Справа №760/28027/21
Провадження №3/760/10795/21
29 листопада 2021 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М. з участю представника Київської митниці Державної митної служби України Келеберденка В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Київської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Молодечно, Мінська область, Республіка Білорусь, працює керівником фірми АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Білорусі НОМЕР_1 , виданий MINISTRY OF INTERNAL AFFAIRS, проживає за адресою: АДРЕСА_2 тел. НОМЕР_2 (зі слів громадянина)
за порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України,
23 вересня 2021 року о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 , який прибув до України до України рейсом W67306 літаком авіакомпанії "WIZZAIR" «Меммінген-Київ», перебуваючи на митному посту «Аеропорт «Київ» «(Жуляни)» Київської митниці залу «Приліт» терміналу «А» міжнародного аеропорту «Київ» та обравши формою проходження митного контролю проходження через «зелений коридор», порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, та перемістив у валізі через митний кордон України товар - готівкові кошти у розмірі 10500 євро, переміщення якого через митний кордон України обмежено законодавством України, зокрема ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції" та Постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей».
Відповідно до ст.366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Як вбачається з наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті» № 671 від 03.08.2018 року, перетин особою (громадянином), що переміщує товари через митний кордон - «зеленої лінії», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю особою (громадянином) обрано «зелений коридор», і декларування переміщуваних товарів здійснюється шляхом вчинення дій.
Порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження, встановлено статтями 196, 197 МК України.
Так, ч.3 ст.197 МК України (Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України) визначено, що переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Так, п.5 та 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Тобто, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі, що дорівнює або перевищує 10000 євро (в еквіваленті).
На підставі вищевикладених норм, з виявленої суми готівки ОСОБА_1 було пропущено 10000 євро, а 500 євро - вилучено та передано на зберігання до каси Київської митниці Держмитслужби.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України, а саме порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України.
В судовому засіданні представник митного органу підтримав позицію митного органу та обставини, викладені в протоколі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи про порушення митних правил був повідомлений належним чином.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням вимог ст. 526 МК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Заслухавши представника митного органу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України доведена наявними у справі доказами.
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема
- протоколом про порушення митних правил №3309/10000/21 від 23 вересня 2021 року (а.с.2-6),
- описом предметів від 23 вересня 2021 року (а.с.12),
- поясненнями ОСОБА_1 від 23 вересня 2021 року, з яких вбачається, що він вчинив порушення митних правил, оскільки помилився при підрахунку грошових коштів (а.с.7),
- актом про проведення огляду товарів від 23 вересня 2021 року (а.с.11).
Санкція статті 471 МК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Частиною 1 ст.487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
11 липня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України. З рішення вбачається, що заявник скаржився на те, що конфіскація його законно придбаних коштів була надмірною і непропорційною мірою.
Зазначеним рішенням встановлено наступне. Адміністративне правопорушення, в якому заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми грошових коштів, які він переміщав через митний кордон. Варто зазначити, що в цьому відношенні слід зазначити, що дійсно, як зазначив заявник, його дії щодо вивезення іноземної валюти з України не були незаконними за українським законодавством. Було дозволено не тільки вивозити іноземну валюту, але сума, яка могла бути законно переведена або, як це було у цій справі, фізично переміщена через митний кордон, не була, в принципі, обмежена під час подій, якщо вона була задекларованою (див. пункт 15 вище). Наведені елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувався або до товарів, імпорт яких було заборонено, або до транспортних засобів, що використовуються для перевезення заборонених речовин або торгівлі людьми (наприклад, див. Ісмаїлов, наведене вище, § 35).
Що стосується поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він навмисно прагнув обійти митні правила. Уряд не заперечував, що заявник не заперечував під час перевірки безпеки, що він має готівку (див. пункт 19 вище і порівняйте з Moon проти Франції, № 39973/03, § 8, 9 липня 2009 року та Гріфхорст , наведене вище, § 8, в якому заявники заперечували, що у них є гроші при собі). Той факт, що українська влада не порушила кримінальну справу проти заявника, також свідчить про те, що вони визнали відсутність намірів обманювати їх з боку заявника і що, застосовуючи до нього конфіскацію, органи влади не намагалися запобігти будь-яким іншим незаконним діям, такі як відмивання грошей, торгівля наркотиками, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Гроші, які перевозив заявник, були отримані на законних підставах, і йому було дозволено вивезти їх з України, якби він заявив про це митним органам. Звідси випливає, що єдиною незаконною (але не кримінальною) поведінкою, у якій можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.
Суд нагадує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається, - у цій справі, невиконання вимоги щодо декларування (див. Гирлян, § 28, та Габріч, § 29, обидва цитовані вище).
Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте, немає жодних доказів того, що заявник міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду. Таким чином, Суд вважає, що такий захід як конфіскація не був призначений як відшкодування майнової шкоди - оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів заявником заявити гроші - але був стримуючим і каральним заходом за своїм фактичним призначенням (див. Гирлян, вище, § 29).
Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що наведені вище міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутність ознак будь-яких інших порушення митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника виразно порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення. Національні суди лише загалом, без зазначення деталей, посилалися на "характер правопорушення та спосіб його вчинення" та "відомості про особу [заявника]" і не розглядали питання про те, чи було забезпечено необхідний баланс між суспільними інтересами та правом заявника на мирне володіння своїм майном. Відповідно, Суд доходить висновку, що перевірка, проведена національними судами була занадто поверхневою за своїм обсягом для того, щоб забезпечити дотримання вимоги пошуку «справедливого балансу», закріпленого в другому пункті статті 1 Протоколу № 1 (там само, § 30).).
Так само і Уряд не зміг переконати Суд, що менш суворі санкції, такі як штраф, не є достатніми для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.
Суд зауважує, що, на відміну від розглянутої справи у справі Гирляна, у якій російським судам, здається, не були залишено жодної свободи вибору з цього питання, оскільки, згідно із законом, уся не задекларована сума повинна бути втрачена у будь-якому випадку, або у вигляді штрафу, або згідно з рішенням про конфіскацію - у справі заявника українські суди мали вибір щодо визначення розміру штрафу, який має бути призначений у якості санкції (див. пункт 14 вище).
За цих обставин, на думку Суду, конфіскація всієї не задекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення (див. § 39, Габріч, § 38 Ісмаїлов і Танасов проти Румунії [Комітет], № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).
Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, 21 липня 2021 року Другий сенат Конституційного Суду України прийняв рішення № 3-р(ІІ)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо конституційності окремих положень абзацу другого ст. 471 МК України.
Зазначеним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення абзацу другого статті 471 Митного кодексу України, а саме «а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів».
Конституційний Суд України зазначає, що суспільна користь адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи. Суспільна користь від застосування конфіскації товарів за статтею 471 Кодексу як адміністративного стягнення не вимірюється у майновому еквіваленті, її сутність полягає у досягненні стійкого ефекту захисту митних інтересів України, митної безпеки за рахунок впровадження законодавцем адекватних заходів адміністративної відповідальності. Однак для прав і свобод особи шкода від зазначеного адміністративного стягнення, яке визначено статтею 471 Кодексу, не повинна бути надмірною, що є необхідною умовою збереження справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи.
Юридичне регулювання питань транскордонного переміщення валютних цінностей в Україні визначає, що власне переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, не зумовлює потреби в сплаті митних зборів або будь-яких інших платежів на користь держави, а лише вимагає дотримання встановлених законодавцем додаткових вимог щодо письмового декларування зазначених цінностей, після виконання яких заборони чи обмеження не застосовуються до такого переміщення і воно не характеризується відповідно до законодавства України як незаконне. Отже, недотримання зазначених вимог не завдає жодної матеріальної шкоди або інших збитків державі, а також не спричиняє суттєвих негативних наслідків для суспільних або державних інтересів, якщо походження та подальше використання валютних цінностей, що не були задекларовані, не є неправомірними або злочинними.
Водночас переміщення валютних цінностей в сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, без їх попереднього декларування через митний кордон України особою, яка формою митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», з огляду на специфіку організації та реалізації такої форми переміщення валютних цінностей може відбуватися без дійсного наміру особи порушувати правила митного контролю, установлені законодавством України. Якщо такого наміру немає, фактично уся шкода для державних і суспільних інтересів полягатиме у неповідомленні держави про переміщення через її митний кордон зазначених валютних цінностей, а їх конфіскація як адміністративне стягнення набуватиме непомірно каральних ознак. Тому і суспільна користь від застосування такого адміністративного стягнення відповідно до статті 471 Кодексу є незначною, тоді як сама конфіскація валютних цінностей стає надмірним тягарем для права власності особи.
Конституційний Суд України підсумовує, що оспорювані приписи статті 471 Кодексу не забезпечують досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи й допускають невиправдане позбавлення такого права, оскільки відповідно до цих приписів Кодексу обов'язковій конфіскації підлягають валютні цінності в сумі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро, у будь-якому випадку і в повному обсязі, незалежно від правомірності джерела їх походження та мети подальшого використання, форми вини особи та негативного впливу такої конфіскації на її майнове становище.
Рішення Конституційного Суду України вже опубліковано, є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Враховуючи викладене, а також характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, необхідно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил. Адже наміру особи порушувати правила митного контролю, установлені законодавством України не було, оскільки він помилився при підрахунку грошових коштів, а шкода, яку він міг потенційно завдати державі, є незначною.
А тому, суд вважає, що конфіскація грошових коштів призведе до накладення на неї індивідуального та надмірного тягаря та буде непропорційною до вчиненого правопорушення.
За таких обставин, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції.
Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2021 року становить 454 грн.
Керуючись ст.33, 40-1, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 489, 495, 497-498, 527-529 Митного кодексу України,
Визнати винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст.471 Митного кодексу України.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, без конфіскації товару.
Повернути ОСОБА_1 вилучені товари згідно опису предметів до протоколу про порушення митних правил №3309/10000/21 від 23 вересня 2021 року, а саме грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) євро.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Штраф за порушення митних правил для зарахування до Державного бюджету необхідно сплатити за такими реквізитами: Отримувач: ГУК у м.Києві/ Солом'янський район/ 21081100, код ЄДРПОУ: 37993783; МФО: 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р № UA568999980313040106005026010, призначення платежу: номер справи про ПМП №2169/10000/21 П.І.Б. (порушника).
Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: рахунок UA908999980313111256000026001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 .
Постанова може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Солом'янського
районного суду м. Києва Н.М. Аксьонова