06.12.2021 Справа № 756/7885/21
Справа №756/7885/21
Провадження № 2/756/4692/21
06 грудня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з березня 2019 по лютий 2021 року включно у розмірі 58044,44 грн. та суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16.04.2015 року, який був розірваний рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2018.
01.03.2019 Оболонським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи стягнення з 25.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Жмерінському міському відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак відповідач ухиляється від сплати аліментів, та станом на 01.03.2021 наявна заборгованість по аліментам у розмірі 58754,50 грн.
Позивач зазначає, що донька мешкає разом з нею, відповідач по справі свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно їх доньки, належним чином участі у її вихованні та утриманні не приймає та взагалі не спілкується з донькою протягом останніх чотирьох років. У зв'язку з цим вважає, що існують усі правові підстави щодо позбавлення відповідача батьківських прав, що відповідає інтересам дитини, а також для стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06.10.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник у судове засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи до суду не надіслав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністраціїу судове засідання не з'явився, надіслали до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування, з урахуванням висновку Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.09.2021 щодо розв'язання спору по даній справі.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.09.2015.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2018 шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 23.02.2018.
Позивач з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором користування нерухомим майном від 27.08.2016 та Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №232 від 13.05.2021, складеним Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до інформації дошкільного навчального закладу № 309 Святошинського району, який відвідує малолітня ОСОБА_4 , до садочку її завжди приводить та забирає мати - ОСОБА_1 . Відомості щодо участі батька відсутні. Дитина добре адаптована до умов ЗДО та групи, легко йде на контакт з дітьми.
За інформацією комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Святошинського району міста Києва», наданій у довідці №33/з від 05.03.2021, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на диспансерному обліку. До лікаря дитину супроводжує мати ОСОБА_1 , рекомендації лікаря виконуються належним чином.
Відповідно до Довідки №061/203/03-399 від 17.03.2021, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Київський міський психоневрологічний диспансер № 3», позивач ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно з медичною довідкою №443476 від 17.03.2021, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», ОСОБА_1 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпрємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, а згідно з випискою по особовому рахунку, відкритому в АТ «Укрсибббанк» має регулярний дохід.
01.03.2019 Оболонським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника з наступною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 25.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою старшого державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області від 24.07.2019 відкрито виконавче провадження №59618805 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №59618805 від 25.02.2019 з примусового виконання судового наказу №2-н/756/127/19, виданого Оболонським районним судом м. Києва від 01.03.2019, здійсненого державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Лавровою І.П., станом на 01.03.2021 року за період з березня 2019 по лютий 2021 заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 58754,50 грн.
З Довідки №52 від 02.06.2021, виданої Станіславчинською сільською радою Жмеринського району Вінницької області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте за вказаною адресою не проживає.
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2019 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 2 (два) роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
З висновку від 14.09.2021 за вих. № 107-40/5276 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , де їй створені задовільні умови для проживання та розвитку. Під час бесіди із спеціалістами служби з'ясувалось, що малолітня ОСОБА_3 не пам'ятає свого батька. Шлюб між сторонами розірвано у січні 2018 року. З 2017 року батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дочки не бере, не цікавиться її життям та здоров'ям, матеріальної допомоги для її утримання не надає. Жодного зв'язку із батьком дитини мати не підтримує, місце проживання/перебування останнього невідомі. ОСОБА_2 неодноразово було запрошено до служби у справах дітей та сім'ї з метою з'ясування його думки щодо позбавлення його батьківських прав, однак листи запрошення повертались через відсутність адресата за вказаною адресою. З'ясувати думку щодо позбавлення його батьківських прав не є можливим. За інформацією служби у справах дітей Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_2 за адресою реєстрації більше десяти років не проживає. Зі слів його брата ОСОБА_2 останній раз виходив на зв'язок із членами сім'ї в 2017 році. Про його місце проживання та контакти родині не відомо. Враховуючи викладене та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Наведені вище обставини переконують суд в тому, що поведінка відповідача відносно своєї неповнолітньої доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Таким чином, враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться її долею, не піклується про її розвиток, матеріально не утримує, у підготовці до самостійного життя участі не приймає, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є цілком законними і обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, за приписами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку розміру пені по сплаті аліментів, який не спростований відповідачем, вбачається, що за період з березня 2019 по лютий 2021 розмір пені за прострочення сплати аліментів на дитину ОСОБА_2 складає 58044,44 грн.
Вказаний розмір пені не перевищує суму заборгованості зі сплати аліментів, визначену у довідці-розрахунку державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Лаврової І.П., у зв'язку з чим, виходячи з принципу диспозитивності, позовні вимоги про стягнення пені по аліментам підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн., а також на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. за вимоги про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.03.2019 року по 28.02.2021 року у розмірі 58 044 (п'ятдесят вісім тисяч сорок чотири) гривні 44 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Тиха