Справа № 755/12179/20
Провадження № 2/755/417/21
"20" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, -
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 2/3 частини та з відповідача ОСОБА_2 /3 частину на його користь заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8 790,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 916,80 грн., 3 % річних у розмірі 550,10 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., та за правничу допомогу адвоката в сумі 3 200,00 грн., а всього 15 558,90 грн
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 08 листопада 2017 року було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набрежна 9А». На підставі Рішення загальних зборів ОСББ «Дніпровська Набережна 9а» від 20.03.2018 року обрано форму правління управління багатоквартирним будинком - самостійно власником. Того ж дня затверджено з 01 липня 2018 року розмір внесків співвлаників багатоквартирного будинку з розрахунку 6,00 грн/м2 для першого поверху і 6,80 грн/м2 з другого по дев'ятий та встановлено строки сплати вказаних внесків - до 30-31 числа поточного місяця. Однак, у зв'язку із неповним виконанням своїх зобов'язань у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем по оплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2018 року по 31.07.2020 року у розмірі 8 790,00 грн, що є предметом позовних вимог з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 916,80 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 550,10 грн.
14.09.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами було отримано 06.10.2020 повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі представником позивача було отримано 09.10.2020, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.10.2020 відповідачами, кожним окремо, подано відзив на позовну заяву, у яких відповідачі просять відмовити у задоволенні позову посилаючи на наступне. Відповідачі вважають, що до позовної заяви не долучено розрахунку загальної суми заборгованості внесків. Позивачем надано розрахунок заборгованості зі сплати внесків для здійснення витрат на утримання будинком, а згідно Витягом з Протоколу зборів ОСББ від 20.03.2018, голосування проводилось за розмір внесків співвласників житлових приміщень будинку на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, інших внесків у протоколі не зазначено. Також, вважає що відсутні дані для розрахунку так званої «щомісячної» заборгованості внесків, оскільки відсутні документальні підтвердження розміру площі житлового приміщення. Також, вважають, що рішення зборів ОСББ від 20.03.2018 по питанням 6, 7, 9, 10, відповідно до вимог п. 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Дніпровська Набрежна 9А» не можуть вважатися прийнятими, бо за них проголосувало менш як дві третини (66,7%) від загальної кількості усіх співвласників. Також вважають, що загальними зборами не визначені строки сплати внесків. За відсутності простроченого грошового зобов'язання відповідачів, є не можливим і застосування вимог ст. 625 ЦК України. Щодо витрат на правничу допомогу, то такі вимоги задоволенню не підлягають оскільки документально не підтвердженні. Також відповідачі наголошують, що позивачем порушено їх право на отриманні інформації про рішення загальних зборів стосовно рішення про внески та право, як суб'єкта персональних даних при збиранні, обробці та використанні їх персональних даних без згоди.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно із статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно із статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об'єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.
Частина 3 статті 23 цього Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.
Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону, яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об'єднання здійснює через свої органи управління.
Судом встановлено, що 08.11.2017 року проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9а».
Відповідно до Витягу із протоколу загальних зборів ОСББ від 25.02.2018 року, на підставі Рішення загальних зборів ОСББ «Дніпровська Набережна 9А» функції управителя будинку виконує ОСББ «Дніпровська Набережна 9А», а з 01.04.2018 року встановлено розмір внесків співвласників житлових приміщень будинку утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території з розрахунку 6.00 грн./м2 для першого поверху та 6.80 грн./2 з другого по дев'ятий.
За даними Інформації довідки про суб'єкта права власності у багатоквартирному будинку квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (2/3 частини) та ОСОБА_2 (1/3 частина).
Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідачів, що рішення зборів ОСББ від 20.03.2018 по питанням 6, 7, 9, 10, відповідно до вимог п. 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Дніпровська Набрежна 9А» не може вважатися прийнятим, бо за них проголосувало менш як дві третини (66,7%) від загальної кількості усіх співвласників, оскільки станом на день вирішення справи по суті рішення ОСББ «Дніпровська Набрежна 9А» від 20.03.2018 є чинним, в установленому законом порядку не оспорено.
Щодо відсутності доказів документального підтвердження розміру площі житлового приміщення, за розмірами якого здійснювалось позивачем нарахування внесків, та в даному випадку на відповідачів, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України покладається обов'язок спростувати наведені позивачем розрахунку, у разі не погодження з останніми. В свою чергу, відповідачі доказів в спростування розміру площі квартири по якій позивачем здійснювалось нарахування внесків, не подали.
Також, щодо тверджень відповідачів про наявність розбіжностей у рішенні зборів ОСББ від 20.03.2018 та в довідці про стан заборгованості, в частині визначення цільового призначення внесків, то такі доводи правового значення не мають, оскільки відповідачами не надано доказів, щодо прийняття рішення ОСБББ «Дніпровська Набрежна 9А» про встановлення інших внесків, крім визначених в рішенні ОСББ від 20.03.2018.
Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Таким чином, відповідачі за період з липня 2018 року по липень 2020 року (включно) заборгували ОСББ 8 790,00 грн. по сплаті щомісячних внесків за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вказана заборгованість підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, ураховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 916,80 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 550,10 грн., нарахованої за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2020 року (включно).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. З урахуванням частки в праві спільної часткової власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 , з відповідача ОСОБА_1 , яка є власником 2/3 частин квартири, підлягає до стягненню 6 837,94 грн. з відповідача ОСОБА_2 , який є власником 1/3 частини - 3 418,97 грн.
Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58(sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Таким чином, інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позовну заяву, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При зверненні з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 3200,00 грн. витрат за надану правничу допомогу адвоката, в той же час до матеріалів справи не долучено ні укладеного між стороною позивача та його представником договору про надання правничої допомоги, ні обсяг наданої допомоги, ні доказів оплати за надану правничу допомогу.
Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» судові витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_1 в сумі 1 401,33 грн, з ОСОБА_2 в сумі 700,67 грн, які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 901, 903 ЦК України, статтями 9, 13, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» (код ЄДРПОУ: 41716051, м. Київ вул. Дніпровська набережна, 9-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 837,94 грн та судовий збір в сумі 1 401,33 грн, а всього 8 239 (вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 9А» заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 3 418,97 грн та судовий збір в сумі 700,67, а всього 4 119 (чотири тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: