Справа № 699/1180/21
Номер провадження 1-кп/699/190/21
щодо запобіжного заходу
16.12.2021 м.Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у межах кримінального провадження № 12021250000000846 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021250000000846 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, після чого було призначено підготовче судове засідання.
Прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що органи досудового розслідування встановили, що ОСОБА_9 17.09.2021 близько 21.20 год., керуючи автомобілем «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаюсь автодорогою сполученням Київ-Знам'янка, зі сторони м. Київ в напрямку м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, перебуваючи на 135 км вказаної автодороги, бiля зупинки громадського транспорту «Ситники», в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 1.10 термін «узбіччя» Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, виконуючи маневр об'їзду автомобіля, що знаходився в нерухомому стані попереду руху, виїхав на праве узбіччя відносно свого напрямку руху, де допустив зіткнення з мотоблоком без реєстраційного номера з причепом, що знаходився у нерухомому стані на узбіччі.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 , 1965 р.н. та ОСОБА_12 , 1969 р.н., отримали тілесні ушкодження, внаслідок яких загинули на місці пригоди.
Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, а саме вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
У клопотанні зазначено, що причетність ОСОБА_9 до вчиненого кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_9 18.09.2021 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та у той же день вручено повідомлення про підозру. Відносно підозрюваного ОСОБА_9 20.09.2021 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання з 21.00 год. до 07.00 год. строком на 60 днів. Строк запобіжного заходу у кримінальному провадженні продовжено до 18.12.2021.
Прокурор у клопотанні вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як ОСОБА_9 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, через що обвинувачений може залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ураховуючи, що під час судового розгляду ще не допитані свідки, прокурор зазначає, що існує ризик перешкоджанню зі сторони обвинуваченого встановленню істини у справі шляхом незаконного впливу на свідків.
Таким чином прокурор вважає доведеною наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 ст. 177 КПК України та вказує, що вони не зменшилися та продовжують існувати на даний час.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав.
Потерпілі та представник потерпілих клопотання прокурора підтримали, просили його задовольнити.
Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Просив долучити до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого. Зазначив, що прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Звернув увагу, що оскільки стадія досудового розслідування вже закінчилась, то відсутні правові підстави для продовження запобіжного заходу, оскільки суд може лише обрати запобіжний захід. Захисник стверджував, що процесуальна поведінка обвинуваченого є доказом відсутності ризиків, про наявність яких зазначає прокурор Таким чином, захисник висловив спільну думку сторони захисту, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_9 позицію свого захисника підтримав. Пояснив, що одружений та має неповнолітню дочку. З 2007 року проживає у м. Києві. За останнім місцем проживання родина орендує квартиру майже два роки. Дочка обвинуваченого відвідує 3-й клас школи № 130, розташованої у м. Києві за місцем проживання сім'ї. За час навчання дочка не змінювала школу і родина не планує це робити. Обвинувачений зареєстрований як ФОП за місцем реєстрації у м. Шпола Черкаської області, а також додатково з 2016 року постійно працює у м. Києві системним адміністратором у ПрАТ «Граве Україна Страхування життя», має позитивні характеристики з місця роботи. Таким чином з пояснень обвинуваченого вбачається, що він має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, роботи та навчання дитини. Раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягався.
На думку захисника прокурор у клопотанні лише формально називає ризики. Обґрунтування стороною обвинувачення ризику перешкоджання кримінальному провадженню шляхом здійснення незаконного впливу на свідків, на думку сторони захисту, є не аргументованим та надуманим.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку потерпілих та їхнього представника, заперечення захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.
Відповідно до ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Обґрунтованість підозри була предметом дослідження слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси під час обрання 20.09.2021 ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також під час продовження строку обраного запобіжного заходу до 18.12.2021.
Суд зазначає, що така категорія як «обґрунтована підозра» може були предметом оцінки лише слідчого судді на стадії досудового розслідування. Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що раніше, в передбаченому законом порядку, слідчим суддею як судом встановленим законом, було надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
За таких обставин суд вважає, що сторона обвинувачення довела наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду слід зазначити, що у судовому засіданні прокурор повідомив, що йому невідомі випадки переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування, як і невідомі випадки неявки обвинуваченого за викликом слідчого чи прокурора.
З огляду на викладене суд констатує, що процесуальна поведінка обвинуваченого не вказує на наміри переховуватися від органів слідства чи суду. В обґрунтування цього ризику прокурор фактично посилається лише на тяжкість вчиненого правопорушення та покарання. Між тим, вказані обставини суд не може оцінювати в якості ризику, бо ця обставина повинна бути оцінена судом відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як додаткові відомості.
Крім того, тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком. Суд зауважує, що в розумінні рішень ЕСПЛ (у справах «Бекчієв проти Молдови», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України») неодноразово наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу.
Суд бере до уваги, що прокурору невідомі факти переховування ОСОБА_9 від органів досудового слідства під час досудового розслідування. Проте суд враховує, що обвинувачений є особою молодого віку, проживає не за місцем реєстрації, власного житла у м. Києві не має, працює системним адміністратором, тобто володіє навичками, які можуть дозволити йому знайти роботу у будь якому іншому місті, у тому числі за межами країни.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор довів наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконно впливати на свідків, так само як і ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення лише формально називає у тексті клопотання, при цьому не наводить жодного аргументу та не надає жодного доказу на підтвердження його наявності. При цьому суд враховує, що потерпілі також не повідомили про існування фактів незаконного впливу обвинуваченим на них чи свідків.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор не довів наявність ризиків, передбачених пунктами 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор у клопотанні зазначає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків та виконання обвинуваченим обов'язків.
На обґрунтування такого висновку сторона обвинувачення аргументів не навела та доказів не надала.
За таких обставин суд не може вважати, що прокурором доведена недостатність застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж домашній арешт.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Ураховуючи молодий вік обвинуваченого, його перебування у шлюбі, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, позитивну характеристику, належне виконання обов'язків щодо явки до органів слідства та до суду, відсутність інформації, яка негативно його характеризує, наявність постійної роботи за місцем фактичного проживання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не вбачається через відсутність кандидатур поручителів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Необхідність покладання обов'язків встановлена з доводів прокурора, викладених у клопотанні. Крім того, покладення обов'язку прибувати до суду сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченого.
Таким чином, ураховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, суд дійшов висновку, що клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 176-184, 194, 202, 372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
У продовженні строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Шпола Черкаської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до суду, який здійснює судовий розгляд у межах кримінального провадження № 12021250000000846;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Обвинуваченого ОСОБА_9 письмово повідомити про покладенні на нього обов'язки.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання становить 60 (шістдесят) днів та обчислюється з дати постановлення ухвали, тобто з 16.12.2021. Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання припиняє свою дію о 23 год. 59 хв. 13.02.2022.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали суду негайно після її оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20.12.2021.
СуддяОСОБА_1