15.12.2021 Справа № 756/10011/21
Справа № 756/10011/21
1-кс/756/2878/21
15.12.2021 суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №620201000000001787 від 10.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України (судова справа №756/10011/21),
10.11.2021 до провадження судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №620201000000001787 від 10.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, захисник у заяві зазначає, що суд, розглядаючи заявлене стороною захисту клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не надав належної оцінки доводам сторони захисту і позиціям Касаційного кримінального суду Верховного суду та безпідставно прийняв доводи сторони обвинувачення, що, на думку захисника, свідчить про упередженість головуючого у справі та є підставою для його відводу.
Учасники судового розгляду в судове засіданні не з'явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. При цьому, прокурор ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, подали до суду заяву про розгляд вказаної заяви за їх відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Вивчивши заяву про відвід, дослідивши матеріали провадження, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 цього Кодексу за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Розглядаючи дану заяву про відвід, суд бере до уваги, що для відводу суду заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Вирішуючи питання про відвід складу суду, колегія суддів враховує положення КПК України та, в силу вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є частиною національного законодавства та яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ (ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у рішеннях по справах «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989, «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009 зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, ЄСПЛ у рішенні по справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 зазначив, що «безсторонність», в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009).
Зазначена позиція ЄСПЛ підтримана Верховним Судом України в ухвалі від 01.03.2012 у справі №5-15п12.
У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Оцінюючи доводи, оголошені в заяві про відвід у їх сукупності, суд вважає, що зазначені заявником підстави для відводу, який був вільний у використанні своїх прав у межах та спосіб відповідно до положень КПК України в частині надання на обґрунтування своєї позиції належних та допустимих доказів, є непереконливими, оскільки вони не випливають із співіснування достатньо чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто не кореспондуються з нормами ст. 75 КПК України, а особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978), що застосовується при оцінці доказів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для заявлення відводу суду, вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що заява захисника ОСОБА_3 про відвід складу суду від здійснення судового провадження кримінального провадження №620201000000001787 від 10.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є за своєю суттю незгодою з процесуальними діями та рішеннями суду, що відповідно до ст. 75 КПК України не є підставою для відводу. Думка сторони захисту про упередженість складу суду носить характер припущень, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 75, 76, 80, 81 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №620201000000001787 від 10.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України (судова справа №756/10011/21) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1