Справа № 564/2379/21
Рядок статзвіту № 140
16 листопада 2021 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Олійника П. В.
з участю секретаря Рубельського О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова Ігоря Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Костопільський районний суд Рівненської області з позовом до інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова І.Ю., в якому просить суд, скасувати постанову інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова І.Ю., серії БАВ №380792 від 07.07.2021 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., за вчинення адмністративних правопорушень передбачених ч.5 ч.6 ст. 121 КупАП, та ч.1 ч.2 ст. 126 КупАП.
Зазначену постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню. При цьому покликається на те, що порушень Правил дорожнього руху не допускав, оскільки не керував транспортним засобом, докази його вини у вчиненні зазначених у постанові адміністративних правопорушень відсутні та у постанові про накладення на нього адміністративного стягнення не зазначені.
Вказує, що відповідачем при винесенні постанови не з'ясовано повно, всебічно та об'єктивно всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, не зазначено відповідних доказів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат - Михайлов В.О. , не з'явилися. Натомість представник позивача скерував до суду заяву про проведення розгляду справи у відсутності позивача та представника позивача, просив позов задовольнити.
Відповідач інспектор СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попов І.Ю. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав.
Враховуючи ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи , опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно до ч. 1 ст. 40 цього ж Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що постановою інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова Ігоря Юрійовича від 07 липня 2021 року серії БАВ №380793 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ч. 6 ст. 121, ч.1 ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Із копії постанови вбачається, що 07 липня 2021 року о 21 год. 01 хв. в м. Костопіль по вул. Грушевського водій керував мотоциклом з номерним знаком, який забруднений, що не дає можливості чітко визначити номерний знак на відстані 20 м., не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив п. 2.3. г Правил дорожнього руху, не мав відповідної категорії посвідчення водія для ТЗ , не мав полісу страхування, чим порушив вимоги п. 2.9 в. п. 2.3. г., 2.1 г. Правил дорожнього руху України.
Разом з тим будь-яких доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень відповідачем не надано, посилання на них у постанові відсутнє. Із постанови вбачається, що відеофіксація правопорушення не здійснювалася, графа 7 «До постанови додаються» не заповнена.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зістаттею 252 КупАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що при з'ясуванні обставин справи та винесенні постанови поліцейським відеофіксація правопорушення не здійснювалася, будь-яких доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення ним Правил дорожнього руху відповідачем не надано.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень не надано.
Згідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08.07.2020 року усправі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 72 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного суд вважає, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з'ясовано всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова ВС КАС від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.
Покликання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, зокрема вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 5-10, 12, 72-77, 90, 139, 246, 250, 257, 260, 286 КАС України, ст. ст., 245, 246, 248, 249, 251, 254, 268, 280, 283, 285, 287, 288, 293 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова Ігоря Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попова Ігоря Юрійовича, серії БАВ № 380792 від 07.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ч.6 ст. 121 КупАП, за ч.1 ч.2 ст. 126 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Відповідач: Інспектор СРПП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Попов Ігор Юрійович, 35000, м. Костопіль, вул. Коперніка, 15
Повний текст рішення складено 19.11.2021 року.
СуддяП. В. Олійник