ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/11685/21
провадження № 2-а/753/296/21
"13" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенка Олександра Миколайовича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспектора капрала 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенка Миколи Сергійовича (далі по тексту - інспектор Прокоменко М.С., відповідач 1) та Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - УПП в м. Києві, відповідач 2) про скасування постанови та закриття провадження у справі. Також просив визнати причини пропуску строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та поновити його.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора капрала 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенка М. С. серія ЕАН № 4147199 від 01.05.2021 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КпАП України). У постанові інспектор Прокопенко М. С. зазначив, що «01.05.2021 о 13 год. 27 хв. у м. Києві на вул. Здолбунівській, 7-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з «красними показниками повороту», які не відповідають вимогам ДСТ 3649:2010 п. 6.1.5, чим порушив п. 9 ПДР. Використання приладів (зовнішніх сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів». Із зазначеним у постанові позивач не погоджується з наступних підстав. Так, за словами правоохоронців, пунктом 6.1.5 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме: і передні, і задні повинні бути жовтими. Отже, використання червоних покажчиків поворотів чи їх встановлення на автомобілі поліцейські вважають підставою для зупинки транспортного засобу та накладення штрафу. Однак це твердження є помилковим, а дії поліцейських не відповідають вимогам закону. Поліцейськими не враховано, що автомобілі, які пройшли державну реєстрацію, одночасно пройшли і перевірку на дотримання усіх правил та стандартів. Тим більше, вказаний транспортний засіб перед первісною державною реєстрацією отримав сертифікат відповідності, що вказує на те, що з моменту придбання автомобіля та в період його експлуатації зміни до його конструкції також не вносились. Крім того поліцейськими не було складено відповідного акту перевірки технічного стану автомобіля та не приєднана до постанови про притягнення позивача до відповідальності, що автомобіль переобладнувався з моменту початку його експлуатації. Позивач звертає увагу на те, що інспектор Прокопенко М. С. у постанові вказав, що водій керував автомобілем «з красними показниками повороту», однак у Правилах дорожнього руху, ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5 та інших нормативних документах усюди фігурує червоний колір, а не «красний». Враховуючи зазначене, позивач вважає себе невинуватим, а оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповними з'ясуваннями обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.06.2021 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Положеннями ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) закріплено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заява по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відповідності до стст. 159, 163 КАС України, відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Судом встановлено, що 01.05.2021 інспектором капралом 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенко М.С. стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 4147199, відповідно до якої позивача визнано винним за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. У постанові зазначено, що «01.05.2021 о 13 год. 27 хв. у м. Києві на вул. Здолбунівській, 7-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з «красними показниками повороту», які не відповідають вимогам ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5, чим порушив п. 9 ПДР. Використання приладів (зовнішніх сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів» (а.с.11).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників транспортних засобів, зокрема, належить здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів.
Згідно з пп. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до пп. 6.1.5 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» ДСТУ 3649:2010, передбачено вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме і передні, і задні повинні бути жовтими.
Перелік попереджувальних знаків, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 9 Правил дорожнього руху.
У відповідності до п. 9 Правил дорожнього руху попереджувальними знаками є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигналь; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Однак, ч. 2 ст. 122 КпАП України передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Суд особливу увагу звертає на те, що відповідальність за ч. 2 ст. 122 КпАП України в контексті спірних правовідносин передбачена за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Тобто із наведеного слідує, що законодавець розділяє поняття «зовнішній освітлювальний прилад» та «попереджувальний сигнал». Не зазначається про світлові покажчики повороту й у розділі 19 «Користування зовнішніми освітлювальними приладами» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р., що відносять світлові показчики повороту до попереджувальних сигналів (Розділ 9 Правил).
Крім того, словосполучення диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП «використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням відповідних стандартів», порушення якої інкримінується позивачеві, як вбачається з наведеного вище, стосується саме зовнішніх освітлювальних приладів та не стосується попереджувальних сигналів. Відповідальність за зазначеною нормою може наступати лише у разі порушень правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Відтак, на думку суду, позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП, адже положення вказаної норми не передбачають об'єктивної сторони правопорушення, про вчинення якого позивачем стверджує відповідач. Відповідні диспозиції відсутні також й у інших нормах КУпАП.
Частиною 1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 33 КпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Так, враховуючи викладене вбачається, що вказані обставини свідчать про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Також суд враховує, що автомобіль позивача пройшов сертифікацію в Україні, доказів протилежного відповідачем не надано.
З 01.01.2016 в Україні оцінка відповідності колісних транспортних здійснюється відповідно Порядку затвердження конструкції транспортних засобів. їх частин та обладнання затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012, №521, зареєстрованим в Міністерством юстиції України від 14.09.2012 № 1586/21898, який запроваджує в Україні процедури допуску КТЗ до експлуатації, адаптовані до законодавства ЄС і передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, зокрема Конвенцією про дорожній рух 1968 року та Женевською угодою 1958 року з доданими до неї аналогічними директивам ЄС.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 цієї статті покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Разом з тим, будь-яких належних і допустимих доказів, які б слугували підтвердженням того, що позивач керував транспортним засобом з використанням приладів (зовнішніх сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів відповідачем суду не надано.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Беручи до уваги те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, відповідачем до суду не надано, суд приймає рішення на підставі наявних доказів і констатувати, що факт порушення позивачем зазначених вимог не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 4147199 від 01.05.2021 за ч. 2 ст. 122 КУпАП є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись стст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 01.05.2021.
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенка Олександра Миколайовича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Постанову серії ЕАН № 4147199 від 01.05.2021 інспектора капрала 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Прокопенка Миколи Сергійовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.