печерський районний суд міста києва
Справа № 643/5535/21-ц
Категорія 17
20 грудня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Шевчук А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання поруки припиненою, -
У березні 2021 року позивач звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом про визнання поруки припиненою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 березня 2007 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №HAH2GK01270024, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 71284,91 доларів США строком до 18 березня 2027 року.
19 березня 2007 року ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір поруки №HAH2GK01270024, предметом якого є надання майнової поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором.
11 серпня 2015 року на адресу боржника та поручителів ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено вимогу №30.1.0.0/2 682, в якій банк в разі несплати простроченої заборгованості у строк не пізніше 5 днів з дати одержання листа, на підставі ст. 1050 ЦК України, умов кредитного договору №HAH2GK01270024 від 19 березня 2007 року та договору поруки від 19 березня 2007 року вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.
Вимога банку не була виконана.
04 вересня 2015 року банк звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 51370,15 доларів США.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2020 року в цивільній справі №643/15483/15-ц позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Відповідно до положень пункту 12 договору поруки від 19 березня 2007 року порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
У зв'язку з тим, що банк пред'явив до боржників вимогу про повне та дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, що відповідно до ч. 4 статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
12 серпня 2021 року позивач подала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що 19 березня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №HAH2GK01270024, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 71284,91 доларів США строком до 18 березня 2027 року.
19 березня 2007 року ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір поруки №HAH2GK01270024, предметом якого є надання майнової поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором.
11 серпня 2015 року на адресу боржника та поручителів ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено вимогу №30.1.0.0/2 682, в якій банк в разі несплати простроченої заборгованості у строк не пізніше 5 днів з дати одержання листа, на підставі ст. 1050 ЦК України, умов кредитного договору №HAH2GK01270024 від 19 березня 2007 року та договору поруки від 19 березня 2007 року вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.
Вимога банку не була виконана.
04 вересня 2015 року банк звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 51370,15 доларів США.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2020 року в цивільній справі №643/15483/15-ц позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 20 вересня 2014 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 526 ЦК України обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
З аналізу вимог частини першої статті 554 ЦК Україниу поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 ЦК України, вбачається, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, встановлений законом та договором.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час пред'явлення банком вимоги) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до положень пункту 12 договору поруки від 19 березня 2007 року, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина першастатті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У частині четвертій статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зазначені висновки викладені Верховним Судом України, зокрема у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662 цс 15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087 цс 16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) не встановила підстав відступити від наведених висновків та вказала, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк обчислюється від цієї дати.
Оскільки в укладеному між сторонами договорі поруки встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, а кредитор змінив на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, тому враховуючи вищевикладене порука за договором №HAH2GK01270024 від 19 березня 2007 року є припиненою.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст.1-16, 553, 542, 554, 559, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання поруки припиненою -задовольнити.
Визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 19 березня 2007 року №HAH2GK01270024 припиненою.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Повний текст рішення суду складено 20 жовтня 2021 року.
Суддя О.Л. Бусик