печерський районний суд міста києва
Справа № 757/62381/18-ц
01 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Матійчук Г.О.
секретар судового засідання: Пітей О.Д.,
справа №757/62381/18-ц
позивач1: ОСОБА_1
позивач2: ОСОБА_2
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення боргу,-
У грудні 2018 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просять стягнути з відповідача на свою користь 713 615,60 грн (на користь позивача 1 - 237 870 грн; на користь позивача 2 - 475 743,60 грн) та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач1 зазначила, що між нею та відповідачем був укладений кредитний договір №068/Р-08 від 18.06.2008 року.
Того ж дня між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала позичальнику та іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.06.1999 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємицею 1/3 частини квартири, що належала померлому, стала ОСОБА_2 , ставши власницею 2/3 частин квартири.
В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, у неї (позивача1) утворився борг перед банком, а тому останній звернувся до суду до неї із позовом про стягнення кредитної заборгованості.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2012 року з неї було стягнуто 361 593,77 грн в рахунок кредитного договору 068/Р-08, в період з 18.06.2008 року в повному обсязі.
Вказане рішення суду виконано не було. Банком сума не оспорювалась.
За результатами розгляду (іншого) позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року відмовлено у позові.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.06.2015 року у справі 643/76/14, рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року скасовано та ухвалено нове, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №068/Р-08 від 18.06.2008 року в розмірі, що визначений заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.04.2012 року - 361 593,77 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на підставі договору іпотеки №068/Р-08 від 18.06.2008 року ПАТ КБ «Приват Банк» з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.
Таким чином судами установлена сума заборгованості за кредитним договором 068/Р-08 на рівні 361 593,77 грн.
Іншим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 року їх (позивачів) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було виселено з спірного житла, у зв'язку з набуттям АТ КБ «ПриватБанк» права власності на іпотечну квартиру.
Після ознайомлення з матеріалами справи, стало відомо, що банк набув право власності на квартиру в позасудовому порядку.
В інформаційній довідці №136009170 вказано, що розмір основного зобов'язання становить 50 000 доларів США.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, нею (позивачем 1) було замовлено незалежну оцінку квартири станом на 27.09.2016 р., яка складає 1 154 500 грн.
Таким чином, в силу ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк зобов'язаний повернути їм 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
Посилаючись на наведене просять позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження.
21.03.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив вимоги позивачів, з підстав викладених у відзиві. Єдиним аргументом відповідача є зауваження на суперечливість та необґрунтованість звіту.
З урахуванням заперечень відповідача, представник позивача заявив клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи, з метою встановлення об'єктивної, незалежної оцінки предмета іпотеки на момент набуття банком права власності на нього.
Ухвалою суду від 20.06.2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.01.2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.02.2020 року) у справі призначено оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «яка ринкова вартість об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 станом на 27.09.2016 року?».
У квітні 2021 року справу повернуто з експертної установи без виконання ухвали в зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів на підставі яких можливо надати висновок, зокрема: технічну та правовстановлюючу документацію на об'єкт оцінки - квартиру, станом на 27.09.2016 р., відомості про технічний стан квартири (а.с. 173, 177-180).
Ухвалою суду від 16.06.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання 01.12.2021 року сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивачів надійшли письмові пояснення до судових дебатів.
Від відповідача заяв та/або клопотань не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі зібраних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що 18.06.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №068/Р-08, за умовами якого позичальник отримала кредит на суму 70 000 доларів США, зі сплатою 18 % річних за час фактичного користування кредитом.
Того ж дня між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала позичальнику та іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.06.1999 року, в рівних частинах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємицею 1/3 частини квартири, що належала померлому, стала ОСОБА_2 , ставши власницею 2/3 частин квартири.
В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 утворився борг перед банком, а тому останній звернувся до суду до неї із позовом про стягнення кредитної заборгованості.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2012 року з неї було стягнуто 361 593,77 грн в рахунок кредитного договору 068/Р-08, в період з 18.06.2008 року в повному обсязі.
Вказане рішення суду виконано не було. Банком сума не оспорювалась.
За результатами розгляду справи №643/76/14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року відмовлено у позові.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.06.2015 року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року скасовано та ухвалено нове, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №068/Р-08 від 18.06.2008 року в розмірі, що визначений заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2012 року - 361 593,77 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на підставі договору іпотеки №068/Р-08 від 18.06.2008 року ПАТ КБ «Приват Банк» з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його реалізації.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07 червня 2014 року, не підлягає виконанню.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 року у справі 643/11470/17, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було виселено з спірного житла, у зв'язку з набуттям АТ КБ «ПриватБанк» права власності на іпотечну квартиру.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 36 Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136009170, підстава виникнення права власності на предмет іпотеки - договір іпотеки від18.06.2008 р., а також рішення апеляційного суду №643/76/14 від 16.06.2015 р., розмір основного зобов'язання становить 50 000 доларів США.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Тобто, за даною нормою закону іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Як зазначалось вище, розмір основного зобов'язання банком установлено в сумі 50 000 доларів, в той час як (згідно рішень судів) розмір заборгованості забезпечених іпотекою вимог становив 361 593,77 грн.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна №0009/04-18, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 на замовлення представника позивачів - ОСОБА_8 , ринкова (оціночна) вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 27.09.2016 р. становить - 1 154 500 грн (а.с. 14).
Вказаний звіт відповідач піддав сумніву, в зв'язку з чим представник позивачів подала клопотання про проведення судової оціночно-будівельної експертизи на предмет визначення вартості квартири станом на момент набуття на неї прав власності АТ КБ «ПриватБанк» (27.09.2016 р.).
Втім провести експертизу не вбачалось можливим, в зв'язку з ненаданням відповідачем відповідної документації на майно та доступу до об'єкта.
За таких обставин, суд бере за основу звіт, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , в якому вказано, що вартість майна станом на 27.09.2016 р. є - 1 154 500 грн.
Відповідачем вказана сума не спростована.
Судом апеляційної інстанції у справі 643/76/14 від 16.06.2015 року зафіксована сума заборгованості за кредитним договором 068/Р-08 на рівні 361 593,77 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, в тому числі, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Виходячи з наведеного, сума перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя становить: 1 154 500 - 361 593,77 = 792 906,23 грн.
Сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів - 713 615,60 грн (792 906,23 грн х 90%).
Враховуючи частки права власності позивачів ( ОСОБА_1 1/3, ОСОБА_2 2/3), відповідно з відповідача на користь кожної з них слід стягнути суму, пропорційно їх часткам, а саме: на користь ОСОБА_1 237 870 грн; на користь ОСОБА_2 475 743,60 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача1 підлягає стягненню сплачена сума судового збору - 7 136,16 грн, а на користь обох позивачів сума сплачена за проведення експертизи в сумі 8 172 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 512 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 102, 106, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 237 870 грн боргу та 7 136,16 грн судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 475 743 грн боргу.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 8 172 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1-Д.
Суддя Г.О.Матійчук