Справа № 373/1620/21
14 грудня 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт в кримінальному провадженні № ЄРДР 12021116240000102 за обвинуваченням
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1. ст. 310 КК України, -
встановив:
До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ЄРДР 12021116240000102, відповідно до якого ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту та незаконному вирощуванні рослин роду коноплі, в кількості 22 штуки, тобто у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 310 КК України.
У підготовчому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Зазначає, що до суду подано обвинувальний акт, що складений прокурором, а не дізнавачем. Відомостей про те, що прокурор не погодився із складеним дізнавачем обвинувальним актом, а тому склав його самостійно і направив до суду матеріали кримінального провадження не містять. Обвинувальний акт містить відомості про те, що викривач у справі відсутній, однак матеріали кримінального провадження свідчать про протилежне.
Вказує на те, що обвинувачений не володіє українською мовою і під час проведення дізнання і складення обвинувального акта ця обставина була залишена поза увагою. Відтак, було порушено право обвинуваченого на захист на стадії дізнання, адже йому мало бути роз'яснено обвинувачення в належний та передбачений законом спосіб з метою доведення до його відома деталей вчинення кримінальних проступків та про фактичні та юридичні підстави пред'явленого обвинувачення. Такі тези пов'язує з відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини, які є обов'язковими до застосування національними судами. Зокрема, рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008; «Камасінскі проти Австрії» від 19.12.1989; «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999 та «Матточіа проти Італії» від 25.07.2000.
Окрім того, звертає увагу на те, що в обвинувальному акті містяться відомості про докази в кримінальному провадженні у вигляді висновків експертів, що не відповідає приписам ст. 291 КПК України.
Обвинувачений підтримав заявлене його захисником клопотання та додатково зазначив, що під час проведення дізнання у нього не з'ясовувалося питання володіння українською мовою, необхідності реалізації права на захист та були допущені інші грубі порушення його прав. Зокрема, із серпня 2021 року, від часу проведення перших слідчих дій до підозри пройшло майже два місяці. В кінці вересня 2021 року йому повідомили про підозру, наступного дня був складений та вручений обвинувальний акт і справу направлено до суду.
Прокурор заперечила проти повернення обвинувального акта вказавши на те, що прокурор має право складати обвинувальний акт та звертатися з ним до суду. Під час вручення обвинуваченому повідомлення про підозру обвинувачений не зазначав про те, що він не володіє українською мовою, а тому не було необхідності залучати перекладача. Законом не заборонено, при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті, посилатися на докази.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Цією нормою чітко визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Позиція сторони обвинувачення може не співпадати із позицією сторони захисту, так само як і розуміння суті обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Пункти «а», «в» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлюють, що кожен обвинувачений має право бути негайно та детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Також йому потрібно дати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що відповідає положенням ч. 3 ст. 42 КПК України.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду» (2006) §68, зазначив, що інформація про звинувачення надається обвинуваченому мовою, яку він розуміє, якщо обвинувачений не володіє мовою, що використовується і не розуміє її, документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений мовою, зрозумілою обвинуваченому.
Статтею 291 КПК України передбачено вимоги до обвинувального акта, серед яких мають міститися анкетні відомості про обвинуваченого, що не включають в себе вимогу про володіння підозрюваним (обвинуваченим) мовою, якою здійснюється дізнання чи досудове розслідування.
Проте, відбираючи пояснення в особи, що є відповідно до приписів ст. 298-1 КПК України процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, дізнавач мав об'єктивну можливість з'ясувати володіння такою особою мовою, якою ведеться досудове розслідування. Під час повідомлення про підозру, яке складається дізнавачем за погодженням з прокурором, дізнавач був зобов'язаний не лише встановити особу за її анкетними даними, зібравши при цьому достатні докази для повідомлення у вчинені кримінального правопорушення, а й повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 КПК України.
Статтею 42 КПК України визначено, що підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Судом встановлено, що обвинувачений не володіє українською мовою, а тому відповідно до приписів ст. 52 КПК України було вирішено питання про призначення йому захисника, адже його участь в такому випадку є обов'язковою. Такої дії на стадії дізнання вчинено не було.
В логічному взаємозв'язку положень ст. 42, 52, 276, 298-1 та 298-4 КПК України під час здійснення дізнання дізнавач мав належним чином встановити особу ОСОБА_4 , роз'яснити йому його право користуватися рідною мовою та у випадку необхідності користуватися послугами перекладача та в обов'язковому порядку призначити захисника. Також роз'яснити, що всі процесуальні документи, за його вибором, а не категорично, він має право отримувати рідною мовою чи іншою мовою, якою він володіє та у випадку необхідності користуватися послугами перекладача.
Реєстр матеріалів досудового розслідування таких відомостей не містить. Отже, вони або не проводилися, або проводилися, але про це в ньому не зазначено.
Щодо відсутності відомостей про викривача та повернення обвинувального акта з підстав його невідповідності п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України суд вказує на те, що така вимога застосовується виключно до обвинувальних актів щодо корупційних кримінальних правопорушень. В інкримінованих обвинуваченому кримінальних проступках викривачів, в розумінні цієї норми, немає. Так, суд зауважує, що така норма набула чинності 01.01.2020 в зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17.10.2019 № 198-ІХ.
Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» були внесені зміни такого змісту: « викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання».
ОСОБА_4 же обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків у сфері обігу наркотичних засобів, а не корупційних злочинів.
Таким чином, таке клопотання захисника в цій частині є безпідставним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Процесуальної форми про не згоду прокурора зі складеним дізнавачем обвинувальним актом не існує. Можливим процесуальним документом, що свідчитиме про таке, має бути постанова прокурора, як його процесуальне рішення, складена та винесена відповідно до ст. 36, 110 КПК України.
За таких обставин правомірність складення саме прокурором, а не дізнавачем обвинувального акта, є сумнівним без належного його обґрунтування, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Реєстр матеріалів досудового розслідування таких відомостей не містить. Отже, вони або не проводилися, або проводилися, але про це в ньому не зазначено.
Відповідно до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження віднесено, крім іншого: верховенство права, законність, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумні строки.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про неможливість здійснення із дотриманням завдань та засад кримінального провадження судового розгляду цього кримінального провадження за направленим прокурором до суду обвинувальним актом, який не відповідає вимогам КПК України, в якому допущено зазначені судом помилки, а також виник обґрунтований сумнів щодо належного складання обвинувального акту та його направлення до суду.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 301 КПК України прокурор, отримавши від дізнавача всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, зобов'язаний не пізніше трьох днів після отримання таких документів, протягом двадцяти чотирьох годин здійснити одну із дій, в тому числі звернутися до суду з обвинувальним актом. Звернення до суду з обвинувальним актом та його складення, в розумінні ст. 291 КПК України, на думку суду, не є тотожними. Адже, за нормою ч. 5 ст. 291 КПК України у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, яке відповідно до ст. 110 КПК України, має бути у формі постанови, прокурор зобов'язаний в межах строків, визначених ч. 2 ст. 301 КПК України, забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, копії матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а вразі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. Вказівки про складення прокурором обвинувального акта, без дотримання вимог ч. 1 ст. 291 КПК України, ця норма не містить.
З Реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 22.09.2021 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру дізнавачем і цього ж дня прокурором було здійснено повідомлення про відкриття матеріалів кримінального провадження, завершення досудового розслідування, а не дізнання, та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, а не вручено копії матеріалів дізнання.
Наступного дня, 23.09.2021 прокурором було складено обвинувальний акт. Правомірність такої дії була висвітлена судом вище.
Щодо посилання захисника на наявність у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначення доказів у вигляді висновків експерта суд зазначає таке.
До кола фактичних обставин кримінального правопорушення обов'язково входять час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, які стали відомі дізнавачу, слідчому, прокурору, слідчому судді і суду. Такими, що підлягають доказуванню в кримінальному правопорушенні та безпосередньо впливають на кримінально-правову оцінку діяння, є такі обставини кримінального правопорушення: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вимоги про зазначення в обвинувальному акті доказів чинний КПК України не містить.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
Обвинувальний акт в кримінальному провадженні № ЄРДР 12021116240000102 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1. ст. 310 КК України повернути прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2021.
Суддя ОСОБА_1