Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2007 р. 10:10 год. Справа № АС-05/305-07
вх. № 6532/1-05
Суддя господарського суду Харківської області Ольшанченко В.І.
за участю секретаря судового засідання Колесниченко О. В.
представників сторін :
позивача - заст. начальника відділу Яценка О.П. (довіреність від 10.01.07 р.),
відповідача - голов. бух. Парушевої Л.М. (довіреність від 27.06.07 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області матеріали
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(м. Харків)
до Комунального підприємства «Аква» при Мартівській сільській раді (с. Мартове)
про стягнення 2839,49 грн.,
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році, у розмірі половини середньорічної заробітної плати на його підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і незайняте інвалідом, в сумі 2816,67 грн. та пеню за період з 16.04.07 р. по 14.05.07 р. в сумі 22,82 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році відповідач, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 9 осіб, повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, а оскільки у відповідача не працювало жодного інваліда, то таким чином відповідач не виконав встановлений чинним законодавством норматив і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
Відповідач не надав письмові заперечення проти позову.
Представник відповідача проти позову заперечує.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ в редакції станом на 23.02.06 р., для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до поданої державної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2006 р. відповідач повинен був створити у 2006 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 9 осіб.
Згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 р. (розділ ІІ) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2006 році не працювало жодного інваліда.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила 5633,33 грн.
Відповідно звіту відповідача про фінансові результати за 2006 рік збиток становив 5,4 тис.грн.
Згідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач надав довідку Печенізького районного центру зайнятості № 54 від 24.05.07 р., в якій вказується, що відповідач 05.10.06 р. надавав звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН із зазначенням наявності вільного робочого місця для 1 інваліда на посаду слюсаря-сантехніка. В зв'язку з тим, що на обліку в центрі зайнятості інваліди не перебували, направлення на вищевказану вакансію не здійснювалось.
Позивач надав лист Печенізького районного центру зайнятості № 225 від 07.05.07 р., в якому вказується, що відповідач в 2006 році подавав інформацію та звіт форми № 3-ПН про наявність 1 вільного робочого місця посад для інваліда.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки відповідачем були вжити заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які здійснюють працевлаштування інвалідів, але в зв'язку з відсутність на обліку в центрі зайнятості інвалідів їх направлення не здійснювалось.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив правопорушення, а отже і відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки згідно статті 238 ГК України адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто це є заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні», статтями 86, 94, 98, 160 - 163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В позові відмовити повністю.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанченко В.І.
Повний текст постанови складений 03.07.07 р.