Справа № 420/19322/21
17 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛІДЕР» до Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛІДЕР» до Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 06.09.2021 р. №296504 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
При здійсненні габаритно-вагового контролю допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, враховуючи наступне.
Щотижневий графік проведення перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрасбезпеки у період з 02.08.2021 р. по 08.08.2021 р., копію якого надав відповідач, в якому на автомобільній дорозі Н-24 "Благовіщенське-Миколаїв" визначено лише єдине місце перевірки - 210 км + 840 м, затверджено в. о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_3 який за посадою не є ні керівником Укртрансбезпеки, ні керівником її територіального органу. Отже, вищевказаний графік затверджено неуповноваженою особою, а тому перевірка у визначених таким графіком місцях здійснення габаритно-вагового контролю проводилася незаконно.
Рейдова перевірка інспекторами Укртрансбезпеки, під час якої був зупинений автомобіль позивача і за результатами якої було складено зазначені вище документи, здійснювалася на підставі направлення на перевірку від 30.07.2021 р. №001512 (про це є відмітка в акті №295085 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2021 р.), виданого тією ж особою, що за відсутності повноважень затвердила щотижневий графік, головним спеціалістом ВДК департаменту ДК на транспорті ОСОБА_2 та старшим державним інспектором ОСОБА_4
При цьому, вищевказане направлення на перевірку (копію якого надав від повідач) видавалося, серед інших посадових осіб Укртрансбезпеки, ст. державному інспектору відділу державного контролю на автомобільному транспорті Де партаменту державного контролю на автомобільному транспорті ОСОБА_2
А перевірку автомобіля позивача здійснювала інша посадова особа - голо вний спеціаліст ВДК департаменту ДК на транспорті ОСОБА_2, якому за значене направлення не видавалося, що свідчить про те, що вказана особа проводи ли перевірку самочинно, не маючи на те відповідних повноважень.
В направленні на перевірку №001512 у графах, де повинні бути зазначені окремо визначені місця здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, вказано: "а/д Н-24 Благовіщенське-Миколаїв, 210 км + 840 м".
Зазначене свідчить про те, що на автомобільній дорозі Н-24 "Благовіщенське- Мнколаїв" рейдова перевірка могла здійснюватися лише в одному конкретно визначе ному місці габаритно-вагового контролю - на 210 км + 840 м, проте, як вбачається з актів №295085, №0053250 та довідки №0080125 від 05.08.2021 р. перевірка фактично здійснювалася в іншому місці - на 212 км автомобільної дороги Н-24, що також свід чить про невідповідність дій працівників Укртрансбезпеки вимогам закону. Отже пере вірка автомобіля позивача здійснювалася всупереч вимогам закону, в іншому місці, яке не було окремо конкретно визначено для проведення перевірки, а тому особи, які проводили перевірку, не мали права її там проводити, а відповідно, і складати за значені вище документи за її результатами.
Здійснення рейдової перевірка лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки, яка мала направлення на перевірку, є порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 р. №1567.
Відповідно до абз.2 п.16 Порядку №1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Таким чином, проведення габаритно-вагового контролю лише однією посадовою особою Укртрансбезпекн, яка мала направлення на перевірку, в іншому місці, яке не було окремо конкретно визначено для проведення перевірки, свідчить про порушення процедури проведення такого контролю, недостовірність та неможливість перевірки його результатів.
З талону зважувального засобу вбачається, що зважування здійснювалось на вагах з №2055, інші дані, які б давали можливість ідентифікувати ваговий пристрій, що було використано (його марку, модель, якими є його технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки), встановити неможливо. За відсутності такої інформації неможливо встановити, що зважування здійснювалося у відповідності до встановлених законодавством вимог ваговим обладнанням, призначеним та придатним для здійснення таких вимірювань.
Талон не містить підписів ні особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, який було зважено.
Оформлений таким чином талон не може вважатися документом, що має юридичну силу.
Наданий відповідачем талон являє собою аркуш паперу без будь-яких захисних елементів, який не є бланком суворого обліку, на якому за допомогою принтера чи іншого пристрою надруковано інформацію про його створювача "УКРТРАНСБЕЗПЕКА NIKOLAEV", номер ваг "2055", дату та час зважування 05/08/21 18:06, номер талону "1" та режим - "динамічний". Вказано реєстраційний номер автомобіля "НОМЕР_3". Крім того, в талоні міститься цифрова інформація - 4 числа (навантаження на 4 окремі осі), сума навантажень "38350 kg" та "ШВИДКІСТЬ 4 km/h".
Отже, загальний вигляд наданого талона дає підстави для висновку, що за відсутності у ньому підписів особи, яка проводила зважування (відповідно до пункту 4.1.7 ДСТУ така особа повинна нести відповідальність за його зміст), водія (який би підтвердив або мотивовано заперечував, що саме такі параметри було отримано при зважуванні) та іншої документної інформації (відбитків печаток чи штампів - за наявності, марки, моделі та реєстраційного номера вагового пристрою та іншої інформації, передбаченої пунктом 3.5 ДСТУ) такому талону його автором/створювачем не надано юридичної сили документа.Аналогічної форми талон з будь-якою інформацією в ньому можна створити за допомогою будь-якої комп'ютерної та друкувальної техніки, але при цьому, він не вважатиметься документом, не буде мати юридичну силу та не може бути визнаний письмовим доказом ваги транспортного засобу у будь-якій справі.
За таких обставин і наданий відповідачем талон не може вважатися допустимим та достовірним доказом реальної ваги транспортного засобу позивача та навантажень на окремі осі.
Інші докази - акт № 0053250 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2021 р., довідка №0080125 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.08.2021 р. та акт №295085 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2021 р. є похідними, оскільки їх складено на підставі даних (вагових параметрів), зазначених у вищевказаному талоні.
Жодний із зазначених документів не підписаний водієм транспортного засобу, який під час зважування перебував в автомобілі, що рухався по платформам ваг, а тому водій не міг на дисплеї вагового обладнання бачити результати зважування. Водію вказані документи на підпис ніхто не надавав, а запис в актах та довідці про те, що водій відмовився їх підписати ніким не засвідчений.
Відповідачем не надано на запити представника позивача необхідних та допустимих доказів, які б свідчили про правильне виконання зважування автомобіля позивача та визначення його маси і навантаження на окремі осі у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зважування траспортних засобів повинно було здійснюватися із застосуванням вагового обладнання, що відповідає встановленим законодавством вимогам, є справним та дає змогу встановити реальні вагові параметри транспортного засобу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових транспортних засобів встановлено "Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні", затвердженим постановою КМ України від 27.06.2007 р. №879.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Особою, яка проводила зважування та здійснювали оформлення його результатів, така методика для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу позивача не застосовувалась, оскільки до цього часу відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері метрології вона не затверджувалась.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише "Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі М 218-02071168-459:2006", розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Проте, вказана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. В даному випадку перевозився щебінь, що є сипучим вантажем, а отже, зазначена вище Методика для зважування транспортного засобу з таким вантажем не розповсюджується.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 р. по справі №620/542/20 зроблено висновок, що "Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів".
Отже, за наявності в чинному законодавстві - підпункті 2 пункту 2 Порядку №879 обов'язку державного органу здійснювати визначення габаритно-вагових параметрів на підставі такої методики, не повинно тягнути за собою накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за наслідками невиконання державним органом процедури, встановленої державою.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Перевищення вагових параметрів по загальній масі встановлено не було, оскільки при нормативно допустимій масі 40 тонн відповідач визначив, що автомобіль позивача мав масу 39,13 тонни.
При цьому, жодний із складених під час габаритно-вагового контролю документів не містить доказів того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють здвоєну вісь. Для встановлення такої обставини особа, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, повинна була за допомогою вимірювального інструменту, якій пройшов повірку та метрологічну атестацію і має відповідне свідоцтво, виміряти всі відстані між суміжними осями автомобіля, вказати їх в пункті 9 акта №0053250 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
В пункті 9 акта № 0053250 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів особою, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані не вимірювалися, а тому висновок, що дві осі утворюють здвоєну вісь, є лише її припущенням, яке суперечить усім іншим складеним цією ж особою документам.
Крім того, з талона зважування вбачається, що чотири осі автомобіля зважувалися окремо, а у випадку, якщо б якісь з них утворювали здвоєну вісь - такі дві осі для уникнення значної похибки необхідно було б зважувати разом як одну здвоєну вісь (така можливість передбачена пунктом 2.1 наданої відповідачем Настанови з експлуатації ваг автомобільних 20ВА-Д-2-1WWS-0,9) серійний №2055.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання - це технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно - вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Згідно з пунктом 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до частин 1-4 ст.8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 14 Порядку №879 вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. №255 "Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування".
Згідно з підпунктом 8 пункту 5 розділу II зазначених Вимог пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований , серед іншого, свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.
Відповідно до пункту 8 розділу II вказаних Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Відповідач не надав на запит представника позивача копії такого свідоцтва.
Оскільки відповідач не надав доказів використання в пункті габаритно-вагового контролю повіреного вагового обладнання, то отримані внаслідок такого зважування результати не можуть вважатися достовірними та правильними.
Оскільки при здійсненні габаритно-вагового контролю не було встановлено, що транспортний засіб позивача має здвоєну вісь, при винесенні оскаржуваних постанов начальник управління такої інформації не мав, а отже, у нього не було підстав для висновку про наявність такого порушення.
Враховуючи, що згідно з пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути винесена лише за наявності відповідних підстав, тобто у разі встановлення факту вчинення перевізником правопорушення, постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 06.09.2021 р. №296504 є протиправною.
Оскаржувана постанова не містять конкретної інформації про допущені позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
У графах постанои, де повинно бути викладено суть допущеного порушення, зазначено лише: "05.08.21 р., Миколаївська обл., (Підстава: Акт від 05.08.21 р. №295085)".
У постанові від 06.09.2021 р. №296504 вказано, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тобто за перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Проте, навіть враховуючи, що зважування здійснювалося всупереч вимогам закону та ваговим обладнанням, що не було повіреним, з талону зважування та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що відповідач встановив лише наявність перевищення вагових параметрів на третю вісь - 12,02 т при нормативно допустимих 11,00 т, тобто на 1,02 тонни, що складає 9,27% (із розрахунку: 12,02/11,00*100% -100% = 9,27%), та на четверту вісь - 11,81 т при нормативно допустимих 11,00 т, тобто на 0,81 тонни, що складає 7,36% (із розрахунку: 11,81/11,00*100% -100% = 7,36%).
Оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% відповідачем встановлено не було, оскаржувана постанова є протиправною.
Крім того, отримання такого дозволу відповідно до чинного законодавства при перевезенні сипучих (подільних) вантажів неможливе.
Так, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з частиною 4 цієї статті у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
В даному випадку транспортним засобом позивача перевозився щебінь - сипучий вантаж, який є подільним.
Відповідно до пункту 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 р., рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Чинне законодавство не місить визначення поняття "подільний вантаж", проте аналіз наведених нижче норм дає змогу дійти висновку про те, що в Правилах дорожнього руху під поняттям "подільний вантаж" йде мова про вантаж, який можна розділити на частини без втрати його споживчих властивостей.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними (пункт 2.5. вказаних Правил).
Глава 13 Цивільного кодексу України містить визначення поняття речі та класифікацію речей. Так, відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
При цьому, статтею 183 ЦК України визначено поняття подільних та неподільних речей. Так, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. А неподільною - річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Усе вищезазначене свідчить про те, що в даному випадку позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки щебінь можна розподілити на частини будь-якої ваги без втрати таким вантажем цільового призначення.
За таких обставин дозвіл на перевезення такого вантажу в обсягах, більших, ніж передбачено пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, відповідно до чинного законодавства виданий бути не може.
Порядок отримання дозволу встановлений пунктом 31 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, і зобов'язує для отримання дозволу перевізника або уповноважену ним особу подати, серед інших документів, заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи.
При перевезенні сипучих вантажів перевізник позбавлений можливості надати таку заяву з ваговими параметрами осьових навантажень, оскільки йому невідомо, як під час завантаження сипучого вантажу відбудеться розподіл навантажень на окремі осі і для їх вимірювань необхідне спеціальне вагове обладнання. А крім того, такі навантаження під час руху будуть постійно змінюватися після кожного підйому, спуску, руху під нахилом, в поворотах, внаслідок прискорення, гальмування та зупинки і в різних точках маршруту будуть різними.
А отже, навіть у разі, якщо б відповідачем було правильно визначено масу та навантаження на окремі осі транспортного засобу, позивач не міг би отримати такий дозвіл, а тому притягнення до відповідальності за відповідною нормою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка передбачає санкцію при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, у разі неможливості оформлення та отримання такого дозволу перевізником, є протиправним.
Правовий висновок щодо застосування вищевказаної норми права викладено у пункті 63 постанови Верховного Суді від 29.01.2020 р. по справі №814/1460/16.
Процесуальні дії
21.10.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
Вказана ухвала направлена на електрону пошту odesa@dsbt.gov.ua представнику Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки 26.10.2021.
05.08.2021 р. з 18 год. 09 хв. (згідно інформації, вказаній в акті проведення перевірки) працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 212 км автомобільної дороги Н-24 "Благовіщенське-Миколаїв" було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив щебінь, за результатами якого було зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів та складено наступні документи:
- талон №1 від 05.08.2021 р. з результатами зважування;
- довідку №0080125 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.08.2021 р.;
- акт №0053250 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2021 р.;
- акт №295085 проведення перевірки додержання вимог законодавства про авто мобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів авто мобільним транспортом від 05.08.2021 р.
За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 06.09.2021 року прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №296504, якою стягнуто з позивача адміністративно - господарський штраф в сумі 34000,00 гривень.
Згідно Талону № 1:
05.08.2021 р. об 18:09, Укртрансбезпека Миколаїв, вага № 2055, режим: динамічний.
Довідкою № 0080125 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 05.08.2021 р. встановлено:
(1) Найменування, пункту габаритно-вагового контролю: а/д Н-24 212 км «Благовіщенське -Миколаїв»
(2) Водій транспортного засобу: ОСОБА_1
(3) Автомобіль: марка: FORD модель: CARGO 4142 D, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ,
(4) не заповнено
(5) Тип транспортного засобу: 5
(6) Результати вагового контролю:
1) 8520; 2) 6780; 3) 12020; 4) 11810; 5) -; 6) -; 7) -; 8) -; повна маса транспортного засобу не зазначена
(7) не заповнено.
Актом № 0053250 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів:
(5) суб'єкт, що перевіряється: водій ОСОБА_1 , ДП «Лідер»
(6) найменування та вид вантажу: щебінь
(7) маршрут руху: м. Вознесенськ (Миколаївська область) - А.Д. Н-24 212 км
(8) повна маса тонн:
Нормативно допустима 40000 кг
Фактична 39130 кг
(9) відстані між осями, метрів: не зазначена
(10) осьові навантаження тонн:
нормативно допустиме _/16/_/_/16/_
фактичне 8520/6780/12020/11810/
Актом №295085 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2021 р. встановлено порушення:
Водій здійснював перевезення вантажу м. Вознесенськ - А.Д. Н-24 212 км. Під час перевірки виявлено що на здвоєну вісь навантаження становить 23830 кг при допустимій навантаженні 16000 кг чим порушено вимогу Постанови КМУ № 879 від 27 червня 2007 р.
абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених габаритно - вагових норм законодавства понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу
За наслідками встановлених порушень Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 06.09.2021 року прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 296504, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Відповідно до пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Згідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Пунктом 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно абз. 3, 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.
Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.
В той же час, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином здійснювалось зважування транспортного засобу FORD CARGO 4142D, номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом п.п. 4,5 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якою зафіксовано наступні результати вагового контролю: повна маса не зазначена, навантаження на осіб 8520; 6780; 12020; 11810, та акт про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, яким зафіксовано наступні габаритні параметри: фактична маса, тонн: 39130 кг, нормативно допустима 40000 кг, осьові навантаження нормативно допустиме 16000 кг, фактичне 23830 кг.
При цьому, загальна тоннажність, визначена під час перевірки транспортного засобуCARGO 4142D, номерний знак НОМЕР_2 склала 39130 кг, що не перевищило вагові обмеження, при осьових навантаженнях: 8520; 6790; 12020; 11810, що свідчить проте, що зважування відбувалося окремо по осям і в подальшому підсумовувалося.
В той же час, під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки не досліджено питання здвоєної осі та відстані між осями, що її утворюють, оскільки в акті №0053250 від 05.08.2021 року про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів в пункті 9 відсутня інформація щодо відстані між осями.
Разом з тим, оскільки відповідач вважав вісь здвоєною, то визначення загальної маси автомобіля та навантаження на одну здвоєну вісь шляхом сумування її одиночних осьових навантажень є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на одну здвоєну вісь дві одиночні осі, які її утворюють, повинні зважуватись разом.
Таким чином, вказані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними.
Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.08.2021 року №0080125 не може вважатися беззаперечним доказом підтвердження наявності порушень ДП «ЛИДЕР» абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В той же час, доводи представника позивача щодо того, що талон зважування не містить підписів особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, тому такий талон не може вважатися документом, що має юридичну силу, суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством України не встановлено, що вказані дані повинні бути зазначені в талоні.
Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно п. 12-13 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Тобто, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю на підставі направлення та графіку проведення перевірок, який складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу.
В матеріалах справи наявна копія графіку проведення рейдових перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 02.08.2021 по 08.08.2021 року та направлення на рейдову перевірку , які затверджені 30.07.2021 в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Разом з тим, відповідачем, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, не надано будь-яких доказів на підтвердження повноважень в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на затвердження графіку проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності застосування до позивача, дочірнього підприємства «ЛИДЕР», адміністративно-господарського штрафу, визначеного постановами від 06.09.2021 року №296504, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства ЛИДЕР слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер, копію договору про надання правової допомоги №02/04/20 від 28.04.2021 року, копію додаткової угоди від 05.10.2021 року, копію рахунку №01/10/21 від 05.10.2021 року, копію платіжного доручення від 07.10.2021 року №4918.
При цьому, п. 1.1 додаткової угоди від 09.09.2021 року визначено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснювати представництво клієнта та надання йому правової допомоги з метою оскарження постанови №296504 від 06.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до п. 1.2.1 розмір гонорару адвоката визначається наступним чином, зокрема, за згодою сторін розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі в сумі 3500,00 грн.
В той же час, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов дочірнього підприємства «ЛІДЕР» до Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 06.09.2021 р. №296504 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дочірнє підприємство «ЛІДЕР» - адреса: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, вул. Ак. Вільямса, буд. 93, код ЄДРПОУ 34168990, телефон: НОМЕР_4
Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки - адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845, телефон: (048) 737-75-61, електронна пошта: odesa@dsbt.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.