538-30233 = 16305:2); визнати за позивачем право власності на половину грошових коштів за придбані будівельні матеріали на ремонт в квартирі.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що всі особисті речі та майно, набуте у шлюбі, позивач вивезла з квартири восени 2018 року. Дитячі речі відповідач особисто відвіз до помешкання ОСОБА_1 . Ремонт у квартирі, де проживали сторони, був зроблений бабусею відповідача, до реєстрації шлюбу, тому підстав для відшкодування коштів, витрачених на будівельні матеріали, не має. Всі інші документи, які надає позивач в якості доказів, є неналежними, оскільки засвідчені в не передбачений законом спосіб.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2016, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис №93 (а.с. 11). Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2019 їх шлюб було розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після реєстрації шлюбу сторони проживали у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У період перебування у шлюбі сторонами було придбано майно, а саме: пилосос, м'який кухонний куток, стіл скляний, бойлер, ліжко, обігрівач дитячий, тюль у спальню, духову шафу та газову панель, дитячу коляску верхню частину, шафу-купе, диван, стіл-книжку, 3 стільця, люстру до зали, витяжку, шафу дитячу, люстру до кухні, витяжку, тюль до кухні.
На теперішній час сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, тому позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Таким чином, враховуючи, що вищезазначене відповідачем спірне майно придбане сторонами за час шлюбу, відповідно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв'язку з чим суд приходить висновку про можливість поділу між сторонами спірного майна в натурі, з компенсацією вартості, дотримуючись варіанту, що запропонувала позивач.
Також позивач вказує, що холодильник «Індезіт», телевізор «Діджитал», соковижималка «Дельфа», пральна машина «Беко», принтер, килим 1 шт, доріжка 1 шт. + килим, тюль, подушки 3 шт, ковдра - 2 шт, плед (зі львом), плед (малиновий), покривала марселеві 2 шт, покривала на диван та кресла (комплект), постіль 6 комплектів, рушник махровий великий 3 шт., простирадла махрові 6 шт., чайник електричний 1 шт., чайник фарфоровий електричний, мультиварка, 2 крісла, набір тарілок и т.д. 3 комплекти тарілок, стакани, чарки, вентилятор, колекція фарфорових ляльок, 6 вікон, фарфорові ангелі статуетки, ялинкові прикраси, гірлянди, особисті речі (косметика вся, срібній кулон, фотографії) належать їй на праві особистої власності.
Враховуючи те, що відповідач жодних обґрунтувань на спростування вказаних обставин не надав, суд вважає за можливе визнати це майно особистою власністю позивача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за придбані будівельні матеріали на ремонт в квартирі, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ІІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували обгрунтування позову в цій частині, та які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості.
Відповідно з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення коштів за придбані будівельні матеріали на ремонт у квартирі.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У даному випадку документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, а також засвідчують факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу (квитанції, акт прийому надання послуг по договору про надання правової допомоги) до суду не надано, як і не надано попередній розрахунок понесених витрат, а тому витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 65, 69, 70,71, 74 СК України, ст.ст. 367, 368, 372, 640, 657 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та повернення особистого майна - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на холодильник «Індезіт», вартістю 3882 грн, телевізор «Діджитал» вартістю 574,80 грн, соковижималку «Дельфа» вартістю 212 грн, пральну машина «Беко» вартістю 4699 грн, принтер вартістю 1058 грн, килим 1 шт. вартістю 800 грн, доріжку 1 шт. + килим вартістю 1020 грн, тюль - 1000 грн, подушки 3 шт. - 500 грн, ковдру - 2 шт - 1000 грн, плед (зі львом) - 600 грн, плед (малиновий) - 750 грн, покривала марселеві 2 шт. - 300 грн, покривала на диван та кресла (комплект) - 400 грн, постіль 6 комплектів - 1000 грн, рушник махровий великий 3 шт. - 500 грн, простирадла махрові 6 шт. - 500 грн, чайник електричний 1 шт. - 200 грн, чайник фарфоровий електричний - 300 грн, мультиварку - 999 грн, 2 крісла - 600 грн, набір тарілок и т.д. 3 комплекти тарілок 1000 грн, стакани, чарки, вентилятор - 500 грн, колекцію фарфорових ляльок - 1500 грн, 6 вікон - 1000 грн, фарфорові ангелі статуетки - 500 грн, ялинкові прикраси, гірлянди - 500 грн, особисті речі (косметика вся, срібній кулон, фотографії).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на таке майно: пилосос вартістю 2887 грн, м'який кухонний куток, стіл скляний, бойлер - 2200 грн, ліжко - 6557 грн, обігрівач дитячий - 999 грн, тюль спальня - 1000 грн, духова шафа та газова панель - 7000 грн, дитяча коляска верхня частина та дитячі речі.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: шафу-купе вартістю 3947 грн, диван вартістю 7178 грн, стіл-книжку, 3 стільця -9119 грн, люстру до зали - 1650 грн, витяжку - 2489 грн, шафу дитяча - 3400 грн, люстру кухонну - 800 грн, витяжку - 1200 грн, тюль до кухні - 450 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину компенсації по вартості речам, які були набуті під час шлюбу в розмірі 8152,50 грн (вісім тисяч сто п'ятдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов