Справа № 368/1279/19
2/368/431/21
Рішення
Іменем України
"04" жовтня 2021 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді Закаблук О.В.
При секретарі - Балацька В.В.
За участі:
Представник позивача - адвокат Мороз В.П.
Представник відповідача - адвокат Ігнатенко В.М.
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, суд, -
10.10.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, (Том № 1, а.с., 2 - 6), в прохальній частині якого позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження по даній справі та винести відповідну ухвалу.
2. Виділити в окреме домоволодіння жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передавши позивачу 36/100 та відповідачу 64/100, визнавши за ними право власності на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного із них в спільному майні.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:
Так, відповідно до умов Договору дарування частини домоволодіння 12.12.2007 року ОСОБА_6 подарувала Позивачу 36/100 частин домоволодіння, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 .
Рішенням № 90 XXX сесії V скликання Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20 травня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 травня 2009 року про надання у спільну «суміжну» власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,13 га ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Позивачу в особі ОСОБА_1 було передано безкоштовно у спільну сумісну власність зазначену земельну ділянку.
Як вбачається зі змісту ст. 120 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.
Таким чином, земельна ділянка та жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належать Позивачу та Відповідачу на праві спільної власності з визначення часток кожного із співвласника, тобто на праві спільної часткової власності.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак, в ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. 1 ст. 88 ЗК України, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Таким чином, з моменту набуття Позивачем та Відповідачем права спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності, зокрема.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
На відміну від вказаного вище положення акту цивільного законодавства, яке надає право співвласнику майна здійснювати його поділ у натурі, ст. 88 ЗК України, як спеціальною нормою, яка регулює земельні правовідносини, передбачено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.
Проте, наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інші співвласники перешкоджають йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Такі висновки Позивача грунтуються на положенні ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Позивач та Відповідачі неодноразово намагалися дійти згоди щодо поділу в натурі земельної ділянки та розташованих на ній жилого будинку. Однак, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач не вжила жодних заходів щодо укладення зазначеного договору.
За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до не можливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, Позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу жилого будинку та виділу домоволодіння в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.
Як випливає з технічного паспорту житлового будинку, його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, що звичайно повинно бути з'ясовано шляхом призначення відповідної будівельно-технічної експертизи, оскільки такі обставини потребують спеціальних знань у даній галузі.
Отже, жилий будинок АДРЕСА_1 ., необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину жилого будинку, яка б відповідала розміру їх часток у праві спільної часткової власності.
В тому випадку, якщо відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників поділити у натурі жилий будинок є не можливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 13 Конституції України гарантується рівність суб'єктів права власності перед законом та забпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності.
При цьому статтею 1 Конституції України зазначається, що Україна є правовою державою.
Рішенням Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено в п. 4, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Звертаючись з позовною заявою про виділ частки будинку в окреме домоволодіння до Кагарлицького районного суду позивач має на меті захистити своє право власності на майно, яке станом на сьогоднішній день знаходиться у спільній частковій власності з Відповідачем.
10.10.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1279/19, провадження № 2/368/631/19, (Том № 1, а.с., 22).
13.11.2019 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято рішення про проведення слухання справи в загальному провадженні, призначено справу до підготовчого судового розгляду на 12 год. 00 хв. 18.12.2019 року, ( Том № 1, а.с., 25).
18.12.2019 року справа була знята з розгляду в зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 11.02.2020 року, ( Том № 1, а.с., 31).
11.02.2020 проведення підготовчого судового засідання відкладено на 16 год. 00 хв. 25.02.2020 року в зв'язку з неявкою відповідачки ОСОБА_6 , ( Том № 1, а.с., 39 - 40).
25.02.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 24.03.2020 року в зв'язку з неявкою сторін по справі, (Том № 1, а.с., 45).
24.03.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 19.05.2020 року в зв'язку з неявкою сторін по справі, ( Том № 1, а.с., 51).
19.05.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 19.06.2020 року в зв'язку з неявкою сторін по справі, (Том № 1, а.с., 51).
19.06.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 12 год. 00 хв. 20.07.2020 року в зв'язку з неявкою відповідачки ОСОБА_6 , ( Том № 1, а.с., 62 - 63).
20.07.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 16.09.2020 року в зв'язку з витребуванням письмових доказів, (Том № 1, а.с., 94 - 95).
16.09.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 20.10.2020 рокув зв'язку з повторним витребуванням доказів, (Том № 1, а.с., 126).
20.10.2020 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання по даній цивільній справі, по результатах проведення якого судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 год. 00 хв. 17.11.2020 року, (Том № 1, а.с., 144 - 145).
Судом проведено підготовче судове засідання у відсутності відповідачки ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що вона, будучи повідомленою судом належним чином про день, час та місце слухання справи, не надіслала на адресу Кагарлицького районного суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження, не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність, відповідно, причина неявки відповідачки ОСОБА_6 в підготовче судове засідання суду не відома, та, відповідно, - визнана судом такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
29.10.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява (уточнена) про виділ частки із спільного домоволодіння, (Том № 1, а.с., 148 - 152), в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження по даній справі та винести відповідну ухвалу;
2. Виділити в окреме домоволодіння жилий будинок, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передавши Позивачу 36/100 та Відповідачу 64/100 визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного з них у спільному майні;
3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати у сумі 25 768 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень та 40 копійок (послуги щодо надання правово допомоги (професійної правничої допомоги) було витрачено 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок та було сплачено 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору).
Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовував наступними обставинами справи та нормами права:
Так, відповідно до умов Договору дарування частини домоволодіння 12.12.2007 року ОСОБА_6 подарувала Позивачу 36/100 частин домоволодіння, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 .
Рішенням № 90 XXX сесії V скликання Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20 травня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 травня 2009 року про надання у спільну «суміжну» власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,13 га ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Позивачу в особі ОСОБА_1 було передано безкоштовно у спільну сумісну власність зазначену земельну ділянку.
Як вбачається зі змісту ст. 120 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.
Таким чином, земельна ділянка та жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належать Позивачу та Відповідачу на праві спільної власності з визначення часток кожного із співвласника, тобто на праві спільної часткової власності.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак, в ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. 1 ст. 88 ЗК України, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Таким чином, з моменту набуття Позивачем та Відповідачем права спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності, зокрема.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
На відміну від вказаного вище положення акту цивільного законодавства, яке надає право співвласнику майна здійснювати його поділ у натурі, ст. 88 ЗК України, як спеціальною нормою, яка регулює земельні правовідносини, передбачено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.
Проте, наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інші співвласники перешкоджають йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Такі висновки Позивача грунтуються на положенні ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Позивач та Відповідачі неодноразово намагалися дійти згоди щодо поділу в натурі земельної ділянки та розташованих на ній жилого будинку. Однак, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач не вжила жодних заходів щодо укладення зазначеного договору.
За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до не можливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, Позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу жилого будинку та виділу домоволодіння в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.
Як випливає з технічного паспорту житлового будинку, його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, що звичайно повинно бути з'ясовано шляхом призначення відповідної будівельно-технічної експертизи, оскільки такі обставини потребують спеціальних знань у даній галузі.
Отже, жилий будинок АДРЕСА_1 ., необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину жилого будинку, яка б відповідала розміру їх часток у праві спільної часткової власності.
В тому випадку, якщо відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників поділити у натурі жилий будинок є не можливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 13 Конституції України гарантується рівність суб'єктів права власності перед законом та забпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності.
При цьому статтею 1 Конституції України зазначається, що Україна є правовою державою.
Рішенням Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено в п. 4, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Звертаючись з позовною заявою про виділ частки будинку в окреме домоволодіння до Кагарлицького районного суду позивач має на меті захистити своє право власності на майно, яке станом на сьогоднішній день знаходиться у спільній частковій власності з Відповідачем.
18.11.2020 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, (Том № 1, а.с., 158 - 167), згідно якого:
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - задовольнити.
2. Виділити в окреме домоволодіння жилий будинок, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянину України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 6 червня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 36/100 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка село Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий22 листопада 2001 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 64/100 визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного з них у спільному майні.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки село Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий22 листопада 2001 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 6 червня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , кошти в сумі 45768 (сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судових витрат.
24.03.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідачки ОСОБА_6 , (Том № 1, а.с., 177 - 180), наступного змісту:
18 листопада 2020 року Кагарлицьким районним судом Київської області було ухвалено заочне судове рішення у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
Про наявність оскаржуваного рішення вона довідалась тільки 19 березня 2021 року, після того, як отримала виконавчі документи від приватного виконавця виконавчого округу Яцишина А. М.
Вказане, підтверджується послугою для відстеження відправлення (трекінгу) від «Укрпошта» за ідентифікатором 0200249907269 про отримання зазначених документів.
Після чого, 19 березня 2021 року, вона звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про видачу копії судового рішення від 18.11.2020.
Вказане підтверджується моєю заявою від 19.03.2021 із вхідним штампом канцелярії Кагарлицького районного суду.
Вважає, що заочним судовим рішенням, порушуються її законні права та інтереси, зокрема:
- Порушено моє право на доступ до суду (п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод);
- Порушено її процесуальне право на змагальність у справі, що стосується її прав та інтересів (ст. 12 ЦПК).
Разом з тим, вважає, що судові витрати, які складаються з проведення будівельно - технічної експертизи об'єкту ( АДРЕСА_1 ) є однозначно завищеними та необгрунтованими.
Як вбачається із офіційного сайту ТОВ «Український центр судових експертиз» до якої звертався позивач (адреса інтернет-сторінки: http://www.ucse.com.Ua/expertise/l/), мінімальна вартість будівельно - технічної експертизи становить 6500,00 (шість тисяч п'ятсот) грн.
Для порівняння розцінок на експертні послуги, станом на 01.02.2021 Експертно - оціночна компанія «СИСТЕМА» надає аналогічні послуги з визначення технічного поділу об'єктів нерухомості (виділення частки в натурі), які коштують від 4000 грн (чотирьох тисяч) гри.
Також, щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) грн., потрібно зауважити, що суд не взяв до уваги її фінансовий стан, як сторони у справі.
Щодо зазначеного питання висловлювався і Верховний суд (Постанова Великої Палати ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Так, Великою Палатою Верховного суду, сформулювано правовий висновок, в якому зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_5 , вона має статус пенсіонерки за віком, тому не має фінансової змоги оплачувати такий розмір покладених на неї судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що заочне судове рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що її неявка в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, а також не подання неювідзиву на позовну заяву зумовлена тим, що заочне судове рішення вона отримала тільки 19.03.2021.
До 19.03.2021 суд не виконав вимоги передбачені ст. 283 ЦПК України, в якій йдеться про те, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Так само, з незалежних від мене причин, вона була позбавлена права на відзив, в порядку визначеному ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідач, має право подати відзив на позов, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Згідно з ч. 3 ст. 284 ЦПК України, визначено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Визначено, що згідно з ч. 4 ст. 284 ЦПК України, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших причин.
Відповідно до ст. 127 ЦПК, визначено, що 1. суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст. 127, ч. 3, 4 ст. 284 ст. 288 ЦПК України, - відповідачка просила суд:
1. Поновити їй пропущений з поважних причин строк для подання заяви про перегляд заочного судового рішення у даній цивільній справі;
2. Переглянути заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння;
3. Скасувати заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння і призначити справу до розгляду в загальному по рядку визначеному ЦПК України.
24.03.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1279/19, провадження № 2 - п/368/6/21), (Том № 1, а.с., 202).
30.03.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 209), на підставі якої:
Заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 року по цивільній справі № 368/1279/19 прийняти до провадження Кагарлицького районного суду.
Розгляд заяви призначити на 10 год. 00 хв. 30.04.2021 року в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області (м. Кагарлик Київської області, вул. Володимира Великого, 3).
13.04.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, яка подана представником відповідача ОСОБА_6 , -адвокатом Ігнатенком В.М., (Том № 1, а.с., 210 - 212), наступного змісту:
18 листопада 2020 року Кагарлицьким районним судом Київської області було ухвалено заочне судове рішення у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ з частки із спільного домоволодіння.
Згідно з цим рішенням, суд присудив з неї на користь стягувана ОСОБА_1 кошти в сумі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) грн., в якості судового збору.
На виконання даного судового рішення, стягувачем було отримано виконавчий лист Кагарлицького районного суду № 368/1279/19 від 15.02.2021, що на даний час, перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича.
Так, приватним виконавцем 10.03.2021 було відкрито виконавче провадження № 64773538 з виконання зазначеного судового рішення.
10.03.2021 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт належних їй коштів, які знаходяться на банківському рахунку для пенсійних виплат, що відкритий в КБ «UKRSIMBANK».
Станом на сьогоднішній день, вона не в змозі розпорядитися грошовими коштами, які надходять їй як пенсійні виплати.
Такі обмеження створюють для неї моральні страждання, оскільки вона не може зняги власні кошти за допомогою банківського автомату.
Пенсійне забезпечення залишається для неї єдиним джерелом доходу в умовах надзвичайних подій, що викликані поширенням коронавірусної інфекції СОVID-19.
Разом з цим, з 05.04.2021, у зв'язку з продовженням терміну дії карантину в 2021 році, її офіційно переведено на дистанційну роботу в ДНЗ № 144 «Ромашка», де вона працює на посаді вихователя.
Вищевказані обставини підтверджуються довідкою з місця роботи.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до п. 1 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 ст. 435 ЦПК України, визначено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У зв'язку з вищевикладеним, керуючись п. 1 ст. 435, п. З ч. 4 ст. 435, ч. 5 ст. 435 ЦПК України, представник відповідача просив суд винести судове рішення, на підставі якого:
1. Відстрочити виконання заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння, на строк, що не перевищує одного року, з дня постановления такої ухвали.
13.04.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання справи в частині клопотання про відстрочення судових витрат був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1279/19, провадження № 6/368/28/21), (Том № 1, а.с., 226).
27.04.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення сторони позивача на заяву про перегляд заочного рішення, (Том № 2,а.с., 233 - 235), в якій зазначено наступне:
У провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В. знаходиться заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 року у справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
Так, 30 березня 2021 року ОСОБА_6 подано вищезгадану заяву. Підставою для подання такого документу стало те, що на думку ОСОБА_6 , суд при розгляді справи порушив її права та інтереси, зокрема право на доступ до суду, а також процесуальне право на змагальність. Такого висновку Відповідач дійшла, оскільки, судом, нібито, не було проінформовано її про розгляд справи.
Проте, така інформація не відповідає дійсності, а тому, просимо Шановний Суд відмовити ОСОБА_6 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
З урахуванням вищенаведеного, вважаємо, що підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, оскільки Відповідач, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, і нею не надано доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Слід зауважити, що всі доводи відповідача стосуються лише переоцінки доказів, досліджених судом. Так, голослівна незгода Відповідача з сумою судових витрат (проведення експертизи, надання правової допомоги), які ухвалено стягнути з неї, не може бути підставою для скасування судового рішення чи, відповідно, зменшення суми таких витрат.
Варто також вказати, що процесуальні документи у справі, зокрема із зазначенням суми судових витрат, регулярно надсилались судом та стороною позивача за місцем реєстрації Відповідача. Тому, стверджуємо, що ОСОБА_6 була проінформована належним чином про розгляд справи. На підтвердження чого у документах справи знаходиться клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого додано докази направлення документу відповідачу (опис вкладення до листа, штрих-кодовий ідентифікатор 0305808899766).
Також, року ОСОБА_6 було надіслано клопотання про залучення доказів щодо судових витрат у справі (лист зі штрих-кодовим ідентифікатором 0305808747176).
Зазначаємо, що Відповідач не могла не отримувати ці, вищевказані листи, оскільки нею ж у заяві про перегляд заочного рішення суду вказується, що ОСОБА_6 отримала виконавчі документи від приватного виконавця (лист зі штрих-кодовим ідентифікатором 0200249907269). Тобто, у останньої була можливість отримувати поштові відправлення.
Більше того, на веб-сайті Кагарлицького районного суду Київської області розміщено три оголошення про виклик ОСОБА_6 до суду у такі дати: 20.07.2020 року о 12:00, 16.09.2020 року року о 09:00, 17.11.2020 року о 17:00.
Так, відповідно до статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а в разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Тобто, аргументами, які викладено в даному документі, нівельовано правову позицію відповідача, викладену у її заяві про перегляд заочного рішення.
Наведене вказує на те, що правові підстави для перегляду заочного рішення у цивільній справі № 368/1279/19 відсутні.
Отже, з урахування вищевикладеного, керуючись положеннями Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача просив суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:
1. Прийняти даний документ до розгляду;
2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2020 року у справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
30.04.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 2, а.с., 5 - 6), згідно з якою:
Заяву відповідача ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 368/1279/19, провадження № 2/368/122/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - задовольнити.
Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2020 рокеу у цивільній справі № 368/1279/19, провадження № 2/368/122/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - скасувати.
Слухання справи позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - проводити в порядку загального позовного провадження.
Призначити на 17 год. 00 хв. 24.05.2021 року підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання викликати сторони:
- позивача ОСОБА_1 ;
- представника позивача, - адвоката Мороза В.П.
- відповідача ОСОБА_6 ;
- представника відповідача, - адвоката Ігнатенка В.М.
30.04.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява - клопотання представника відповідача ОСОБА_6 , - адвоката Ігнатенка В.М. в якій він просить суд залишити без розгляду заяву про відстрочення виконання судового рішення.
30.04.2021 року Кагарлицьким районним сдом винесено ухвалу, згідно якої:
Заяву про відстрочення виконання судового рішення, яка подана представником відповідача ОСОБА_6 , - адвокатом Ігнатенком В.М. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - залишити без розгляду.
19.05.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву про виділ частки із спільного дломоволодіння, в якому зазначено наступне:
30 квітня 2021 року ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області було скасоване заочне рішення від 18.11.2020 у цивільній справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 17 год. 00 хв. 24 травня 2021 року в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області (головуючий: суддя Закаблук О. В.).
На виконання вимог ухвали суду від 30.04.2021 у справі № 368/1279/19 та керуючись ст. 178 ЦПК України, слід зазначити, -
Щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову повністю заперечує, оскільки:
- По - перше, висновок експерта, за результатами проведення будівельно - технічної експертизи проведено на підставі простроченого технічного паспорту від 21 08 2008 на житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .
Так, відомості, що містяться у зазначеному технічному паспорті складеному від 21.08.2008, є застарілими, не повними і такими, що не містять дійсної оцінки об'єкта дослідження.
Відповідно до Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 127 від 24.05.2001, в чинній редакції від 15.01.2019, визначено, що дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації, (примітка до Додатку № 3 та № 5).
Таким чином, результати даного експертного дослідження є неповними.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», визначено, що незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний:
1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
По - друге, експертний висновок є фіктивним, оскільки, позивач та його представник не надали суду документи про олплату вартості послуг експерта в сумі 20 000,00 грн (квитанцію, банківську виписку, тощо).
Як вбачається із умов договору про надання послуг з проведення експертизи від 22.11.2019 № 1/E-22/11, замовник (позивач) зобов'язаний був оплатити послуги виконавця (ТОВ «Український центр судових експертиз») до проведення експертизи. Однак, у підтвердження дійсності замовлених послуг з проведення експертизи, не надав суду платіжний документ на виконання умов п. З зазначеного Договору.
Згідно з п. 3 вищевказаного Договору, а саме в розділі «Ціна послуг та порядок розрахунків», визначено, що вартість послуг становить 20 000,00 грн., які замовник сплачує виконавцю безготівковими платежами на поточний рахунок до надання послуг.
З цього вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Український центр судових експертиз» відсутні правовідносини, а договір про надання послуг з проведення експертизи від 22.11.2019 № 1/Е-22/11 є суто формальним та не підтверджує дійсність наданих послуг.
Більше того, як видно із вищевказаного Договору (від 22.11.2019) та Акту (від 12.12.2019), в них містяться невірно вказані банківські реквізити.
З цього приводу, слід зазначити, що Постановою НБУ від 28.12.2018 № 162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВAN) в Україні» з 01.10.2019 була запроваджена заміна діючих рахунків для зарахування валютних надходжень.
По - третє, опис робіт (адвокатських послуг) представника позивача є фіктивним.
Вищевказане обґрунтовується наступним:
Інформація із заочного рішення суду від 18.11.2020 у справі № 368/1279/19Інформація детального опису робіт (адвокатських послуг), які надав суду представник позивача Мороз В. П., їх вартість за кількість годинІнформація з Протоколу судового засідання
24.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв.24.03.2020 участь у судовому засіданні 1 година - 3000 гри.Відсутній протокол судового засідання у матеріалах цивільної справи
на 19.05.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі (а. с. 51)
19.05.2020 підготовче судове засідання відкладено на 10 год. 00 хв. на 19.06.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі (а. с. 51)Адвокат відсутній
19.05.2020 підготовче судове засідання відкладено на 12 год. 00 хв. на 20.07.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі (а. с. 62-63)Адвокат відсутній
20.07.2020 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. на 16.09.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі (а. с. 94-95)20.07.2020 участь у судовому засіданні 1 година - 3000 грн.Початок звукозапису: 12:01:31 Кінець звукозапису: 12:16:38 Кількість хвилин: 15
16.09.2020 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16 год. 00 хв. на 20.10.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі (а. с. 126)16.09.2020 участь у судовому засіданні - 1 година - 3000 грн.Початок звукозапису: 9:42:33 Кінець звукозапису: 9:48:33 Кількість хвилин: 6
Також, щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) грн., потрібно звернути увагу на (Постанову Великої Палати ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Так, Великою Палатою Верховного суду, сформулювано правовий висновок, в якому зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_5 , Відповідач має статус пенсіонерки за віком, тому не маю фінансової змоги оплачувати такий розмір адвокатських послуг.
Щодо відшкодування витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката відповідача:
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 цього Кодексу - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1.6. Договору про надання правничої допомоги № 23.03.2021 року від 23 березня 2021 року гонорар адвоката за участь у справі 368/1279/19 в Кагарлицькому районному суді Київської області та Київському апеляційному суді становить 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп (копія договору знаходиться в матеріалах справи).
У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст. 178 ЦПК України, - представник відповідача просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
2. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
24.05.2021 року слухання справи відкладено на 17 год. 00 хв. 15.06.2021 року в зв'язку з клопотанням представника позивача.
15.06.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла відповідь нга відзив наступного змісту:
У провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В. знаходиться цивільна справа № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння.
Ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву про виділ частки із спільного домоволодіння, який був наданий представником ОСОБА_6 , вважає за необхідне надати дану відповідь на відзив, зазначивши аргументи відхилення наданих стороною пояснень.
Варто зауважити, що Відповідачем не надано жодних заперечень по суті пред'явлених позовних вимог. Що ж стосується твердження Відповідача про те, що висновок експерта за результатами проведення експертизи проведено на підставі «простроченого технічного паспорту» - такі аргументи не заслуговують на увагу, оскільки, не підкріплені жодними доказами. Відомості, викладені в висновках експертизи Відповідачем також не спростовано.
Також, стороною позивача було надано разом із документом від 24 травня 2021 року «клопотання про залучення доказів щодо судових витрат у справі» копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 експертних послуг (наданих ТОВ «Український центр судових експертиз»), а також послуг з надання правової допомоги (наданих АО «Супрема Лекс»),
Що ж стосується суми судових витрат у частині витрачених ОСОБА_1 грошових коштів на правову допомогу - зазначає таке.
Документ «Детальний опис робіт (наданих послуг), які здійснювались адвокатом АО «Супрема Лекс» Морозом В.П. у справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння», всупереч твердженням Відповідача, повно та детально відображає кількість робіт, здійснених у межах справи № 368/1279/19.
Що ж стосується судових засідань 20.07.2020 року та 16.09.2020 року - нами вірно зазначений час «1 година - 3000 гривень». Так, хоча й судове засідання тривало 15 хв та 6 хв відповідно, дана кількість годин розрахована й з часом очікування початку судового засідання. Більше того, ОСОБА_1 прийняв та оплатив дані послуги, а тому, стверджувати Відповідачу про їхню «фіктивність» не представляється можливим.
Також, варто вказати, що стороною відповідача ніяким чином не спростовано суму грошових коштів, які були витрачені Позивачем на правову допомогу. Саме лише посилання на те, що ОСОБА_6 є пенсіонером не може слугувати причиною для перегляду вказаної нами суми. Також, ОСОБА_6 не надає доказів на підтвердження свого матеріального стану. Що знову ж таки не свідчить про її неможливість сплачувати понесені ОСОБА_1 витрати.
Додатково варто зазначити, що ОСОБА_1 також є пенсіонером, проте це не означає, що ним не могли бути понесені витрати на правову допомогу та експертизу, які були необхідні для захисту його прав та інтересів.
Показовим також є факт того, що ОСОБА_6 стверджує, що є пенсіонеркою та не може сплатити судові витрати ОСОБА_1 , втім, сама сплачує 5000, 00 гривень за отримання правової допомоги від адвоката Ігнатенко В. Тобто, наведені Відповідачем твердження є суперечливими, а тому, не заслуговують на увагу.
Враховуючи усе вищевикладене, можливо констатувати, що наведені Відповідачем у відзиві аргументи не можуть бути взяті до уваги та не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
15.06.2021 року Кагарлицьким районним судом проведено підготовче судове засідання у справі, по результатам якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кіманти) ухвалі, на підставі якої закрито підготовче судове провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 год. 00 хв. 19.07.2021 року.
19.07.2021 року слухання справи відкладено до 15 год. 00 хв. 09.09.2021 року в зв'язку з неявкою позивача та його представника.
09.09.2021 року в слуханні справи було оголошено перерву до 01.10.2021 року.
В судове засідання, яке відбулося 01.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлений був судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився його представник, - адвокат Мороз В.П.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2021 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Мороз В.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою правову позицію обставинами справи, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, в запереченні на заяву про перегляд заочного рішення, та у запереченні на відзив, та які судом наведено вище в повному обсязі.
В судове засідання, яке відбулося 01.10.2021 року, відповідач ОСОБА_6 не з'явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився її представник, - адвокат Ігнатенко В.М.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2021 року, представник відповідачки ОСОБА_6 , - адвокат Ігнатенко В.М. заперечував проти задоволення позову, та просив відмовити у його задоволенні повністю, обгрунтовував свою правову позицію обставинами справи та нормами права, які викладені в заяві про перегляд заочного рішення та у відзиві на позовну заяву, та які судом наведено вище в повному обсязі.
Суд, вислухавши представника позивача, який підтримав позов в повному обсязі, вислухавши представника відповідача, який заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного зайняття (роботи).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є право власності на нерухоме майно, у виді домоволодіння, яке розміщене на території Кагарлицького району Київської області, а саме: Київська область, Обухівський (на час подання позовної заяви - АДРЕСА_1 , що юрисдикційно відноситься до Кагарлицького районного суду Київської області.
Відповідно, враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, та положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, - так як в даному випадку слід застосовувати правила виключної підсудності, - слухання справи за місцем розташування нерухомого майна.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.
Позивачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 6 червня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , (Том № 1, а.с., 139).
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка село Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий22 листопада 2001 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , (Том № 1, а.с., 138).
Спір між сторонами виник в галузі норм, які регулюють право власності, в тому числі, - право спільної сумісної та часткової власності (на нерухоме майно), - за наступних обставин.
12.12.2007 року приватним нотаріусом Кагарлицького нотаріального округу Київської області Кулініченком М.Г. посвідчено договір дарування частини домоволодіння, ( зареєстровано в реєстрі за № 3064), (Том № 1, а.с., 10 - 11, 130), який укладено між відповідачем по даній справі ОСОБА_6 та позивачем по даній справі, - ОСОБА_1 .
Згідно умов даного договору, зокрема:
- ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з однієї сторони, далі «Дарувальник» та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_5 ., з іншої сторони, далі «Обдаровуваний», разом «Сторони», діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений нами договір (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей договір про таке:
- ОСОБА_6 подарувала, а її рідний брат ОСОБА_1 прийняв в дарунок 36/100 частин домоволодіння, а саме житловий будинок АДРЕСА_6 , житлова пл. 22,7 кв. м., 1-2 кухня пл. 10,2 кв. м., 1-3 житлова пл. 9,3 кв. м., І - веранда пл. 4,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , далі - частина домоволодіння.
Опис всього домоволодіння:
- Домоволодіння складається з двох житлових будинків, А - житловий будинок з цегли, загальна площа 80,4 кв. м., житлова площа 55,2 кв. м., вартість 33934 грн., відсоток зносу 43, А1 - житловий будинок з цегли загальна площа 46,8 кв. м., житлова площа 32,0 кв. м., вартість 20698 грн., відсоток зносу 33, до будинків примикає : туалет «Г», погріб «Д», криниця «І».
Відчужувана 36/100 частина домоволодіння належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності /б / н/, виданого Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області 12.09.2007, зареєстрованого Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації 12.09.2007, номер витягу про реєстрацію 15899446, номер запису 380, в книзі 1, реєстраційний номер 8894873, тип об'єкта - домоволодіння.
Рішенням № 90 XXX сесії V скликання Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20 травня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 травня 2009 року про надання у спільну «суміжну» власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,13 га ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Позивачу в особі ОСОБА_1 було передано безкоштовно у спільну сумісну власність зазначену земельну ділянку.
Як вбачається зі змісту ст. 120 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України та ч. 1 ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.
Таким чином, земельна ділянка та жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належать Позивачу та Відповідачу на праві спільної власності з визначення часток кожного із співвласника, тобто на праві спільної часткової власності.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак, в ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. 1 ст. 88 ЗК України, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Таким чином, з моменту набуття Позивачем та Відповідачем права спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності, зокрема.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
На відміну від вказаного вище положення акту цивільного законодавства, яке надає право співвласнику майна здійснювати його поділ у натурі, ст. 88 ЗК України, як спеціальною нормою, яка регулює земельні правовідносини, передбачено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.
Проте, наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інші співвласники перешкоджають йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Позивач та Відповідачі неодноразово намагалися дійти згоди щодо поділу в натурі земельної ділянки та розташованих на ній жилого будинку, (Том №1, а.с., 9), однак, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач не вжила жодних заходів щодо укладення зазначеного договору.
За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до не можливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, Позивач має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу жилого будинку та виділу домоволодіння в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.
Як випливає з технічного паспорту житлового будинку, (том № 1, а.с., 12 - 17), його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, що звичайно повинно бути з'ясовано шляхом призначення відповідної будівельно-технічної експертизи, оскільки такі обставини потребують спеціальних знань у даній галузі.
Отже, жилий будинок АДРЕСА_1 ., необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину жилого будинку, яка б відповідала розміру їх часток у праві спільної часткової власності.
В тому випадку, якщо відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників поділити у натурі жилий будинок є не можливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Окрім того, як вбачається з заключної частини висновку експерта за резхультатами проведення будівельно - технічної експертизи № 1 - 12/12 від 12.12.2019 року, (Том № 1, а.с., 70 - 91):
- Узагальнюючи результати дослідження наданих матеріалів та результати натурного обстеження, приймаючи до уваги вимоги нормативно- правових актів, експертом встановлено наступне:
- вартість житлового будинку літ. «А1» по АДРЕСА_1 становить 31481,00 (тридцяті, одну тисячу чотириста вісімдесят одну) гривню (згідно технічного паспорту від 21.08.2008), що становить 36/100 вартості будівель та споруд домоволодіння;
- житловий будинок літ. «А 1» відповідає вимогам и. 5.19 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» щодо загальної плоші, площі загальної кімнати, площі спальні на одну особу, площі кухні; житловий будинок літ. «А1» відокремлено підключено до мережі електропостачання;
відстань між житловими будинками літ. «А» та літ. «А1» по АДРЕСА_1 становить 10,69 м (згідно наданої геодезичної зйомки земельної ділянки), що відповідає вимогам ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудови міських і сільських поселень», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;
- ширина проїзду до житлового будинку літ. «АІ» по АДРЕСА_1 коливається в межах 4.24 м - 5,83 м (згідно наданої геодезичної зйомки земельної ділянки), що відповідає вимогам ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».
Таким чином, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі 36/100 частки, що належить ОСОБА_1 , у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 46,8 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м., - технічно можливо.
Відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 13 Конституції України гарантується рівність суб'єктів права власності перед законом та забпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності.
При цьому статтею 1 Конституції України зазначається, що Україна є правовою державою.
Рішенням Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено в п. 4, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Що ж до заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд критично відноситься до таких заперечень, з огляду на наступне:
Суд звертає увагу на ту обставину, що стороною відповідача фактично не надано жодних заперечень по суті пред'явлених позовних вимог, - так стороною відповідача не оспорюється факт укладання договору дарування, не оспорюються його положення, тобто, - на думку суду, - відповідачем фактично визнається право власності позивача на ту частку нерухомого майна та в тому його вигляді, - які зазнеачені в позовній заяві позивача.
Що ж стосується твердження Відповідача про те, що висновок експерта за результатами проведення експертизи проведено на підставі «простроченого технічного паспорту», а тому такі висновки експерта є юридично нікчемними, то такий аргумент не заслуговує на увагу, оскільки, не підкріплений жодними належними та допустимими доказами. Відомості, викладені в висновках експертизи, - Відповідачем також не спростовано.
Більше того, суд наголошує на тій обставині, що судом в судовому засіданні було роз'яснено сторонам їхні процесуальні права та обов'язки, причому, - сторони у справі представляли професійні адвокати, що звісно, - підвищує рівень змагальності в судовому процесі в порівнянні з тим рівнем, який би мав місце при участі в справі лише сторін (позивача та відповідача), які не мають відповідної правничої освіти та досвіду роботи в галузі права.
Судом було запропоновано представнику відповідача скористатися своїм правом на подачу клопотання про проведення у даній справі повторної судової експертизи (в зв'язку з тим, що стороною відповідача оспорюються висновки даної експертизи), проте, - представник відмовився скористатися своїм правом та не заявив клопотання про проведення по справі повторної експертизи, після чого судом було роз'яснено представнику відповідача, що ризик вчинення чи невчинення тих чи інших процесуальних дій, а саме, - правові наслідки їхз вчинення чи не вчинення, - повністю лежить на стороні, яка мала здійснити такі процесуальні дії чи втриматися від їх вчинення.
Далі, що стосується судових витрат, то суд зазначає, що стороною позивача в повному обсязі було надано до суду для приєднання до матеріалів справи документально підтверджені витрати позивача, які він поніс під час слухання справи, зокрема, - було надано разом із документом від 24 травня 2021 року «клопотання про залучення доказів щодо судових витрат у справі» копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 експертних послуг (наданих ТОВ «Український центр судових експертиз»), а також послуг з надання правової допомоги (наданих АО «Супрема Лекс»),
Що ж стосується суми судових витрат у частині витрачених ОСОБА_1 грошових коштів на правову допомогу, то слід зазначити наступне:
- Документ «Детальний опис робіт (наданих послуг), які здійснювались адвокатом АО «Супрема Лекс» Морозом В.П. у справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння», всупереч твердженням Відповідача, повно та детально відображає кількість робіт, здійснених у межах справи № 368/1279/19.
Як вбачається з матеріалів справи, - позивач ОСОБА_1 прийняв та оплатив дані послуги (щзо підтверджується актом виконаних робіт, який міститься в матеріалах справи).
Враховуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що заперечення, які були подані стороною відповідача в судовому засіданні при перегляді заочного рішення, - в судовому засіданні належними та допустимими доказами - не підтвердилися, вони є лише підставою для зменьшення судових витрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, в розмірі, який зазначено нижче в мотивувальній частині даного рішення.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають майнові правовідносини, зокрема, - правовідносини, які регулюють право спільної сумісної, спільної часткової власності;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 1, 8, 13 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 355 - 358, 367 ЦК України, ст.ст. 86, 88, 152 ЗК України;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення частково (частково - в частині судових витрат), - шляхом винесення рішення;
- судові витрати ( в зменшеному розмірі, що обгрунтовано судом нижче) слід стягнути з відповідача на користь позивача;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 430 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Фактичні обставини справи щодо судових витрат:
Між адвокатським об'єднанням «Супрема Лекс», в особі керуючого партнера адвоката Мороза В.П., та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.
Договір міститься в матеріалах справи.
Разом з позовною заявою було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс, і які очікував понести в зв'язку із розглядом справи у розмірі 25768 гривень.
Отже, у зв'язку з розглядом справи в рамках даної позовної заяви, судові витрати складаються з наступних витрат:
- судовий збір у розмірі 768.40 грн. Оригінал квитанції про сплату судового збору міститься у матеріалах справи.
- витрати на експертні послуги у розмірі 20000, 00 гривень.
Так, витрати на експерті послуги підтверджується копією договору № 1/Е- 22/11 про надання послуг з проведення експертизи від 22.11.2019 року, копією акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12 грудня 2019 року, надані ТОВ «Український центр судових експертиз», які містяться у матеріалах справи. (надано разом із клопотанням про приєднання доказів від 11.09.2020 року) та повторно надаються до даного клопотання.
- витрати на правову допомогу 25000. 00 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 08 липня 2016 року, детальним описом робіт (наданих послуг), які здійснювались Адвокатом АО «Супрема Лекс» Морозом В.П. у справі № 368/1279/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння, рахунком, випискою за банківського рахунку (відповідні документи містяться в матеріалах справи).
Відповідно, як вбачається з документально підтверджених доказів, сума судових витрат позивача ОСОБА_1 в даній справі становить 45768 (сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., проте, суд приходить до висновку щодо зменьшення розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до розміру в 20000 (двадцять тисяч) грн., з огляду на наступне:
Згідно правової позиції, яка висловлена в Постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_5 , Відповідач має статус пенсіонерки за віком, тому, на думку суду, - не має фінансової змоги оплачувати такий розмір адвокатських послуг.
Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач став власником частини домоволодіння (домогосподарства), яке є предметом спору в даній справі, - на підставі договору дарування, а саме, - він отримав право власності на дане нерухоме майно не в результаті договору купівлі - продажу, договору міни, тощо (не поніс фінансових витрат на придбання даного нерухомого майна), - а в результаті того, що відповідачка подарувала йому частину домоволодіння, яким до цього часу володіла одноособово.
Як зазначав сам позхивач, ним було запропоновано відповідачці документально, в установленому Законом порядку здійснити поділ такого майна, але відповідачка не змогла йього зробити за браком коштів, а не тому, що нею оспорювалося чи оспорюється право власності позивача на дане домоволодіння.
А тому, - враховуючи поняття справедливості, розумності, людяності, - суд приходить джо висновку щодо зменьшення судових витрат, які повинні бути стягнені з відповідачки на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України, - до 20000 (двадцяти тисяч) грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 8, 13 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 355 - 358, 367 ЦК України, ст.ст. 86, 88, 152 ЗК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , про виділ частки із спільного домоволодіння, - задовольнити частково.
Виділити в окреме домоволодіння жилий будинок, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянину України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 6 червня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 36/100 частки домоволодіння, та передати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка село Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий22 листопада 2001 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 64/100 домоволодіння, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право приватної власності на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного з них у спільному майні.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки село Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий22 листопада 2001 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 6 червня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , кошти в сумі 20 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії повного тексту рішення.
Суддя: Закаблук О.В.