Справа № 420/18476/21
17 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу трудового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник», який дає право на пенсію за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, та призначити пенсію за віком
Ухвалою суду від 27.10.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ПФУ в Одеській області відділ обслуговування громадян №10 та отримує пенсію по інвалідності (загальне захворювання II група) з 03.04.2007 р. та, у зв'язку з досягненням пенсійного віку звернувся до відділу з питань перерахунків пенсій №10 (смт.Любашівка Одеської області) із заявою про перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу період роботи з 04.12.1980 р. по 10.12.2001 р. в кооперативі «Дорожник», в якому позивач працював. Позивач вказав, що заяву було розглянуто та отримано відмову з підстав, що дублікат трудової книжки не оформлений належним чином, дата його заповнення 01.03.2007 р., в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нараховану заробітну плату, інші документи про підтвердження періоду роботи04.12.1986 р. по 12.12.2001 р. не надані. Позивач, зазначивши, що його стаж його роботи підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом підтверджуючим стаж, вважає відмову відповідача безпідставною та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
22.11.2021р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач вказав, що наданий позивачем дублікат трудової книжки НОМЕР_1 не оформлений належним чином. Дата заповнення 01.03.2007р., проте записи в ній відображені за період з 06.07.1976р. по 10.12.2001р. У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні інформація про нараховану заробітну плату, інші документи, які передбачені пунктом 3 Порядку 637 про підтвердження періоду роботи з 04.12.1986р. по 10.12.2001р. не надані. Поряд з цим, як вказав відповідач, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.08.2021р. № 14203-14754/Д-05/8Д500/21 кооператив «Дорожний» в органах Пенсійного фонду України не зареєстрований, а тому підтвердити сплату страхових внесків неможливо. Відповідач також зазначив, що вимога позивача про призначення йому пенсії за віком є передчасною, оскільки із відповідною заявою він не звертався. Щодо стягнення правничої допомоги, відповідач наголосив, що позивачем не було надано жодного документу, який би свідчив про понесення вказаних витрат
29.11.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач наголосив, що трудовий стаж в кооперативі «Дорожник» підтверджений записами у трудовій книжці. Також, як вказав позивач, він звертався до відділу з питань перерахунків пенсій №10 про призначення пенсії за віком, але отримав відмову та, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності загального захворювання з 03.04.2007р., що підтверджується довідкою Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.09.2021р.(а.с.11)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Любашівського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області із заявою щодо проведення перерахунку страхового стажу, набутого до 01.01.2004р.
Разом із заявою заявником надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області дублікат трудової книжки від 01.03.2007р. № НОМЕР_1 (а.с.9).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25 травня 2021 року №951260122227 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку страхового стажу з підстав, що наданий дублікат трудової книжки НОМЕР_1 не оформлений належним чином. Дата заповнення 01.03.2007р., в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні інформація про нараховану заробітну плату, інші документи, які передбачені пунктом 3 Порядку 637 про підтвердження періоду роботи з 04.12.1986р. по 10.12.2001р. не надані.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України
25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону №1058-IVстрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з дублікату трудової книжки ОСОБА_1 від 01.03.2007р. № НОМЕР_1 (а.с.9):
-з 06.07.1976 р. по 09.09.1976 р. працював слюсарем І розряду Любашівської «Сільхозтехніки»;
- з 21.02.1978 р. по 01.02.1980 р. працював водієм III класу Любашівської «Сільхозтехніки»;
- з 19.07.1982р. по 07.05.1985 р. працював водієм ДУК в Любашівське райветсанвідділення;
- з 04.02.1986р. по 03.12.1986р. працював водієм II класу Центру будівництва та ремонту і засобів електрозв'язку;
- з 04.12.1986 по 10.12.2001р. працював директором в Кооперативі «Дорожник».
При прийнятті рішення у справі суд враховує, що періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1986 по 10.12.2001р. директором в Кооперативі «Дорожник» підтверджуються записами трудової книжки від 01.03.2007р. № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
З огляду на зазначене, позивач не може нести відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Так само і формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Поряд з цим, листом Головного управління ДПС в Одеській області від 19.08.2021р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.1998р. по 10.12.2001р. дані про доходи громадянина ОСОБА_1 -відсутні(а.с.13-15).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.08.2021р., на запит ОСОБА_1 щодо сплати страхових внесків вказано, що у зв'язку з відсутністю реєстрації кооперативу «Дорожний» в органах Пенсійного фонду України підтвердити сплату страхових внесків неможливо(а.с.17).
В свою чергу, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок/призначення пенсії.
При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що в рамках даної адміністративної справи саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в силу приписів ст.77 КАС України зобов'язаний довести правомірність своїх дій та рішень, які є предметом оскарження, в тому числі, щодо
Однак, під час розгляду справи відповідач не надав суду жодного належного документального підтвердження тих обставин, на які він посилається в цій справі, а право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від неможливості провести перевірку даних щодо сум отриманої позивачем заробітної плати, за спірний період, на предмет відповідності первинним документам.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати вимоги ч.4 ст.245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене та те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення, яким відмовлено у проведенні перерахунку страхового стажу, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 №951260122227 від 25.05.2021р. , яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу трудового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник», який дає право на пенсію за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 .
Поряд з цим, оскільки позивач не звертався до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, а в матеріалах справи наявна заява позивача від 21.05.2021р про зміну страхового стажу, набутого до 01.01.2004р., суд вважає, що позовні вимоги позивача про призначення пенсії за віком є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №12 від 30.09.2021р.
Однак, оскільки позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору. Поряд з цим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00грн.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, позивачем, окрім договору про надання правової допомоги від 21.09.2021р. не надано документи на підтвердження обсягу виконаних робіт, наданих послуг та затраченого адвокатом часу, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість вимог у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 №951260122227 від 25.05.2021р., яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу трудового стажу ОСОБА_1 за період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник», який дає право на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Хрещатик 195, м.Черкаси) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 04.12.1986 р. по 10.12.2001 р. в Кооперативі «Дорожник» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра