Справа № 161/20719/21
Провадження № 2/161/4918/21
(заочне)
16 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Фурман Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
17.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 14.02.2019 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_4 . На даний час подружні відносини між ними фактично припинені, спільне господарство не ведеться, вони проживають окремо. Вважає, що примирення між ними не можливе. Разом з тим, після фактичного припинення подружніх відносин малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилися проживати разом з нею. Вказує, що відповідач не приймає участі у матеріальному забезпеченні та вихованні доньки. В свою чергу, вона немає змоги одноосібно утримувати малолітню дитину, а також у зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною позбавлена можливості працювати. Натомість ОСОБА_2 здоровий та працездатний. Враховуючи викладене, просить суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 14.02.2019 року виконавчим комітетом Заборольської сільської ради Луцького р-ну за актовим записом № 04; присудити стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також на своє утримання в розмірі 1000 грн. та до досягнення донькою 3-річного віку; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
До початку судового засідання позивач подала до суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про отримання смс-сповіщення, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від нього на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) перебувають у шлюбі з 14.02.2019 року, який було зареєстровано виконавчим комітетом Заборольської сільської ради Луцького р-ну за актовим записом № 04. Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке знаходиться в матеріалах справи.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки через відсутність взаєморозуміння та втрати почуття поваги один до одного, різні погляди на шлюб та сімейне життя.
На даний час, сторони спільне господарство та побут не ведуть.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, а тому шлюб підлягає розірванню.
Судом також встановлено, що з моменту окремого проживання сторін, малолітня донька залишилася проживати разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 .
Вищевказана обставина підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання.
Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим у них існує спір з даного приводу.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні не має, розмір його середньомісячного заробітку суду не відомий.
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здорова, на обліку в лікарів не перебуває, самостійних доходів не має.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на її утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивач довела обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення аліментів, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім та справедливим, а також таким, що відповідає звичайним потребам малолітньої дитини.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісяця, до досягнення донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 17.11.2021 року, отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеної норми законодавства, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908 грн., сплачений за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
У зв'язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн., тобто по 908 грн. за кожну із позовних вимог про стягнення аліментів.
На підставі ст. ст. 24, 56, 84, 110, 112, 180, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ), зареєстрований 14 лютого 2019 року, виконавчим комітетом Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, актовий запис № 04 - розірвати.
Стягувати зі ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луцьку Волинської області, РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луцьку Волинської області, РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. щомісяця, починаючи з 17.11.2021 року та до 28.09.2023 року - до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луцьку Волинської області, РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луцьку Волинської області, РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 20 грудня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук