33/804/613/21
220/1143/21
Головуючий у І інстанції: Якішина О.М. № 220/1143/21
Суддя - доповідач: Топчій Т.В. № 33/804/613/21
Категорія: ст. 130 ч.1 КпАП України
14 грудня 2021 року м. Маріуполь
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Марченка М.В., захисника - адвоката Худякова А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Худякова А.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянин України, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
З постанови суду вбачається, 28 червня 2021 року о 05 год.50 хв. ОСОБА_1 в с.Времівка, Волноваського району Донецької області по вул.Героя керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21213», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, збудженість. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився, від керування технічним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з постановою суду, захисник Худяков А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що викладені в постанові суду обставини не відповідають дійсності. Вказав, що працівниками поліції незаконно було зупинено транспортний засіб ОСОБА_1 .
Зазначив, що інспектором поліції Морозовим Є.Ф. було безпідставно запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у медичному закладі для встановлення алкогольного сп'яніння. При цьому, інспектором поліції не вказано жодної ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . На місці зупинки транспортного засобу інспектор поліції Морозов Є.Ф. пройти медичний огляд за допомогою технічних засобів ОСОБА_1 не пропонував. Від проходження на місці зупинки огляду за допомогою технічних засобів та проходження медичного огляду у медичному закладі ОСОБА_1 не відмовлявся, що підтверджується відео з бодікамери поліцейського, яке долучено до матеріалів провадження.
Захисник вважає, що інспектором поліції Морозовим Є.Ф. порушено вимоги ч. 1,2,3 ст. 266 КУпАП. Крім того, інспектором поліції було порушено Вимоги положень зазначених у п.п. 2. 6 Розділу 1,3 та п.п. 1 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують хвату та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважає незаконним та недопустимим доказ по справі - відеофіксацію, оскільки ОСОБА_1 не було попереджено про здійснення фіксації технічними засобами. На відео не вбачається, якою посадовою особою проводилась відеофіксація, його прізвище та посада, не заначено місце де здійснюється відеофіксація. Крім того, відео містить дату та час - 08 листопада 2011 року 15.45 год., що не відповідає змісту складеного протоколу про адмінправопорушення.
Зазначив, що працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які могли бути підставою для зупинки транспортного засобу. У своїх вимогах посилається на доктрину «плодів отруйного дерева», в якій підкреслюється заборона використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №094415 складено з порушенням вимогам ст. 256 КпАП України, оскільки не містить підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та ОСОБА_1 не було ознайомлено з його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст.ст. 59, 63 Конституції України, що також підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Вказав, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник Худяков А.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно з ст.294 ч.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та розглянувши справу поверхово, дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 суд послався на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 094415 від 28 червня 2021 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції №16, складений о 06 год.25 хв. 28.06.2021 року, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції №16, складений о 06 год.25 хв. 28.06.2021 року, відеозапис, який міститься в матеріалах справи.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що у його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд вважає слушними з огляду на наступне.
На думку апеляційного суду, обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, не підтверджені належними доказами по справі.
Апеляційні доводи ОСОБА_1 щодо незаконного зупинення транспортного засобу та його невідповідності нормам чинного законодавства, заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на наступне.
Ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Перевіривши матеріали апеляційного провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні належні та допустимі докази наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 .
Окрім того, після зупинки транспортного засобу, працівниками поліції всупереч вимог ст. 35 ч.2 Закону України Про Національну поліцію не було проінформовано ОСОБА_1 про конкретну причину зупинки транспортного засобу, працівники поліції не представились ОСОБА_1 , не назвали відомості про свою особу та займану посаду, що вбачається з відеозапису доданого до протоколу. З матеріалів провадження також вбачається що за наслідками розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 рішенням Великоновосилківського райсуду Донецької області від 30.08.21 року постанова від 28.06.21 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 121 ч.5 КУпАП була скасована судом.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Що ж стосується доводів апелянта про недопустимість доказу, а саме долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, апеляційний суд вважає слушними з огляду на таке.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року № 100 затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них».
Згідно п.3.3. вказаного Наказу нагрудна відеокамера повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при арешті або затриманні особи, при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
В пункті 3.5. зазначається, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Як вбачається з відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції, які долучені до матеріалів справи, відеозапис є роздільним на окремі файли, на яких відображається дата фіксації «08.11.2011 року», що суперечить змісту складеного протоколу, а саме часу вчиненого правопорушення. З відеозапису взагалі не можливо встановити посадову особу, відповідальну за проведення відеофіксації. Наданий відеозапис, долучений працівниками поліції до матеріалів справи, містить 4 окремих файли. Жоден з файлів не містить відомостей про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , роз'яснення процесуальних прав ОСОБА_1 , залучення свідків та їх присутність при проведенні огляду на визначення стану сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу Alcotest Drager, так і у медичному закладі. На одному з відеофайлів відображається, що ОСОБА_1 продував на місці зупинки технічний пристрій Alcotest Drager для визначення стану сп'яніння, після чого відеозапис різко обривається, наступний відеозапис починається вже у медичному закладі, де наприкінці запису ОСОБА_1 погодився на проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння шляхом здачі аналізу сечі, але ніякого складання висновку, чи акту про результати огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння відеозапис не містить. Отже, на думку суду зміст відеозапису суперечить акту медичного огляду № 16 ( а/с - 29), що міститься в матеріалах провадження, за яким ОСОБА_1 відмовився від сдачі аналізів сечі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про неналежність та недопустимість долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівників поліції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що докази, на які посилався суд першої інстанції у постанові не містять достовірних, безсумнівних та беззаперечних даних про те, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладені обставини така ознака об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, у діях ОСОБА_1 відсутня.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, за відсутності доказів відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже у його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення.
Отже, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху ґрунтуються на неналежних доказах, тому апеляційний суд вважає, що склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не доведений.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведені обставини, вважаю, що провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: