Справа № 758/2458/21
Категорія 9
10 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Головчака М. М. ,
за участю секретаря судового засідання - Савіцька Д. А.,
представника позивача Ліщук О.В. , представника відповідача Яціва О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - Київська міська ради, ОСОБА_5 , Київській державний нотаріальний архів про визнання права власності, -
У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , треті особи - Київська міська ради, ОСОБА_5 , Київській державний нотаріальний архів про визнання права власності.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м.
В обґрунтування позову зазначив, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 31.01.2000, виданого Відділом приватизації житла Подільської районної держадміністрації м. Києва (розпорядження (наказ) № 131 від 31.01.2000, зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 09.02.2000, записано в реєстровій книзі за реєстровим № 493, позивачем, відповідачем ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_5 було набуто право власності в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 . Рівні долі від одиниці становлять 1/3 частку.
17 травня 2003 року було укладено договір дарування частини квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 (третя особа та Даруватель ) подарувала, а обдаровувані позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 прийняли у дар, в рівних частинах кожний, 1/3 (одну третю ) частину квартири за номером за номером АДРЕСА_1 . Даний договір 17.05.2003, посвідчено 4-ю Київською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі у нотаріуса за № 1-1600 та зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 01.08.2003 року за реєстровим номером № 493.
Все вищезазначене підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за вих. КВ-2021 № 2858 від 02.02.2021.
Рівні долі від 1/3 частки становлять 1/6 частку. Тобто доля позивача у квартирі становить 1/2 частку.
Відповідач ОСОБА_4 , є рідною сестрою позивача, але не визнає його права на квартиру та приховує документи, що підтверджують його право власності на квартиру. Ці документи свідоцтво про право власності на житло від 31.01.2000 р. та Договір дарування частини квартири від 17 травня 2003 року видані в єдиному екземплярі для всіх власників.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно почав свою дію з 01.01.2013 року.
Враховуючи, що право власності на об'єкт нерухомості позивач набув на підставі свідоцтва про право власності та договору дарування, реєстрація права власності на вказаний об'єкт підтверджується інформаційною довідкою БТІ, а відтак, право власності позивача після 2013 року не може бути підтверджене на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності Позивача на вищевказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.
Інформаційна довідка Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за вих. КВ-2021 № 2858 від 02.02.2021 р., а також інформаційна довідка №245233372 від 20.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна та інформаційна довідка № 245243116 від 20.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єкта, підтверджують той факт, що за позивачем було зареєстроване право власності сумарно на 1/2 частку спірної квартири і з моменту набуття у зв'язку із приватизацією 1/3 частки у цій квартирі та отримання у дар 1/6 частки у цій квартирі. 1/2 частка квартири з права власності ОСОБА_3 не вибувала. Але у позивача відсутні документи, які це посвідчують, а саме приватизаційне свідоцтво та договір дарування.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.11.2017 відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача адвокат Ліщук О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 подала до суду відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказала, що право позивача ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 вона не заперечує та не оспорює.
В судовому засідання представник відповідача адвокат Яців О.Р. підтримав викладені у відзиві обставини, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Треті особи ОСОБА_5 та представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи, про причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи Київського державного нотаріального архіву в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить слухати справи за його відсутності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності.
Пунктом 37 Постанови передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
За правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 31.01.2000, виданого Відділом приватизації житла Подільської районної держадміністрації м. Києва (розпорядження (наказ) № 131 від 31.01.2000, зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 09.02.2000, записано в реєстровій книзі за реєстровим № 493, позивачем, відповідачем ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_5 було набуто право власності в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 . Рівні долі від одиниці становлять 1/3 частку.
17 травня 2003 року було укладено договір дарування частини квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 (третя особа та Даруватель ) подарувала, а обдаровувані позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 прийняли у дар, в рівних частинах кожний, 1/3 (одну третю ) частину квартири за номером за номером АДРЕСА_1 . Даний договір 17.05.2003, посвідчено 4-ю Київською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі у нотаріуса за № 1-1600 та зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 01.08.2003 року за реєстровим номером № 493.
Все вищезазначене підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за вих. КВ-2021 № 2858 від 02.02.2021.
Відповідні документи, що підтверджують право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , у позивача відсутні, оскільки були видані в єдиному екземплярі та знаходяться у відповідача ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Київського державного нотаріального архіву з заявою щодо видачі дублікату договору дарування частини квартири. Листом від 16.02.2021 № 644/02-05 йому було відмовлено у вказаній нотаріальній дії, оскільки договір дарування частини квартири був виданий усім сторонам в одному примірнику, а тому ОСОБА_3 необхідно звернутися до архіву особисто разом з сестрою ОСОБА_4 , про що остання відмовилася.
Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.
Право власності позивача на вищевказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.
Інформаційна довідка Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за вих. КВ-2021 № 2858 від 02.02.2021 р., а також інформаційна довідка № 245233372 від 20.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна та інформаційна довідка № 245243116 від 20.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єкта, підтверджують той факт, що за позивачем було зареєстроване право власності сумарно на 1/2 частку спірної квартири і з моменту набуття у зв'язку із приватизацією 1/3 частки у цій квартирі та отримання у дар 1/6 частки у цій квартирі. 1/2 частка квартири з права власності ОСОБА_3 не вибувала.
Суд приходить до висновку, що відсутність оригіналів документів робить неможливим право користування та розпорядження, реалізацію майнових прав позивача. У зв'язку із неможливістю отримати його дублікат, позивач просить захистити його майнові права шляхом визнання за ними ще раніше набутого права власності на 1/2 спірної квартири, а тому є усі підстави вважати, що права позивачів порушені.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 правомірні, ґрунтуються на нормах ст. 392 ЦК України, які регулюють виниклі правовідносини, оскільки у позивача відсутні будь-які документи, які підтверджують його право власності на квартиру, приймаючи до уваги те, що визнання права власності є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідачем у даній справі права позивача порушені, не визнані чи оспорені не були, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
Керуючись ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - Київська міська ради, ОСОБА_5 , Київській державний нотаріальний архів про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м.
В іншій частині позову - відмовити.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 );
третя особа - Київська міська рада (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: місто Київ, вулиця Хрещатик, 36);
третя особа - ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1 );
третя особа - Київській державний нотаріальний архів (код ЄДРПОУ 43030363, адреса: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г);
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.
Суддя М. М. Головчак