Справа 524/6158/21
Провадження № 2/524/3421/21
13 грудня 2021 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представників третіх осіб - Запорожець В.В., Єзерської І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи КП «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20588,46 грн та моральної шкоди в сумі 10000 грн, 1200 грн витрат на проведення експертизи, ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.08.2020 на належний йому автомобіль Audi 81, д.н.з. НОМЕР_1 впало дерево. Внаслідок падіння дерева було пошкоджено вітрове скло, лакофарбове покриття, переднє праве крило, панель даху. Згідно висновку експерта автотоварознавчого дослідження №120 від 05.09.2020 вартість матеріального збитку становить 20588,46 грн. Вартість експертного дослідження становила 1200 грн. Крім того, внаслідок події йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у переживаннях та душевних стражданнях. Також були порушені нормальні життєві зв'язки. Крім того, він був вимушений змінювати свої звички через пошкодження майна. Розмір завданої моральної шкоди він оцінює в 10000 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області та Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в своєму відзиві зазначили, що проти задоволення позову заперечують. Відповідачі вказали, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що дерево, яке пошкодило транспортний засіб позивача, знаходилось в аварійному стані. Зазначили, що позивачем не було доведено наявності складових елементів правопорушення, яким завдана йому шкода, зокрема заподіяння шкоди діями(бездіяльністю) відповідачів, їх вини у неналежному утриманні об'єктів благоустрою та протиправності їх дій, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між фактом заподіяння шкоди та їх бездіяльністю. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди вважають необґрунтованими через недоведеність їх вини у завданні шкоди.
В судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала.
В своїх письмових поясненнях Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та КП «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зазначили, що Департамент ЖКГ та КП «Благоустрій Кременчука» не визначено Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області або її виконавчим комітетом балансоутримувачем зелених насаджень на території м.Кременчука або балансоутримувачем житлових будинків. Вказали, що звернень від мешканців будинку АДРЕСА_1 про видалення або кронування (омолоджувальне обрізання) дерева до 31.08.2020 включно не надходило, а тому виходячи з Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. № 1045, не було підстав для обстеження дерева комісією та його видалення. Просили врахувати, що дерево, яке впало на автомобіль позивача не викликало підозри на предмет його аварійного, сухостійного і фаутного стану ні у мешканців будинку, ані у самого позивача, коли він залишив транспортний засіб біля нього. Вказували, що позивач самовільно влаштував парковку в житловій зоні будинку АДРЕСА_1 у неналежному для цього місці. Вважали, що шкода завдана позивачу внаслідок його власної недбалості.
В судовому засіданні представники третіх осіб проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених в письмових поясненнях.
27 жовтня 2021 року судом за клопотанням відповідача залучено третіх осіб - КП «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є власником автомобіля Audi 81, д.н.з. НОМЕР_1 .
31.08.2020 інспектором роти №3 взводу №2 БПП в м.Кременчуці Єрліцовим І.В. було прийнято від ОСОБА_1 заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію за фактом пошкодження його транспортного засобу внаслідок падіння гілки.
У зв'язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення розгляд звернення було припинено.
Вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , як власнику автомобіля Audi 81, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження 31.08.2020 згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №120 від 05.09.2020, становить 20588,46 грн грн.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (частина перша пункту 7 статті 17) передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об'єктів природоохоронного та iншого призначення.
Пунктом 2 статті 3 цього Закону передбачено, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема, організацію їх благоустрою.
В пункті 2 частини першої статті 21 Закону визначено, що зелені насадження уздовж вулиць, на прибудинкових територіях є елементами благоустрою.
Відповідно до пункту 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Пунктом 5.5. вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: 1) факт спричинення шкоди; 2) протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, 3) причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Аналіз ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», ст.1166 ЦК України, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №642/6731/15-ц(провадження №61-22544св18) в постанові від 06 червня 2018 року
Щодо факту заподіяння шкоди. На підтвердження вказаного факту позивачем були долучені фотознімки, копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, копія пояснень.
На переконання суду, позивачем було доведено факт заподіяння шкоди. На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №120 від 05.09.2020. Вказані докази відповідачами спростовані не були.
Отже, суд вважає, що розмір шкоди також було доведено позивачем.
Встановлюючи наявність інших складових елементів для відшкодування шкоди, зокрема протиправності дій відповідачів, їх вини та причинного зв'язку між протиправною дією(бездіяльністю) та негативними наслідками, суд відзначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обов'язок щодо видалення аварійних, сухостійних, фаутних дерев та формуюче кронування дерев, що досягли вікової межі міською Програмою на 2017-2020 було покладено на КП «Благоустрій Кременчука» та Департамент ЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
На думку суду, як власник земельної ділянки, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області несе відповідальність за шкоду, спричинену позивачу.
Суду не було подано доказів, які б спростовували вину Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у спричиненні шкоди позивачу, хоча доведення відсутності своєї вини покладається саме на відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачем було доведено протиправність дій(бездіяльності) відповідача та наявність причинного зв'язку між такими діями(бездіяльністю) та негативними наслідками, а Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області не було спростовано свою вину.
Суд також приймає до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь які докази, які свідчать про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху щодо паркування транспортного засобу, як і відсутні інші переконливі докази вчинення ОСОБА_1 порушення, на які вказують треті особи.
Отже, позов ОСОБА_1 в частині вимог до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Позов в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, а також в частині стягнення матеріальної шкоди з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області суд вважає недоведеним.
Враховуючи те, що судом частково задоволено позов, відповідно до ст.141 ЦПК України з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із залученням експерта на загальну суму 709,45 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог(1418,89 грн (67,31%)/2).
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 24388300, Полтавська обл., місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 шкоду в сумі 20588,46 грн та судові витрати в сумі 709,45 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.12.2021
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ