Справа № 161/20473/20
Провадження № 2-адр/161/12/21
10 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Самсонюк Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування постанови, -
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про скасування постанови задоволено, ухвалено: Скасувати постанову першого заступника Головного управління ДПС у Волинській області Сави Світлани Євгенівни №25950/10/03-20-07-05-10 від 09 листопада 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП ОСОБА_1 , провадження у справі закрити.
02.12.2021 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання розподілу судових витрат, а саме судового збору, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом.
Як передбачено пунктом 3 частини 1статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Учасники справи в судове засідання судом не викликались в зв'язку з відсутністю такої необхідності.
Частиною першою ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 454 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.18).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області суму сплаченого ним судового збору при зверненні із адміністративним позовом в суд у розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 252 КАС України, суд
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області (код ЄДРПОУ 44106679, адреса: 43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст додаткового рішення суду складено 16.12.2021
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк