Справа № 495/8827/21
Номер провадження 1-кп/495/978/2021
16 грудня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 42021164020000013 від 09.09. 2021 року за обвинуваченням :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівськ, Одеської обл., громадянина України, українця, з профільною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого тафактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальником секції АГС-17 групи гранатометів 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у військовому званні «старший сержант», звільненого з військовій сліжби по завінчененю контракту 21.10.2021 року -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 409 КК України-
сторони криінального провадження :
прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокурату у військовій та оборонній сфері- ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив криимінальне правопорешення, передбачене ч. 3 ст. 409 КК України - ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану,при наступних обставинах:
Обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальником секції АГС-17 групи гранатометів 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону державної прикордонної служби України, у військовому званні «старший сержант», а відтак згідно положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» - працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов'язків військової служби , у період з 22.06.2021 по 29.06.2021 та з 14.07.2021 по 22.07.2021, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ввів в оману керівництво прикордонної комендатури швидкого реагування, а саме близько 9 години ранку 22.06.2021 повідомив, про погане почуття та про бажання звернутись до лікаря за місцем проживання, потім 23.06.2021, продовжуючи свій обман, повідомив неправдиву інформацію про відкриття лікарняного, а 29.06.2021 про продовження лікарняного в зв'язку з хворобою, проте прибувши до військової частини 23.07.2021 року надав керівництву прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону довідку згідно якої ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікування з 30.06.2021 по 13.07.2021, тобто умисно, будучи військовослужбовцем, ухилився від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе визнав повністю.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінальних правопорушень, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що дійсно до 21.10.2021 року він був військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальником секції АГС-17 групи гранатометів 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону державної прикордонної служби України, у військовому званні «старший сержант». Він дійсно знаходився на лікарняному з 30.06.2021 по 13.07.2021,але не бажаючи виходити на службу , він умисно повідомив керівництво військової частини про те,що знаходиться на лікуванні,хоча фактично він не хворів і до лікаря не звертався. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати його.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.409 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочин. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об'єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 409 КК України - тобто, ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем мешкання та військової служби характеризується задовільно, його вік, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України не відноситься до категорії тяжких злочинів, його каяття у скоєному.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 є не судимою особою, має постійне місце мешкання, посередньо характеризується, займався суспільно-корисною працею , а також його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, суд вважає недоцільним відбування покарання обвинуваченого у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений, судові витрати та речові докази по справі відсутні,
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 409 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін у 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженного органу з питань пробації,
-не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 доручити Овідіопільському районному відділу філії Державної установи " Центр пробації " в Одеській області.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1